Мешканець Львівщини на власному городі знайшов ймовірний давньоримський могильник

У травні на Львівщині знайшли поховання дівчинки віком 10-12 років, яке за припущення науковців датується ІІ-ІV ст. н. е. Цікаве воно ще й тим, що може бути частиною більшого могильника спільноти, яка заселяла цю територію майже 2 тисячі років тому – це так звані «поля поховань» черняхівської культури.

Також читайте: Під церквою у Бельгії знайшли стіну з людських кісток

Біля поховання знайдено і супутній інвентар: скляне прясло із хвилястими візерунками, залізну фібулу і пряжку. Усі матеріали передали для подальшого вивчення та ідентифікації фахівцям з Інституту археології Львівського національного університету імені Івана Франка, які у майбутньому планують провести розвідкові дослідження території імовірного могильника.

Саме поховання дівчинки виявив мешканець одного із буських передмість під час земляних робіт на своїй присадибній ділянці. Зокрема, на глибині більше одного метра у шарі піску він натрапив на скупчення людських кісток. Одразу ж чоловік повідомив про знахідку місцевим краєзнавцям.

Точне місце знахідки та імені господаря поки не розголошують, щоб убезпечити його від «чорних археологів» та усілякого роду скарбошукачів.

Також читайте: Знайдені у «чорного» археолога артефакти викликали переполох

Також відомо, що наприкінці червня на урочищі Коротка Сторона (вул. Б.Хмельницького) уже розпочала роботу спільна наукова експедиція Інституту археології ЛНУ імені Івана Франка та Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України. Дослідники вивчатимуть місце ймовірного могильника давньоримського часу.

Як повідомляє краєзнавчий музей міста Буська, територію досліджуватимуть трьома методами: георадаром, біолокатором та приладом для вимірювання електромагнітних полів.

Як стверджують археологи, у разі виявлення справжнього могильника Черняхівської культури – це стане науковою археологічною сенсацією, бо уже 100 років на цих територіях намагаються знайти могильники того часу

Також читайте: Тисячолітній палац майя знайшли у джунглях Мексики (ВІДЕО)

Черняхівська культура – археологічна культура, яка існувала в 100–500 роках нашої ери. Поширена на території лісостепової України між Сіверським Донцем на сході та Дністром, Прутом і вздовж Бугу на заході, а також на південному сході Польщі, у Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії, Болгарії. Деякі історики (зокрема, Пауль Райнеке).

Пов’язують її із державою готів (Оюм). Окремі археологи співвідносять її з племенами готів, описаних істориком Йорданом, сучасні антропологи зауважують ідентичність з полянами.

Перші старожитності черняхівської культури були відкриті для науки практично одночасно у різних країнах. У 1899 р. та 1901 р. у селі Ромашки, та у 1900 р. у селі Черняхів Київської губернії Вікентій Хвойка провів розкопки «полів поховань», друге з яких і дало назву типу пам’яток. У 1898—1899 рр. польський археолог К. Гадачек розкопав поселення Неслухів у верхів’ях Західного Бугу. Невдовзі, у 1903 р., І. Ковач дослідив могильник Марошсентана (сучасна назва Синтана-де-Муреш) у Трансільванії.

Пам’ятки черняхівської культури — безкурганні могильники (поля поховань) та поселення. Осілі хліборобо-скотарські племена черняхівської культури жили у великих неукріплених поселеннях.

Більшість дослідників вважає, що черняхівська культура створена племенами різного етнічного походження (даки, сармати, германці, скіфи, анти або венеди), про яких згадують стародавні автори на території поширення цієї культури. Черняхівська культура була знищена найправдоподібніше навалою гунів в кінці IV ст.

Найвідоміші пам’ятки черняхівської культури на території України: Черняхівський та Ромашківський могильники, Жуківецьке і Ягнятинське поселення.

Найдавнішою пам’яткою черняхівської культури на півдні України, є могильник Каборга, розташований на березі Березанського лиману, біля села Осетрівка Очаківського району Миколаївської області.

В період свого розквіту, який припадає на III — IV ст., вона обіймала більшу частину сучасних українських і молдовських земель та суміжні з ними райони Польщі, Румунії, Росії.

Аналіз краніологічних матеріалів показав, що носіям цієї культури загалом були притаманні європеоїдні риси: висока, видовженої форми черепна кришка, помірно розвинутий рельєф, нешироке обличчя, середній за шириною, чітко окреслений ніс.