Чемпіонат світу з «прибирання» на льоду
Найкумедніший олімпійський вид спорту в березні подарує вболівальникам два чемпіонати світу. Жіночий стартував цієї суботи, а чоловічий розпочнеться 30 числа і завершиться аж у квітні.
Екзотичні країни для екзотичного спорту
Керлінг – предмет постійних і часто примітивних жартів про «прибиральників», яких випадково сплутали з спортсменами. А між тим в Міжнародній федерації з цього виду спорту (WCF) – більше 60 країн. І серед них такі зовсім незимові країни, як Австралія, Бразилія, Афганістан, Португалія, Гонконг, Мексика, Катар, Саудівська Аравія… А минулого року географія керлінгу поширилася й на африканський континент – членом федерації стала Нігерія.
Сімнадцять українських років
В Україні також є федерація цього виду спорту. Яка існує з 2002 року. У вересні 2013 року під час ІІ Всесвітнього конгресу керлінгу ця організація стала членом Всесвітньої федерації. Пізніше за Віргінські острови, Вірменію, Монголію та навіть Косово. Цікаво, що сталося це після того, як в Україні зник єдиний майданчик для керлінгу, що знаходився в столичному розважальному центрі «Дрім Таун». До 2013 року там проводилися змагання на Кубок України. Але тепер спеціальної ковзанки для керлінгу в Україні немає. Тренування ентузіастів відбувається на звичайних хокейних майданчиках.
Натомість федерація все ж намагається розвивати цей вид. Наприклад, має кілька комплектів каменів, спеціальні щітки та інший інвентар, без якого неможливо обійтися.
Не просто каміння
До речі, камені, якими грають спортсмени – унікальні. За міжнародними правилами можна використовувати «снаряди» лише походженням з певного родовища, яке розташоване в Шотландії. Один камінь коштує близько 1000 доларів. Необхідний мінімум для одного комплекту – 16 штук. Виходить приблизно однокімнатна квартира будь-якому обласному центрі.
Вага каменю – 20 кілограмів, а черга на них, зважаючи на дефіцит виробництва – стільки ж років. Втім, вони й служать десятиліттями.
Коротко про правила
Штовхання каменю по льоду лише зі сторони вважається кумедною забавкою. Насправді ж учасники змагань за гру виконують навантаження, які допомагають втратити до 4 кг ваги. А враховуючи вагу каменю, та кількагодинну тривалість поєдинку, керлінгисти – справжні атлети, які задіюють усі групи м’язів: ноги, руки, прес… До того ж, це більше схоже на шахи – кожен кидок кардинально змінює ситуацію на майданчику і перед власним ходом потрібно кожного разу будувати нову стратегію або в кращому випадку коригувати та удосконалювати її.
Головна мета – за допомогою власних каменів (команди кидають по черзі) вибити з дому (коло в кінці 45-метрового майданчика) чужі снаряди і розставити свої якнайближче до центру дому. Хто це зробить – отримає бал. За підсумками 15 раундів визначається переможець.
Люди з щітками – не прибиральники, а свіпери (від англійського слова sweep – підмітати), які своїми діями можуть дещо коригувати швидкість і напрямок руху каменю, аби він «пришвартувався» в потрібному місці.
Світові фаворити
В 1966 році, коли була створена Міжнародна федерація керлінгу, її членами стали Канада, США та 5 європейських країн: Франція, Норвегія, Шотландія, Швеція та Швейцарія. Згодом до них приєдналися Німеччина та Данія.
Цікаво, що крім цих країн нагороди на чемпіонатах світу серед чоловічих збірних вигравала лише команда з Фінляндії (дві бронзи в 1998 та 2000 роках). В жіночих турнірах трохи більше різноманіття – з нагородами побували ще й китаянки, японки та росіянки. Але все це дуже епізодично.
Лідери по кількості титулів – канадці та канадійки. У чоловіків – 36 золотих комплектів. Це більше, ніж у всіх інших збірних разом узятих. У жінок з країни кленового листа – 17 титулів. Це більше ніж три найближчих переслідувача (Швеція, Швейцарія, Норвегія) разом узятих.
Втім, останніми роками для Канади не все так легко. Жіноча команда 8 років поспіль залишалася без золота і лише в 2017 та 2018 роках повернула собі статус фаворита. Діючі чемпіони світу серед чоловіків – шведи. Цього року чоловічий турнір пройде саме в Канаді – чудовий шанс повернути титул. Жінки змагатимуться в Данії.
Український слід
Збірних України на цих чемпіонатах ми не побачимо. Вони навіть не брали участь у відборі. Більше того – в нашому послужному списку немає навіть офіційних турнірів на рівні чемпіонату Європи.
Втім, в світі керлінгу є люди, якими Україна може пишатися. Наприклад, призер Олімпійських ігор-2002 канадець Дон Вальчук, має українське коріння. Або триразові чемпіони світу Девід Недогін та Ден Головайчук. По одній золотій нагороді є у Керрі Бартника, Ореста Мелещука, Джона Ганесюка. Всі – в складі збірних Канади різних років.
А в квітні планується перша участь українців на чемпіонаті світу. Щоправда – експериментальному: серед змішаних пар (в команді не 4, а 2 учасники різної статі). Україну представлять Євген Стадник та Олена Паздерська.
