Найкращий клуб світу: «Ліверпуль», «Фламенго» чи «Єнген Спорт»?

Напередодні, 11 грудня, відбувся кваліфікаційний матч Клубного чемпіонату світу з футболу. В ньому зійшлися чемпіон Катару «Аль-Садд» та найсильніша на сьогодні команда Океанії. Ця гра дала старт черговому розіграшу турніру, який в нинішньому форматі, схоже, проживе лише цей рік і наступний.

Міжконтинентальний початок

Відколи в Європі (УЄФА) та Південній Америці (КОНМЕБОЛ) стартували розіграші на міжнародному рівні (в 50-х роках), постійно піднімалося питання: чий все ж таки футбол краще – латиноамериканський чи європейський. Адже, об’єктивно, це дві найсильніші футбольні асоціації світу. Вперше з’ясувати це в очному двобої організатори вирішили в 1960-му році, вперше провівши двобій за Інтерконтинентальний (або Міжконтинентальний) кубок.

Перший розіграш був між переможцем Кубку чемпіонів – мадридським «Реалом» – та уругвайським «Пеньяролем» (переможець Копа Лібертадорес). В Монтевідео була зафіксована нульова нічия, а в матчі-відповіді в Іспанії (він відбувся аж через 2 місяці) «вершкові» розгромили суперника з рахунком 5:1.

«Пеньяроль» не довго сумував – і наступного року здобув Кубок, обігравши португальську «Бенфіку». Наступні два розіграші також були за командами з Південної Америки. Точніше – за одної й тією самою командою – бразильським «Сантосом», який спочатку обіграв «Бенфіку», а потім ще й «Мілан».

Проблеми і заміни

Така схема розіграшу була актуальною до 1980 року, але з кожним новим протистоянням проблем ставало більше. Так в 1971 та 1973 роках переможець Кубку чемпіонів «Аякс» двічі відмовлявся від участі і «перспектив» летіти через океан. Найсильніший клуб Європи двічі міняли на фіналіста КЧ («Панатінаїкос» та «Ювентус» відповідно). До речі, в другому випадку італійці, програвши вдома аргентинському «Індепендьєнте» 0:1 відмовилися брати участь в грі-відповіді.

В 1974 році – знову заміна. Переможець Кубка чемпіонів «Баварія» поступилася місцем фіналісту – «Атлетіко». А в 1975-му вже обидва учасники відмовилися визначати найсильнішого, тож трофей лишився нерозіграним. Така сама історія відбулася в 1978-му. А роком раніше «Боруссія Менхенгладбах» зіграла замість «Ліверпуля». А роком пізніше – «Мальме» (фіналіст» підмінив «Ноттінгем Форест» (переможець). Фактично в 70-х лише два розіграші з 10 відбулися повноцінно – з двох ігор і з переможцями головних кубків Європи та Південної Америки.

Щоб підвищити інтерес до змагань, ФІФА вирішила проводити ігри з одного матчу і нейтральною ареною на більше ніж 20 років (1980–2001) зробила Національний стадіон в Токіо. Це дозволило вбити кілька зайців одночасно: розвантажити команди, визначивши зручну для них дату; збільшити продажі квитків (в Японії популярність світових футбольних зірок була захмарною); і залучити багатих японських спонсорів, піднявши тим самим призові учасникам. Це призвело до повного зникнення відмов – за 25 наступних розіграшів (22 в Токіо плюс 3 в Йокогамі) не було жодного такого факту.

Новий формат

2004-й рік став останнім для Міжконтинентального кубку в такому форматі. Ще в січні 2000-го року паралельно з ним був реалізований «пілотний» проєкт клубного чемпіонату світу. В Бразилію тоді приїхали:

• діючий переможець Ліги чемпіонів «Манчестер Юнайтед» (в 1999 він виграв і Міжконтинентальний кубок)

• переможець Азійського Суперкубку і Кубку володарів Кубків АФК дворічної давності (1998) саудівський «Аль-Наср»

• діючий переможець африканської Ліги чемпіонів – «Раджа Касабланка» з Марокко

• переможець клубного чемпіонату Океанії – «Саус Мельбурн» (Австралія)

• володар Міжконтинентального кубку-1998 – мадридський «Реал»

• найкраща команда КОНКАКАФ (Центральна та Північна Америка) – мексиканська «Некакса»

• переможець Копа Лібертадорес-1998 – бразильський клуб «Васку да Гама»

• чемпіон Бразилії (на правах господаря) – «Корінтіанс».

Вісім команд були поділені на дві підгрупи, в обох перемогли бразильці, переможцем став «Корінтіанс», який у фіналі в серії пенальті переміг «Васку».

З 2005 року Клубний чемпіонат світу (другий за ліком) повністю замінив Міжконтинентальний кубок і відтоді проводиться щорічно (за олімпійською системою – на виліт) за участю 7 команд: переможці головних кубків Африки, Азії, Океанії, Південної Америки, Північної Америки, Європи та команда-господар. Всі розіграші поки проводилися в Азії (Японія, ОАЕ, Катар) і Африці (Марокко).

Рекордсмени і несподіванки

За старою схемою, коли змагалися лише команди з двох континентів, в турнірі зберігався паритет: 22 рази перемагали клуби Південної Америки, 21 раз – європейці. По три рази трофей здобували уругвайські «Пеньяроль» та «Насьональ», аргентинська «Бока Хуніорс», італійський «Мілан» та іспанський «Реал».

В Клубному чемпіонаті світу перевага європейських команд тотальна. На рахунку представників УЄФА – 11 титулів найсильнішого клубу світу з 15. Переможцями ставали «Реал» (4 рази), «Барселона» (3 рази), «Мілан», «Інтер», «МЮ» та «Баварія» (по 1 разу). У Південної Америки – 4 перемоги і здобували їх лише бразильці (двічі вигравав «Корінтіанс», по разу – «Сан-Паулу» та «Інтернасьональ»).

Найчастіше саме клуби від УЄФА та КОНМЕБОЛ розігрували перемогу в фіналах між собою. Лише 4 рази з 15 участь у фіналі брали представники інших континентів. В 2010 році «Мазембе» з ДР Конго став першою африканської командою у вирішальному матчі, вибивши в півфіналі представника Бразилії. Конголезці програли «Інтеру» в фіналі з рахунком 0:3.

В 2013 році історія повторилася: африканський клуб (тепер це був марокканський «Раджа Касабланка») на домашньому турнірі переміг в 1/2 фіналу бразильців, але програв «Баварії» у фіналі з рахунком 0:2.

В 2016 році знову підвела Південна Америка. Колумбійський «Атлетіко Насьональ» пропустив до фіналу господарів – «Касіму Антлерс». Японці тоді були надзвичайно близькими до перемоги у фіналі і завершили основний час матч внічию 2:2. В додаткові 30 хвилин Кріштіану Роналду забив двічі і приніс «Реалу» чергову перемогу.

І нарешті минулого року знову ж таки вдома «Аль-Айн» з Об’єднаних Арабських Еміратів став другою командою з Азії в фіналі. Традиційно в півфіналі вибули латиноамериканці. Цього разу це був аргентинський «Рівер Плейт». Втім, «Реал» у фіналі розгромив господарів з рахунком 4:1.

Новий розіграш для «Ліверпуля»

Клубний чемпіонат світу 2019 року відбувається в Катарі. Оскільки команд сім, то на першому етапі визначається один невдаха. В матчі-відкритті зійшлися місцевий «Аль-Садд» і традиційно найслабший учасник – представник Океанії. Цього разу це був «Єнген Спорт» з Нової Каледонії. Господарі перемогли 3:1, і вийшли до другого етапу. Тут за дві путівки до півфіналів поборються пари «Аль-Садд» (Катар) – «Монтерей» (Мексика) і «Аль-Хілал» (Саудівська Аравія) – «Есперанс» (Туніс). Далі переможець першої пари в 1/2 фіналу зіграє проти англійського «Ліверпуля», а другої пари – проти бразильського «Фламенго». Фінал запланований на 21 грудня.

Фаворитами вважаються саме «Ліверпуль» та «Фламенго» з явним ухилом на користь європейців. Завадити англійцям міг напружений графік матчів, адже в АПЛ не передбачена різдвяна перерва (більше того, в грудні–січні ігри в календарі йдуть навіть щільніше), а команда за день до півфіналу Клубного чемпіонату світу має зіграти ще й в Кубку Ліги. Існував ризик того, що Юрген Клопп вирішить поїхати в Катар без лідерів, проте наразі обійшлося: за Кубок Ліги «Ліверпуль» зіграє молодіжним складом, а в чемпіонаті «мерсісайдці» вже створили фантастичний гандікап у 14 очок переваги над «Манчестер Сіті». Одна-дві можливі поразки на фоні втоми – допустима плата за звання найкращого клубу світу.

Буде 24 команди

Клубний чемпіонат світу наступного року теж пройде в Катарі і буде останнім, що відбувається за нинішньою схемою. На 2021-й рік ФІФА підготувала радикальні зміни. Головна з них – 24 команди-учасниці замість 7. Планується, що 8 місць дістанеться Європі, 6 – Південній Америці, по 3 – Африці, Азії та Північній/Центральній Америці. Останню путівку розіграють між собою команди з Азії та Океанії.