Всі легіонери збірної України
![marlos](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/marlos.jpg)
З розпадом радянської імперії футболісти пострадянського простору активно змінювали не лише місце роботи, але й батьківщину. Мова тоді йшла не стільки про натуралізацію, скільки про вибір громадянства – першого в житті після зникнення країни народження.
Найчастіше, хто де грав на момент розпаду СРСР, той там і залишився. Щодо футболістів, які переїхали в Україну з інших країн після першого матчу національної команди в 1992 році, згодом взяли українське громадянство і зіграли за збірну, то їх було не так вже й багато. Якщо точно – то 10. Жуніор Мораес став 11-м.
Юрій Калітвінцев (Росія)
![kalitvincev](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/kalitvincev.jpg)
Приїхав в Київ в 1994 році з Нижнього Новгорода, а вже за рік дебютував в збірній України і згодом навіть був її капітаном. Усього на його рахунку 22 матчі за національну команду і один гол. Переможний. У ворота збірної Хорватії в рамках відбору на Євро-1996.
Сергій Кормільцев (Росія)
![kormilcev](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/kormilcev.jpg)
Уродженець Барнаула навіть встиг зіграти один матч за збірну Росії, втім ФІФА не врахувала ту гру як офіційну (швидше то була збірна російських клубів проти дуже експериментального складу Бразилії), а тому не заважала зміні футбольного громадянства. В 2000 році (через два роки після переїзду до київського «Динамо» півзахисник дебютував за збірну України. Всього зіграв 15 матчів, з яких 4 офіційні.
Артем Яшкін (Росія)
![yashkin](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/yashkin.jpg)
Разом з Кормільцевим в 1998 році перейшов з «Уралану» (Еліста» до команди Валерія Лобановського, але вперше зіграв за українську збірну на 4 місяці пізніше. На його рахунку 8 матчів за збірну, з яких лише два – товариські. Фактично він був в основній обоймі команди, що невдало боролася за вихід на чемпіонат світу-2002. Нині – гравець ветеранської збірної України.
Сергій Серебреніков (Росія)
![serebrennikov](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/serebrennikov.jpg)
Третій зі списку російських півзахисників, запрошених Валерієм Лобановським спочатку до «Динамо», а потім – до збірної України. На його рахунку – 12 матчів в синьо-жовтій футболці і гол у ворота Вірменії в 2002 році в рамках відбору до Євро-2004.
Олексій Бахарев (Росія)
![bakharev](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/bakharev.jpg)
Унікальний випадок. В тому матчі, в якому єдиний матч за збірну Росії зіграв Кормильцев, на заміну виходив Олексій Бахарев. То була єдина його гра, а тому коли півзахисник перебрався до донецького «Шахтаря», виникла ідея заграти й його за українську збірну. Але з якихось дивних причин ФІФА, дозволивши змінити футбольне громадянство Кормильцеву, заборонила це Бахареву. Причому українська сторона нічого не підозрюючи навіть випустила росіянина на гру проти Ірану в 2002 році. То був єдиний матч Бахарева за синьо-жовту команду, після чого йому довелося повертати російський паспорт.
Артем Мілевський (Білорусь)
![milevskiy](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/milevskiy.jpg)
За вихованця мінської «Зміни» велася справжня футбольна війна між федераціями Білорусі та України. З Мінська до академії Павла Яковенка в Київ Мілевський переїхав в 15-річному віці, маючи вже в активі ігри в складі юнацької збірної Білорусі, але заявив, що налаштований грати за Україну. Білоруси не хотіли втрачати талант остаточно, і лише втручання президента ФІФА Йозефа Блаттера допомогло знайти спільну мову.
Яки виявилося в подальшому, боротьба не була марною. На молодіжному рівні Мілевський провів за Україну 36 матчів, в яких забив 22 голи і дебютував за головну команду відразу в фінальній частині чемпіонату світу-2006. Всього форвард зіграв за першу збірну України 50 поєдинків (25-й показник в історії збірної) і забив 8 голів (10-й показник). Щоправда 6 голів з 8 були забиті в товариських матчах, а інших два – у ворота збірної Андорри.
Олександр Алієв (Росія)
![aliev](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/aliev.jpg)
Ще одне з «пташенят» академії Яковенко. Алієв Народився і прожив 12 років у Хабаровську, до Києва переїхав одночасно з Мілевським з ДЮСШ московського «Спартака» у віці 15 років. Отримав український паспорт і право грати за збірні України без проблем, показавши на молодіжному рівні не гірші цифри, ніж білорус: 38 матчів і 13 голів.
Втім, за національну команду дебютував на два роки пізніше Мілевського – в 2008 році в кваліфікації до чемпіонату світу-2010 проти збірної Білорусі. Загалом на його рахунку 26 полєдинків в складі збірної і 6 голів (всі – в товариських матчах).
Марко Девіч (Сербія)
![devic](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/devic.jpg)
На батьківщині юний серб пограв в другорядних клубах і в 21 рік прийняв запрошення луцької «Волині». Хто тоді міг подумати, що футболіст проведе в Україні наступні 10 років, зіграє за «Металіст», «Шахтар», буде близький до переходу в «Динамо» і стане одним з кращих бомбардирів чемпіонату за історію (7-е місце з 90 голами).
В 2008 році стало зрозуміло, що збірна Сербії не дуже прагне залучати до своїх лав футболіста, а в складі «Металіста» на той час вже було надто багато легіонерів, що ускладнювало життя головного тренера в умовах ліміту на іноземців. Девічу швидко змайстрували українське громадянство і викликали в збірну України, хоча на той час в нашій країні він прожив лише 4 роки.
За головну команду України Марко Девіч провів 35 матчів і забив 7 голів, проте найбільше запам’ятався восьмим – незарахованим. Після його удару на українсько-польському Євро-2012 пропустила збірна Англії. Втім, арбітри помилково не зарахували взяття воріт. А ще серб – перший в історії збірної України автор хет-трику. Сталося це в 2013 році, а постраждала збірна Сан-Марино. Таке ж досягнення є лише у Андрія Ярмоленка.
Едмар (Бразилія)
![edmar111](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/edmar111.jpg)
Україна стала його другою домівкою. Бразилець живе тут вже більше 15 років, одружився з українкою і навіть взяв собі прізвище Галовський. За збірну дебютував в 2011 році, проживши на той час в Сімферополі та Харкові 8 років. Зіграв в синьо-жовтій команді 15 матчів і навіть відзначився у воротах Сан-Марино. Його натуралізація теж допомогла «Металісту» звільнити одне легіонерське місце в складі.
Марлос (Бразилія)
![marlos2](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/marlos2.jpg)
Народився в 1988, переїхав до України в 2012, у 2017 став громадянином України і менш ніж за місяць дебютував у складі збірної України. Нині на його рахунку 10 матчів. Голів поки що не забивав.
Мораес (Бразилія)
![moraes](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/moraes.jpg)
Поки що його історія виступів за українську збірну налічує лише 14 хвилин у матчі проти Португалії. І він міг відзначитися в тій грі. Схоже, в матчі проти Люксембургу Андрій Шевченко дасть бразильцю більше часу.
І ще одне важливе питання: «хто буде наступним». Найчастіше мова заходить про лівого захисника «Шахтаря» Ісмаїлі. Він в Україні вже 6 років, а виклик від рідної країни не так і не приходить. Отже, бразилець може піти шляхом своїх одноклубників – Марлоса і Мораеса.