В гонитві за діамантами

Сьогодні, 2 травня, розпочинається Діамантова ліга-2019. Якщо винести за дужки чемпіонати світу та Олімпійські ігри, то цей турнір – найвища вершина сучасної легкої атлетики. До нього прикута увага телевізійників і глядачів, а спонсори та організатори вже підготувати щедрі призові.

Занепад легкої атлетики

Тривалий час один з найбільш масових видів спорту був не надто привабливим з фінансової точки зору. Навіть спортсмени найвищого класу більше заробляли на індивідуальних спонсорських контрактах, ніж на винагородах за турнірні досягнення. Через це нерідко топ-учасники пропускали старти, віддаючи перевагу заходам, в яких були зацікавлені меценати: замість етапів IAAF брали участь в виставкових турнірах під егідою тієї чи іншої структури.

Золота ліга

Заради того аби підняти рівень зацікавленості і розмір доходів Міжнародна асоціація легкої атлетики пішла на революційний крок – створила елітний «дивізіон» змагань. Спочатку це була Золота ліга, яка проіснувала з 1998 по 2009 рік.

Розпочався експеримент з шести етапів, які відбулися в Осло, Римі, Монако, Цюріху, Брюсселі та Берліні. З наступного року додався сьомий етап в Парижі. Аби претендувати на головний приз, розмір якого значно перевищував традиційну винагороду, спортсмен мав взяти участь у всіх етапах і перемогти на 5–6–7 (для різних років та дисциплін) з них. Це робилося для того, щоб глядачі, що заплатили за вхід на стадіон чи за перегляд телетрансляції, бачили дійсно найкращих.

Приз, як можна зрозуміти з назви, становили золоті злитки – 50 кілограмів на всіх, хто здобув мінімально необхідну кількість перемог в своїх видах змагань. Щоправда, золото вручали не кожного року. В окремі періоди його заміняли на грошову премію – до 1 мільйона доларів на всіх чемпіонів, які вигравали на кожному з етапів і 500 тисяч, якщо один зі стартів був програний.

Від золота до діамантів

В 2010 році IAAF провела ребрендинг, замінивши Золоту лігу на Діамантову. Етапів стало аж 14 і відбуваються тепер вони не лише в Європі, а й на інших континентах – в США, Китаї, Марокко та Катарі. Але кількість перемог, необхідних для отримання головного призу фактично не змінилася. Справа в тому, що кожен з етапів не включає в себе усі 16 дисциплін (9 бігових та 7 технічних). Види ротуються таким чином, що кожен стрибун у висоту, метальник спису чи спринтер має в підсумку ті самі 7 стартів.

Змінився й принцип визначення переможців. Якщо раніше в залік йшли виключно перемоги, то тепер можна набирати залікові очки за будь-яке місце. Спочатку – бали давали лише першим трьом, потім – першим шести. Хто набирав найбільше очок – той переміг в Діамантовій лізі. Тобто, теоретично можна жодного разу не перемогти, але стабільно показувати 2-3 результати і за певних обстави все одно отримати головний приз.

Але з 2017 року принцип змінився. Тепер на 12 етапах учасники набирають залікові очки (від 8 до 1 в залежності від місця на фініші), але вони не дають нічого, крім пропуску на два фінальні етапи (в Цюріху та Брюсселі). Учасники з найбільшим рейтингом потрапляють в фінал, а там змагаються за головний приз з нуля.

Винагорода

Оскільки дисциплін по 16 у чоловіків та у жінок – то чемпіонів за підсумками сезону виходить 32. Перші кілька років кожен з них отримував по 40 тисяч доларів США та кубок. Але протягом змагань за виступи спортсменам теж перепадали непогані суми – від 1 до 10 тисяч доларів. Таким чином, якщо атлет перемагав у всіх 7 стартах – в підсумку ставав багатшим на 110 тисяч доларів.

Останніми роками розмір грошового призу не збільшується. Тепер чемпіон отримує 50 тисяч доларів за перемогу в сезоні. Плюс ті самі від 1 до 10 тисяч за результат на етапі (а для кожного виду їх по 6). Сумарно вийде максимум ті ж самі 110 тисяч.

Чому ліга діамантова? Бо в перший сезон переможці отримували головний приз не в грошовій формі. Винагородою був діамант вартістю 80 тисяч доларів.

Не для всіх дисциплін

Не всі легкоатлети можуть претендувати на участь в Діамантовій лізі. Класичний набір легкоатлетичних змагань – 23/24 дисципліни (у жінок нема спортивної ходьби на 50 км), але в Діамантовій лізі знайшли місце лише на дві третини видів. Викреслили стаєрський біг на 10 км, марафон, естафети 4х100 та 4х400, спортивну ходьбу, багатоборство і метання молоту. Залишилися гладкий біг (100, 200, 400, 800, 1500, 5000 метрів), біг з перешкодами (110 м з/б, 400 м з/б та стіпльчез), стрибки (довжина, потрійний, висота, з жердиною) і метання (ядро, спис, диск).

Найцікавіша історія з метанням молоту. Довгі дистанції і ходьба – занадто нудні для глядачів, естафети не вписуються в формат призових (або збільшувати фонд в 4 рази, або ділити на всіх нинішню суму, що знецінює перемогу), багатоборство вимагає принаймні 2 дні на визначення переможця… А от молот опинився на узбіччі через заборону з боку власників стадіонів. Практично всі вони в першу чергу – футбольні. З вартісною системою підігріву, яка після 2-3 приземлень важкого снаряду неодмінно вийде з ладу. Спочатку організатори планували підшукати поруч стадіон, де би можна було «псувати» газон, але ідея так і не була втілена.

Кращі з кращих

Абсолютних чемпіонів в Золотій лізі зважаючи на жорсткі умови участі, було не дуже багато. За 12 років переможців набралося лише 26. Причому лише тричі весь джекпот сумою 1 мільйон доларів зривав один спортсмен: в 2003 році Марія Мутола з Мозамбіку (біг на 800м), в 2005 – Татьяна Лєбєдєва з РФ (потрійний стрибок), в 2008 – Памела Джелімо з Кенії (біг на 800м). В інші роки призовий фонд доводилося ділити на двох, трьох, чотирьох, п’ятьох і навіть шістьох.

Загалом протягом ери Золотої ліги найчастіше переможцем ставав марокканець Хішам Ель-Герруж. З 1998 по 2002 йому чотири рази не було рівних на дистанції 1500 метрів. Три титули у американки Маріон Джонс (100 метрів).

Епоха Діамантової ліги триває поки 9 сезонів – і чемпіонів тут значно більше. На їхньому фоні виділяється француз Рено Лавіллені. Він перемагав в 7 з 9 сезонів у стрибках з жердиною.

По 6 діамантових кубків відразу в трьох спортсменів: Крістіан Тейлор (США, потрійний стрибок), Катарін Ібаргуен (Колумбія, потрійний стрибок) та Сандри Перковіч (Хорватія, метання диску). П’ять разів найкращими ставали Барбора Спотакова (Чехія, метання спису) та Валері Адамс (Нова Зеландія, штовхання ядра).

Український внесок

Протягом існування Золотої ліги українців серед переможців не було. Ближче всього до титулу була в 2000 році спринтерка Жанна Тарнопольська-Пінтусевич, яка перемогла на двох етапах в бігу на 100 метрів, і в 2001 році Тетяна Терещук-Антипова в активі якої теж дві перемоги в 2001 на 400-метрівці. Стрибунка у висоту Інга Бабакова ставала переможцем етапів 4 рази, але завжди лише раз на рік – стабільно з 1999 по 2002. Усього українці ставали чемпіонами окремих етапів 15 разів.

Діамантова ліга принесла Україні перші абсолютні чемпіонства. В 2011 році Ольга Саладуха стала найкращою в потрійному стрибку, а в 2013 році всіх конкурентів в сезоні залишив позаду стрибун у висоту Богдан Бондаренко.