Несподівані чемпіони: Вольфсбург, Монпельє та Лестер. Частина 2. Нова ера
Новини спорту 27.05.2020 Автор: Сергій Кириченко 526

Несподівані чемпіони: Вольфсбург, Монпельє та Лестер. Частина 2. Нова ера

main_leicester_2016.jpg (118.34 Kb)

Видання squawka, склало свій список з 8 європейських команд, які виборювали золоті медалі не завдяки, а всупереч протягом останніх 12 років. Явно на цьому фоні виділяється «Лестер», який зумів випередити усіх товстосумів Англійської Прем’єр-ліги. Але не слід забувати і про «Монпельє», який відібрав титул чемпіона у безмежно багатого «ПСЖ». А приклад «Вольфсбурга» показує: навіть за наявності великих коштів потрібно ще вміти грамотно ними розпорядитися.

Отже, що ж це за клуби, які ставали чемпіонами максимально несподівано протягом останніх 12 років?

2008-2009. Рубін

rubin_2008-9.jpg (471.02 Kb)

Відразу два титули команди з Татарстану – робота головного тренера Курбана Бердиєва. Посередній навіть за мірками РПЛ склад зумів двічі поспіль не лише обійти конкурентів, але й прогриміти у Лізі чемпіонів, де команда з Казані у гостях обіграла «Барселону». До першого титулу виявився причетним і Сергій Ребров. Останній сезон активної кар’єри він провів саме у столиці Татарстану, де забив 5 голів і отримав золоті медалі.

2009. Вольфсбург

wolf_2009.jpg (419.16 Kb)

Довгий час один з найбагатших клубів Німеччини був об’єктом насмішок. Команда була відвертим середняком, а у 2006 та 2007 роках ледве врятувалася від вильоту з Бундесліги, посівши двічі поспіль 15-е місце. Тож керівництво вирішило, що настав час радикальних змін і запросило Фелікса Магата, який за свій підхід до тренувань і дисципліни отримав прізвисько Залізний Фелікс. Він вигнав з команди більше 10 футболістів і запросив новачків на 30 мільйонів євро. Там не було зірок, але під керівництвом Магата вони такими стали.

З Французького «Ле Мана» прийшов бразильський форвард Графіте, з чеського «Тепліце» – боснійський форвард Едін Джеко, з португальського «Насьоналя» – швейцарський воротар Дієго Беналіо, з німецького «Штутгарта» – хавбек Крістіан Гентнер, з другої Бундесліги прийшли захисники Марсель Шефер та Саша Рітер, з чемпіонату Бразиліє приїхав маловідомий опорник Жосуе, безкоштовно прийшов іранець Ашкан Дежага… З ними «Вольфсбург» фінішував у ТОП-5, а наступного року, докупивши італійського ветерана Андреа Бардзальї та боснійського атакувального хавбека Звездана Місімовіча, став чемпіоном. Конкурента «Баварію» було розгромлено з рахунком 5:1.

Локомотив тієї команди (крім Магата) – тандем форвардів Графіте та Джеко. Вони посіли 1-е та 2-е місце в перегонах бомбардирів, забивши відповідно 28 та 26 голів – це був рекорд для тандема форвардів за всю історію Бундесліги. Місімовіч став лідером Бундесліги за кількістю результативних передач (20).

Після виграного титулу Магат через фінансові непорозуміння з керівництвом залишив «Вольфсбург» і вовки посипалися. У Лізі чемпіонів посіли третє місце у групі та випали до Ліги Європи, де дісталися до стадії 1/4 фіналу. А у Бундеслізі впали спочатку на 8-й, а потім і на 15-й рядок. Коло замкнулося.

2009. АЗ Алкмаар

az_2009.jpg (309.24 Kb)

Легендарний тренер Луї ван Гаал, який з «дитячим садком» «Аякса» виграв Лігу чемпіонів у 1995 році, відновив свою репутацію в «АЗ» після невдач з національною збірною Голландії та «Барселоною». У 2008 році «Алкмаар» фінішував на 11-му місці, а роком пізніше – приміряв золоті медалі. Такі метаморфози – результат роботи тренера і лідерів команди: аргентинського воротаря Серхіо Ромеро, бельгійського хавбека Мусси Дембеле, атакувального півзахисника Мартена Мартенса (теж бельгієць), опорника Демі де Зеува та марокканського форварда Муніра Аль-Хамдауї. Фактично, жодної справжньої зірки. Тож не дивно, що у Лізі чемпіонів вже без тренера-чарівника голландці набрали лише 4 очки (4 нічиє, 2 поразки) і посіли останнє місце, пропустивши вперед навіть грецький «Олімпіакос» та бельгійський «Стандарт».

2010. Твенте

twente_2010.jpg (155.27 Kb)

І знову голландська тренерська несподіванка. Тепер – імені Стіва Макларена, який переміг у Ередивізії. Рік тому він обійшов «Аякс» на 1 очко, але все зіпсував «Алкмаар», який набрав ще більше очок. Тепер же послаблений АЗ не міг конкурувати, а «Твенте» знову набрав на 1 очко більше, ніж «Аякс». Лідери того чемпіонського складу – атакувальний хавбек збірної Коста-Рики Брайан Руїс, юний словацький вінгер Мірослав Стох і форвард-ветеран зі Швейцарії Блейз Нкуфо. Дуже і дуже скромний вибір. Але головним козирем стала якісна гра в обороні. У найбільш результативному чемпіонаті Європи «Твенте» примудрився пропустити лише 23 голи у 34 матчах. А забили чемпіони – на 43 (!) голи менше, ніж срібний призер – «Аякс».

У Лізі чемпіонів «жеребцям» не пощастило з жеребкуванням: «Інтер», «Тоттенгем», «Вердер». В підсумку команда посіла 3-є місце у групі і продовжила виступи у Лізі Європи, де дійшла до чвертьфіналу.

2010. Бурсаспор

bursaspor-2010.jpg (294.82 Kb)

Чимось подібна на португальську історія з точки зору статистики. За 63 сезони чемпіонами Туреччини ставали тільки «Галатасарай» (22 титули), «Фенербахче» (19), «Бешикташ» (15) і «Трабзонспор» (6). Виняток був лише один – «Бурсаспор» 10 років тому. Команда без жодної навіть напівзірки у складі обігнала «Фенербахче» на 1 очко. Причому золото суперник втратив у останньому турі, зігравши внічию. А «крокодили» обіграли ще одного фаворита – «Бешикташ» і на фініші випередили усіх.

Та команда була унікальною. Найкращий бомбардир «Бурси» – аргентинець Пабло Батталья – забив усього лиш 8 голів за сезон, натомість відзначалися майже усі. Наприклад центральний захисник Омер Ердоган завдав 6 влучних ударів, а голкіпер збірної Болгарії Дімітар Іванков – 4 (усі з пенальті). Турки прогнозовано провалилися у Лізі чемпіонів, програвши 5 з 6 матчів у групі (причому тричі – з розгромним рахунком) «Валенсії», «Рейнджерсу» та «МЮ». Сьогодні чемпіон Туреччини-2010 грає у другому дивізіоні.

2012. Монпельє

montpellier_2012.jpg (141.47 Kb)

З 2004 по 2009 рік «Монпельє» виступав у другому французькому дивізіоні, у 2011 році «паладіни» посіли 14-е місце в Лізі 1. Влітку перед сезоном 2011-2012 ніяких революцій не відбулося: тренером лишився Рене Жирар, який був непоганим гравцем, але як тренер нічим особливим не вирізнявся, а на придбання новачків витратили лише 2 мільйони, віддавши їх за оборонця «Ланса» Анрі Бедімо. Натомість «ПСЖ» саме відчув смак катарських грошей і почав збирати зірок з «Челсі», «Барселони», «Ювентуса», «Інтера», «Роми» та низки французьких клубів. Пасторе, Мотта, Гамейро, Матюіді, Менез, Сіссоко, Алекс, Сірігу, Максвелл, Бішевац та Лугано обійшлися парижанам у 107 мільйонів євро. Але «Монпельє» випередив цю дрім-тім, хоча й поступився парижанам у очних зустрічах (вдома взагалі отримали 0:3).

Відразу після чемпіонського сезону команда втратила двох лідерів: форвард Олів’є Жиру (21 гол + 12 асистів у чемпіонаті) перейшов до «Арсеналу», а захисник Мапу Янга-Мбіва – до «Ньюкасла». Без них французи посіли останнє місце в групі Ліги чемпіонів, набравши лише 2 очки у 6 матчах. Після чого розпродаж продовжився: Юнес Бельханда перейшов до київського «Динамо», Андрі Бедімо – в «Ліон», Ремі Кабелла – в «Ньюкасл», Бенджамен Стамбулі – в «Тоттенгем», Марко Естрада – в чемпіонат Катару, Джон Утака – до Туреччини. Після золотих нагород наступного сезону «Монпельє» упав на 9-е місце, ще за рік – на 15-е…

2016. Лестер

leicester2016.jpg (179.72 Kb)

Свіжа англійська казка. Довгих 10 сезонів «Лестер» не грав у Прем’єр-лізі після вильоту у 2004 році. Коли команда нарешті повернулася, то боролася за виживання, посівши у чемпіонаті 2014-2015 лише 14-е місце, випередивши невдах лише на 6 очок – відстань двох перемог. За рік перевага над переслідувачами склала вже 10 пунктів, і це був не підвал турнірної таблиці, а її вершина. Позаду опинилися «Арсенал», «Тоттенгем», «Манчестер Сіті», «Манчестер Юнайтед», «Ліверпуль» та «Челсі» – клуби, чиї бюджети в десятки разів перевищували фінансові можливості «Лестера».

Італійський тренер Клаудіо Раньєрі пройшов усю дистанцію фактично незмінним складом: Каспер Шмейхель – у воротах; Роберт Хут, Крістіан Фухс, Вес Морган та Денні Сімпсон – у захисті; Нголо Канте, Денні Дрінквотер та Марк Олбрайтон – у центрі поля; Сінджи Оказакі, Ріяд Марез і Джеймі Варді – попереду. Двоє останніх забили 41 гол з 68 командних. Свого часу «Лестер» заплатив за цих двох гравців менше 2 мільйонів. А увесь золотий склад коштував клубу 32 мільйони євро.

«Лестер» не став на шлях тотального розпродажу лідерів. У перше трансферне вікно клуб залишив тільки Канте . За рік – Дрінковтер. За кожного з них виручили більше 33 мільйонів – більше, ніж коштував увесь чемпіонський склад. Саме тому команда непогано виступила у Лізі чемпіонів – перемогла у групі, на стадії 1/8 фіналу вибила «Севілью» і зупинилася тільки у чвертьфіналі. Нині у складі команди грає п’ятеро з основи 2016 року і «Лестер» знову дивує – до перерви на карантин команда йшла третьою з великими шансами на те, аби знову потрапити до Ліги чемпіонів.

2019. ПАОК

paok_2019.jpg (188.53 Kb)

Починаючи з 1997 року у чемпіонаті Греції домінує «Олімпіакос», який виграв 19 титулів протягом 23 сезонів. Тричі золото у біло-червоних забирали головні їхні конкуренти – «Панатінаїкос» та АЄК. А минулого року вперше «Олі» не став чемпіоном вдруге поспіль. І цього разу випередив фаворита ПАОК. Це був третій титул команди і перший з 1985 року.

ПАОК не програв у жодному з 30 поєдинків (26 перемог, 4 нічиї). На таке навіть «Олімпіакос» ніколи не спромігся. Титул допомогли виграти два українці. Євген Хачеріді взяв участь лише у 3 матчах, а от Євген Шахов провів 21 поєдинок і забив 5 голів. Також серед чемпіонів був знайомий українським вболівальникам Лео Матос, який раніше грав за «Дніпро». Головними творцями успіху стали не надто відомі португальські легіонери – Фернандо Варела та Вієйрінья, а також голландець Дієго Бішевар та нігерієць Чуба Акпом. Але й вони не допомогли у кваліфікації Ліги чемпіонів – ПАОК вилетів від «Аяксу».

---
Популярні дописи
Нові статті