Шевченко, Кака, Торрес. Трансфери, що були помилкою
Британське видання 90min склало власний анти рейтинг футболістів, які зробили помилку, змінивши одне місце роботи на інше. Схоже, вони забули приказку «Добра добувши, кращого не шукай» і втратили любов та повагу вболівальників, а також ключ до успіху. В ТОП-7 потрапив і нинішній тренер збірної України з футболу Андрій Шевченко.
Кака. На момент переходу – 27 років
Рікардо Ізексон Лейте більш відомий за своїм не дуже милозвучним українському вуху прізвиськом, в 2009 році перейшов з «Мілану» в «Реал» за рекордні на той час 67 мільйонів євро. Причин було дві: зростання зарплатні (10,5 проти 8,5 млн на рік) і фінансові проблеми клубу, який прагнув заробити на зірці і зекономити на зарплаті.
В «Мілані»: чемпіон Італії, переможець Ліги чемпіонів, володар Діамантового м’яча (кращий гравець світу за версією FIFA), кращий футболіст світу («Золотий м’яч») за підсумками 2007 року. Щосезону – не менше 30 матчів в Серії А та в середньому 10 голів за чемпіонат.
В «Реалі»: 61 вихід в основному складі в Прімері за 4 роки, катастрофічне падіння результативності в чемпіонаті, де завжди забивали більше голів, ніж в Італії (8 голів в першому сезоні, 7 – в другому, 5 та 3 – в двох останніх), виліт з ЛЧ на стадіях півфіналу.
Після бразилець прагнув повернути втрачене і повернувся в Мілан на рік навіть відмовившись від зарплатні на час, коли не міг грати через травму. Але такої любові від тіффозі, яка була в 2000-х вже не мав.
Андрій Шевченко. 29 років
Трьома роками раніше – влітку 2006 року – за схожим сценарієм з «Мілану» до «Челсі» переходив Андрій Шевченко. Так само італійцям потрібні були гроші, так само лондонці запропонували більший заробіток – замість приблизно 25 тисяч доларів на день виходило вже 35 тисяч, або 13 мільйонів на рік замість 9.
В «Мілані»: чемпіон Італії, переможець Ліги чемпіонів, володар Золотого м’яча-2004, двічі кращий бомбардир чемпіонату Італії, стільки ж разів – перший голеадор ЛЧ, другий бомбардир в історії клубу 175 голів в 322 матчах.
В «Челсі»: відсутність спільної мови з Жозе Моурінью (схоже, власник клубу Роман Абрамович купував Андрія Шевченка з власної ініціативи), постійні проблеми зі спиною, Кубок Англії та Кубок Ліги. За два сезони в АПЛ – 47 виходів на поле і 9 забитих голів. Навіть в найгіршому своєму італійському сезоні (2002-2003) Шевченко забив більше, ніж за два роки в Англії.
Оренда на рік в Італію не стала чудесним відродженням. Нуль забитих голів в Серії А (18 матчів), один єдиний точний удар в єврокубках. Наступною зупинкою стало київське «Динамо», куди легендарний форвард повернувся завершувати кар’єру.
Фернандо Торрес. 26 років
Влітку 2010 року Ель Ніньо розвіяв усі чутки щодо переходу в інший клуб і підписав з «Ліверпулем» новий чотирирічний контракт. А вже взимку 2011 року в останній день трансферного вікна уклав угоду з «Челсі». При цьому заробітна плата іспанця збільшилася на третину – до 175 тисяч фунтів на тиждень.
В «Ліверпулі»: в дебютному ж сезоні забив 24 голи в чемпіонаті АПЛ і ще 6 в Лізі чемпіонів, діставшись з клубом до півфіналу турніру, за підсумками двох з трьох з половиною сезонів за «червоних» потрапляв до символічної збірної Прем’єр-ліги (2008 та 2009) і двічі – до символічної збірної світу FIFA (2008 та 2009).
В «Челсі»: лише 1 гол в другій частині сезону АПЛ 2011-2012 (для порівняння – в першій частині за «Ліверпуль» було 9 точних ударів), лише 19 голів за три наступні сезони в Прем’єр-лізі. Так, Торрес виграв Лігу чемпіонів в 2012 році, проте в тому сезоні він був дублером Дідьє Дрогба, а два з трьох голів в турнірі забив ще на груповому етапі у ворота скромного «Генку».
Далі була невдала спроба закріпитися в «Мілані» і логічне повернення додому – в рідний «Атлетіко», де форвард видав ще три пристойних сезони.
Робіньо. 24 роки
Коли «Манчестер Сіті» за гроші шейхів 11 років тому почав будувати новий суперклуб, талановитий бразилець мав стати чи не головною зіркою «містян». Його заманили в жорсткій конкуренції з «Челсі» за рекордні на той час (2008 рік) для британського футболу 40 мільйонів євро. Зарплата Робіньо виросла вдвічі – з 3 до 6 мільйонів євро на рік.
В «Реалі»: статус гравця основи та одного з лідерів клубу (і це в 21-22 роки!), дворазовий чемпіон Іспанії, чудовий мікроклімат в команді і прекрасні перспективи для молодого форварда, в якому спеціалісти бачили нащадка Роналдо.
В «Манчестер Сіті»: достойний перший сезон в особистому плані (14 голів) виявився жахливим для команди (10 місце після двох титулів в Прімері – це провал), звинувачення в зґвалтуванні і лише 10 матчів в АПЛ в другому сезоні.
Оренди в «Сантос» і переїзд в «Мілан» ефекту не дали. Далі – Китай і Туреччина, де футболіст нині й дограє за «Істанбул».
Алексіс Санчес. 29 років
З огляду на вік та не надто успішний останній сезон в «Арсеналі» назвати перехід футболіста до «Манчестер Юнайтед» провалом навряд чи можна. Але судити вам – тим більше, що цей трансфер – найсвіжіший у списку і відбувся в січні минулого року. Нагадаємо, лідер збірної Чилі переїхав з Лондона в Манчестер на «жирні» умови – найвищу в Прем’єр-лізі зарплату в 500 тисяч фунтів на тиждень, або 26 мільйонів на рік. В «Арсеналі» було втричі менше з обіцянкою підвищити дохід до 300 тисяч. Не подіяло.
В «Арсеналі»: один з кращих гравців АПЛ протягом трьох сезонів (60 голи + 27 гольових передач), дворазовий володар Кубку Англії.
В «МЮ»: постійні травми, лише три десятки матчів в Прем’єр-лізі за півтора сезони і три голи в чемпіонаті Англії.
Зараз керівництво МЮ шукає варіанти для продажу вінгера і навіть готове компенсувати покупцю 13 мільйонів фунтів – піврічну зарплату Санчеса.
Дивний бонус від англійців
Якщо з першою п’ятіркою можна погоджуватися (або ні, але вона має якусь логіку), то два інших прізвища в списку як мінімум дивують.
Енді Керолл в 2011 році переходив з «Ньюкасла» до «Ліверпуля» на підвищення – в 22-річному віці після результативного сезону в Чемпіоншипі і вдалого старту в АПЛ (11 голів за пів сезону). Те, що у нього не склалося в команді, яка значно вища за класом – звичайна справа. Таких випадків – сотні. І те, що англієць потім більш успішно грав за «Вест Гем» (і робить це досі) – підтверджує цю думку.
Схожа історія і у Джека Родвелла, який в 2012 році змінив «Евертон» на «Манчестер Сіті». Вже в 19 років він був основним в складі «ірисок», в 20 отримав виклик до національної збірної, а роком пізніше прийняв пропозицію діючих чемпіонів АПЛ. Однак таку висоту йому взяти не вдалося – і після двох невдалих сезонів (16 проведених матчів в АПЛ) півзахисник повернувся на свій рівень. Спочатку – в «Сандерленд», а нині Родвелл грає за «Блекберн».
