Натуралізація Мораеса. Як і навіщо?

Посилити національну збірну хорошим гравцем не відмовиться жоден тренер. Добре, коли він місцевий. А що, як піти клубним шляхом і спробувати зібрати в одній команді максимум найсильніших? Тоді це буде вже не команда, яка представляє країну. Саме тому ФІФА встановила запобіжники.

Правила натуралізації

Правила ФІФА дозволяють грати за збірну іншої країни тим футболістам, які мають відповідне громадянство і не виступали раніше за будь-яку національну команду в офіційних матчах на дорослому рівні.

При цьому вони: а) мають коріння на «новій» батьківщині – родичів двох попередніх поколінь (батько, мати, бабуся чи дідусь), що народилися тут; або б) прожили безперервно не менше 5 років в тій країні, збірну якої для себе обирають.

Історія Мораеса

У Мораеса українського коріння немає, але 8 років тому переїхав до України з румунської «Глорії», підписавши контракт з донецьким «Металургом». Щоправда тоді він провів в нашій країні лише півроку, не зігравши жодного офіційного матчу за «металургів», після чого на рік поїхав до Болгарії.

Повернення відбулося влітку 2012 року. За три наступні роки форвард забив за донецьку команду 35 голів в 63 матчах і після завершення контракту (і ліквідації «Металургу») перейшов до київського «Динамо». В Києві за перший сезон Мораес забив 7 голів, за половину наступного чемпіонату – аж 10. Тоді ж він заявив: Моя головна мета – заробити виклик до національної збірної Бразилії. Знаю, що це дуже важко, але я буду робити заради цього все на футбольному полі».

Чутки про наміри натуралізувати бразильця і долучити його до збірної України ходили вже тоді, і для дотримання правил ФІФА Мораесу залишалося зіграти ще півроку в нашій країні, але несподівано «Динамо» відправило свого кращого бомбардира на півроку в оренду в китайський клуб «Тяньцзинь». Там Мораес більше мучився ніж грав (3 матчі, жодного забитого голу) і влітку 2017 року повернувся до Києва, де провів повний сезон 2017/2018.

Влітку минулого року після завершення дії контракту футболіст зі скандалом перейшов до донецького «Шахтаря», хоча перед тим запевняв керівництво «Динамо», що не веде переговорів з головним конкурентом.

Піврічне відрядження до Китаю могло стати приводом для відмови ФІФА, оскільки футболіст не жив в Україні постійно 5 років, зупинившись на цифрі 4 роки і 8 місяців. Але футбольні керівники підійшли індивідуально до цього випадку і, зважаючи на довгу українську історію Мораеса, дали дозвіл на виступи за збірну України. Останнім штрихом став указ Президента України про надання бразильцю українського громадянства. Сталося це 15 березня 2019 року. За тиждень до матчу проти Португалії.

Навіщо він потрібен

Напад – одна з найбільш проблемних ланок в українській збірній. Наприклад в попередніх 10 матчах (Ліга Націй і товариські поєдинки) українці забили 13 голів і лише один з них на рахунку форварда. Артем Кравець забив у ворота Саудівської Аравії рівно рік тому – 23 березня 2018 року. Після цього відзначалися лише півзахисники Ярмоленко, Коноплянка, Зінченко, Караваєв і Малиновський. В 2017 році була та ж сама історія – лише 1 гол з 8 забив нападаючий (Артем Беседін).

Головна надія української збірної в атаці – Роман Яремчук, який немало забиває в чемпіонаті Бельгії, але в національній команді йому поки не щастить – 5 безгольових матчів. Романа Зозулю з іспанської Сегунди не викликали вже давно, Артем Кравець в Туреччині лише на початку цього року почав регулярно грати і навіть тричі забив, чим нарешті заслужив виклик в збірну.

В чемпіонаті України результативних форвардів не було вже дуже давно, а тому Мораес, який нині є кращим бомбардиром поточного чемпіонату, забивши 16 голів у 21 матчі, зробить життя Андрія Шевченка легшим.

Стара ера

На початку 90-х Росія переманила до себе цілу плеяду українських футболістів, частина з яких навіть встигла дебютувати в збірній України, але потім змінити громадянство. Футбольне в тому числі. Тоді правила ФІФА таке ще дозволяли. В цьому списку Онопко, Нікіфоров, Цимбалар, Юран, Канчельскіс, Тернавський та ще десяток-другий менш відомих імен або гравців, які переїхали до іншої країни в юніорському віці (Семак, Алдонін, Щербаков, Ніжегородов, Лебедь, Безродний, Демченко, Данішевський…). Перші п’ять стали лідерами російської збірної кінця минулого століття.

Натомість Україна ангажувала росіян Віктора Леоненка, Сергія Кандаурова, Дмитра Топчієва і Дмитра Тяпушкіна. Вдалося навіть заграти Олега Саленка, але той після одного матчу повернувся на батьківщину – до Росії.

Також в синьо-жовтих футболках зіграли грузин Ахрік Цвейба (теж лише одна гра і отримання російського громадянства), дагестанець Тімерлан Гусейнов, вихованці казахського (Сергій Скаченко та Дмитро Яковенко) і навіть киргизського (Юрій Гудименко) футболу.