Кінь, кільця, колода… Українські гімнасти

Спортивна гімнастика завжди була українським видом спорту. Наразі за підсумками 48 чемпіонатів світу збірна України в загальному медальному заліку посідає 17-е місце. А якщо прибрати вже неіснуючі держави – то навіть 12-е в світі. І це при тому, що незалежна Україна брала участь менше ніж в половині турнірів – тих, що проходили починаючи з 1993 року. А якщо порахувати медалі українських спортсменів під час їх вимушених виступів під совєтським прапором – то ми напевно будемо в ТОП-5: після США, Китаю, Румунії та Японії.

Еволюція змагань

Почалося усе в 1903 році, коли в бельгійському місті Антверпен зібралися гімнасти чотирьох країн: Франції, Нідерландів, Люксембургу і власне Бельгії. Змагалися лише чоловіки, а структура турніру була схожою на ту, що діє зараз. Чемпіонів визначали в шести категоріях: багатоборство або абсолютна першість (сума балів за виступи на усіх снарядах), командне багатоборство, бруса, поперечина, кінь і кільця. У всіх дисциплінах перемогли французькі спортсмени (в деяких випадках було по 2-3 чемпіони, тож золоті медалі отримали ще й представники Нідерландів та Люксембургу. І лише господарі обмежилися чотирма срібними нагородами.

Франція виграла медальний залік і другого чемпіонату світу в 1905 році, коли на батьківщині в Бордо знову завоювала всі (тепер лише 5 – вправи на кільцях не входили у програму) золоті медалі. До Першої світової війни відбулося ще 4 чемпіонати світу. Двічі на них перемагали гімнасти з Богемії (нині в складі Чехії), ще раз французи і один раз італійці.

В міжвоєнний період відбулося лише 5 турнірів (з 1922 по 1938 раз на чотири роки). В 1930-му додалася нова дисципліна – вільні вправи на килимі. В 1934-му – ще одна. Опорний стрибок. Тоді ж вперше до змагань були допущені жінки (лише командний залік та індивідуальне багатоборство). І, нарешті, в 1938-му програма стала такою, якою є тепер. Жінкам дозволили змагатися в окремих вправах – на колоді, на різновисоких брусах, на килимі (вільні вправи) і в опорному стрибку. А от експерименти, які практикував Міжнародний олімпійський комітет на чемпіонатах світу ігнорували. Мова про вправи на канаті, які входили в програму Олімпійських ігор аж до 1932 року та різні комбінації (двоборства, гімнастичний тріатлон, командні першості на окремих снарядах).

З 1950 до 1978 чемпіонати світу проводилися раз на 4 роки, потім – щодвароки, а з 1991 – кожного року за винятком олімпійських.

Наші серед кращих

Лідером за кількістю титулів чемпіона світу є білорус Віталій Щербо. Він 12 (!) разів піднімався на найвищу сходинку. Причому 11 раз – в індивідуальному заліку. Ці успіхи вмістилися в короткий 6-річний термін – з 1991 по 1996 роки.

По 10 золотих нагород у японця Кохея Утімури (2009-2015) і француза Жозефа Мартінеса (1903-1909). У румуна Маріана Драгулеску – унікальна статистика. Якщо решта гімнастів збирають медалі практично в будь-яких дисциплінах і в складі команд, то він зосереджений лише на вільних вправах (4 титули чемпіона світу) і на опорному стрибку (4 титули + 2 срібні медалі). Змагався він з 2001 аж до 2017 року. Теж унікально довга кар’єра для гімнаста.

Близько до лідерів підібралися і два українці. У киянина Бориса Шахліна і Григорія Місютіна з міста Олександрія – по 6 перемог на чемпіонатах світу. Причому якщо перший свої медалі збирав під прапором СРСР, то другий встиг стати чемпіоном світу відразу в складі трьох збірних: СРСР, СНД та України. Чотириразовий чемпіон світу – луганчанин Ігор Коробчинський, триразовий – Віктор Чукарин, дворазовий – Богдан Макуц. Двоє останніх – львів’яни (Макуц корінний, а Чукарин переїхав після Харкова, Києва та Маріуполя).

У жінок 14 разів ставала чемпіонкою світу американка Сімона Байлс (11 – в індивідуальному заліку і тричі в команді). Вона виграла 4 з 5 останніх чемпіонатів світу в найпрестижнішій дисципліні – багатоборстві. Сталося це в 2013, 2014, 2015 та 2018 роках. В той же період вона стала абсолютною олімпійською чемпіонкою (2016). Фактично, вона непереможна – і лише в 2017 році, коли Байлс пропустила ЧС, золото змогли розіграти інші спортсменки.

Також у жіночій гімнастиці свого часу непереможними були українки. В 1950-х та 1960-х киянка Лариса Латиніна 9 разів ставала чемпіонкою світу, а в середині 90-х відзначилася Лілія Подкопаєва з Донецька (2 золота, 3 срібла). Також двічі чемпіонкою світу є Поліна Астахова (1958-1962). Як і у Латиніної 9 золотих медалей є в колекції румунської гімнастки Джини Гогян.

Тепер Штутгарт

Напередодні, 4 жовтня, в Німеччині стартував 48-й чемпіонат світу зі спортивної гімнастики. Збірна України на змаганнях представлена шістьма спортсменами та 5 спортсменками. Найбільш титулований наш представник – олімпійський чемпіон (2016, бруса), чемпіон світу (2014, бруса), чотириразовий срібний призер ОІ та ЧС в тій же вправі (2015, 2016, 2017, 2018) Олег Верняєв.

Серед його партнерів по команді – Ігор Радивілов. Він двічі вигравав срібло на чемпіонатах світу в опорному стрибку (2014, 2017), а на минулій Олімпіаді став бронзовим призером в тому ж виді змагань.

Також в збірній діючий віцечемпіон Європи Петро Пахнюк (2019, бруса) і двічі призер Юнацьких Олімпійських ігор Владислав Грико (кінь, кільця). Значно менш титуловані – Євген Юденков і Максим Василенко.

В жіночому квінтеті явний лідер – 16-річна Анастасія Бачинська. Минулого року вона двічі фінішувала третьою на Юнацькій Олімпіаді (абсолютна першість і вільні вправи), а в цьому сезоні стала чемпіонкою Європейських ігор у вільних вправах вже на дорослому рівні. На тому ж турнірі дві бронзові медалі завоювала Діана Варинська (абсолютна першість та колода). Ангеліна Радивілова, Валерія Осипова та Яна Федорова не мають у своєму послужному списку таких здобутків.

Наші чемпіони

Усього на чемпіонатах світу спортсмени під українським прапором ставали чемпіонами 7 разів. Ще 12 разів вони наші гімнасти виборювали срібні медалі і 14 разів – бронзові.

Чемпіони світу: Григорій Місютін (1993, вільні вправи); Григорій Місютін (1995, опорний стрибок); Лілія Подкопаєва (1995, багатоборство); Лілія Подкопаєва (1995, опорний стрибок); Рустам Шарипов (1996, бруса); Ірина Краснянська (2006, колода); Олег Верняєв (2014, бруса).

Віцечемпіони світу: Ігор Коробчинський (1993, бруса); Рустам Шарипов (1994, бруса); Лілія Подкопаєва (1994, колода); Лілія Подкопаєва (1995, колода); Лілія Подкопаєва (1995, різновисокі бруса); Вікторія Карпенко (1999, багатоборство); Олександр Береш (2001, поперечина); Ігор Радивілов (2014, опорний стрибок); Олег Верняєв (2015, бруса); Ігор Радивілов (2017, опорний стрибок); Олег Верняєв (2017, бруса); Олег Верняєв (2018, бруса).

Бронзові призери чемпіонатів світу: Тетяна Лисенко (1993, багатоборство); Віталій Маринич (1994, кінь); Григорій Місютін (1995, вільні вправи); Григорій Місютін (1996, вільні вправи); Любов Шеремета (1996, вільні вправи); Олександр Береш (1997, поперечина); Ольга Рощупкина (1999, колода); Олександр Береш (2001, кінь); Ірина Яроцька (2002, колода); Валерій Гончаров (2005, поперечина); Олександр Воробйов (2009, кільця).

Ще тричі бронзовими призерами українці ставали в командній першості. В 1994 та 2001 роках відзначилися чоловіки, а в 1999 – дівчата. Призерами ЧС ставали в цьому виді програми Рустам Шарипов, Ігор Коробчинський, Григорій Місютін, Віталій Маринич, Юрій Єрмаков, Володимир Шаменко, Андрій Степанченко, Олександр Береш, Сергій Вяльцев, Роман Зозуля, Андрій Липський, Руслан Мезенцев, Андрій Михайличенко, Вікторія Карпенко, Тетяна Ярош, Інга Шкарупа, Ольга Тесленко, Ольга Рощупкина та Наталія Городній

П’ять разів збірна України поверталася додому без медалей. Це було в 2003, 2007, 2010, 2011 та 2013 роках. Останні три випадки йшли поспіль. Досі немає в українців нагород чемпіонатів світу в чоловічому багатоборстві. Сподіваємося, в Штутгарті наші гімнасти не поповнять перший список і виправлять другий.