Баскетбольна корона Європи

Завтра, 17 травня, в столиці Країни Басків – місті Віторія-Гастейс – стартує Фінал чотирьох поточного розіграшу Євроліги. Баскетбольний аналог футбольної Ліги чемпіонів визначатиме найсильнішу команду Старого світу.

Початок

Євроліга – турнір з більш ніж 60-річною історією. Він молодший за футбольну Лігу чемпіонів лише два роки – перший розіграш відбувся в 1958-му. Якщо в футболі на початку незмінним переможцем п’ять років поспіль ставав мадридський «Реал», то у баскетболі шість сезонів не було рівних радянським клубам.

Спочатку тричі поспіль тріумфувало ризький СКА, потім по черзі московський ЦСКА і тбіліське «Динамо» виграли ще три титули. Причому двічі фінали були виключно радянськими. А далі перевага клубів з СРСР розтанула. Армійці ще двічі перемагали на межі 60-х та 70-х, в фінал в 1986 році виходив каунаський «Жальгіріс», але то були лише епізоди. Втім, частково це пояснюється нерегулярністю виступів в турнірі. Були сезони, коли представників Радянського союзу не було серед учасників Кубка чемпіонів ФІБА.

Еволюція

Саме так називався тоді турнір – Кубок чемпіонів ФІБА. А оскільки це не виключно європейська, а світова організація, то не варто дивуватися, що серед учасників від самого старту змагань і аж до початку 80-х регулярно виступали клуби з-за меж Європи. Найчастіше – представники Марокко, рідше – єгипетські команди. Епізодично брали участь чемпіони Сирії, по разу – Тунісу та Лівану.

Схема турніру мінялася досить часто, але зазвичай вона складалася з кваліфікаційних матчів на виліт, після декількох етапів яких лишалося 6–8 команд, які грали між собою в два кола. Далі переможець групи і друга команда змагалися в Суперфіналі (іноді йому передували два півфінали за участю ТОП-4 команд групового етапу).

В 1990 році турнір дещо змінив назву і став зватися Європейською лігою ФІБА (мабуть, аби більше не було прецедентів з африканськими чи азійськими клубами). З 1997 року цього змінився формат турніру – він став елітним і закритим, а 24 учасників, які були розбиті на 4 групи по 6 команд, відбирали організатори згідно рейтингу, фінансової спроможності і популярності серед вболівальників. Тоді ж остаточно закріпився і формат Фіналу чотирьох, коли найкращі чотири команди за підсумками групових етапів збиралися в одному місті і розігрували в півфіналах і фіналі титул. Назва скоротилася до «Євроліги».

В 2000 році стався розкол на фінансовому підґрунті. Окремі клуби були незадоволені схемою розподілу коштів і допуску учасників до Євроліги – як наслідок виникло два турніри, кожен з яких претендував на те аби називатися Лігою чемпіонів, але жоден по факту таким не був. Супроліга ФІБА (згодом – Євроліга) та Ліга УЛЄБ паралельно проіснували до 2008 року, аж поки «розкольники» з УЛЄБ не визнали, що їхній турнір менш привабливий для грандів і сторони зійшлися на тому, що будуть організовувати змагання спільно: Євроліга буде елітним дивізіоном, а Єврокубок (нова назва Ліги УЛЄБ) другим за рейтингом.

Наші в еліті

Клуби з незалежної України дебютували в Євролізі в сезоні 1992-93. Тоді київський «Будівельник» в першому ж раунді здобув дві перемоги над угорським «Гераклітом», але в 1/16 фіналу поступився «Віртусу» з Болоньї. Наступного сезону кияни ганебно залишили турнір вже після перших двох матчів з англійським «Гілфордом». В сезоні 1994-95 була перемога над польським «Шлєнском» і поразка від майбутнього бронзового призера – грецького «Панатінаїкоса». Остання спроба «Будівельника» була в 1996 році і закінчилася вона так само: перемога над македонською командою «Работнічкі» і поразка в 1/16 фіналу від німецького «Байєра».

Потому представників України в еліті не було, але поки Ліга УЛЄБ себе такою вважала – збільшувала свою популярність за рахунок представників тих країн, яких в Євролігу не брали. Так засвітилися в сезоні 2007-08 і два українські клуби: маріупольський «Азовмаш» та БК «Київ». Обидва колективи здолали груповий бар’єр (9 груп по 6 команд), але високо не вибралися. Азовці вилетіли вже на стадії 1/16 фіналу від хорватського «Загреба», а кияни поступилися в 1/8 фіналу польському «Турову».

Ще один шанс українці отримали в 2010 році, коли «Будівельник» отримав запрошення від організаторів поборотися в трирівневій кваліфікації за одне з трьох вакантних місць в Євролізі. Перший суперник киян – грецький клуб «Маруссі» – був дискваліфікований, але в другому раунді шлагбаум нашим спортсменам поставили БК «Хімкі». В 2011 році в кваліфікації від бельгійського «Шарлеруа» вилетів БК «Донецьк».

Нарешті в 2013 році «Будівельник» відразу пустили в груповий етап Євроліги. Київський клуб навіть переміг в двох матчах з десяти, але для виходу в плей-офф цього не вистачило – останнє місце в групі. Мала команда зіграти в еліті ще в 2014 році, але клуб знявся з турніру. Україні вже було не до баскетболу. Та й турнір надалі ставав все закритішим і елітнішим – без випадкових учасників.

Фінал близько

Цього сезону до Євроліги допустили лише 16 команд, і всі вони грали в одній групі кожен з кожним вдома і в гостях. Вийшов справжній окремий чемпіонат, де за підсумками 30 турів лідирував турецький «Фенербахче». Перша вісімка зіграла чвертьфінальні серії до трьох перемог і в фінал потрапили дві турецькі команди: «Фенербахче» і «Анадолу Ефес», московський ЦСКА та мадридський «Реал». Саме вони розіграють нині титул найсильнішої команди Європи.

Букмекери фаворитом бачать «Фенербахче», а найменше шансів дають його супернику по півфіналу – іншому турецькому клубу, який несподівано не пустив до вирішального етапу «Барселону». Шанси на титул «ЦСКА» і «Реалу», які зіграють в іншому півфіналі, приблизно рівні. Саме іспанці і «Фенербахче» грали в минулому фіналі. Тоді переміг «Реал», а стамбульський клуб три роки поспіль (2016-2018) грав у вирішальному матчі Євроліги. Правда, переміг лише одного разу – в 2017 році здолав грецький «Олімпіакос».

Суперники

На всю четвірку – 18 виграних Євроліг. Правда, майже всі вони – на рахунку «Реалу» (10-разовий переможець турніру) та ЦСКА (7 титулів). Ще одна перемога у «Фенербахче». Натомість відсутні ще два мультичемпіони, які в загальному заліку посідають 3 та 4 місця за кількістю виграних турнірів. Грецький «Панатінаїкос» (6 титулів) програв на попередній стадії «Реалу» всі три матчі, а тель-авівський «Маккабі» (теж 6 виграних Євроліг) навіть не потрапив до плей-офф. Не вистачило лише 1 очка аби наздогнати «Жальгіріс».

Перед півфіналами розклад сил не на користь фавориту. Через травми не зіграють основні важкі форварди команди: француз Жофрі Ловернь і чех Ян Весели. Проблеми зі здоров’ям і у легких форвардів: італійця Луїджі Датоме та хорвата Ніколи Калініча. Якби вони були здорові – грали би в основі, а без цієї четвірки про «дрім-тім» і мови не може бути.

Головне слабке місце «армійців» – дисбаланс в структурі команди. В захисті зібралися лідери європейського баскетболу – француз Нандо Де Коло та іспанець Серхіо Родрігес, а також топовий американець Корі Хіггінс, а от «великі» значно програють в майстерності одноклубникам.

А от у «Реал» форварди і центрові в повному порядку. І багато в чому гра команди базується на габаритах мексиканця Густаво Айона, представника Кабо-Верде Еді Тавареша і натуралізованих Словенією і Швецією американців – Ентоні Рендольфа і Джеффрі Тейлора відповідно.

Темна конячка «Анадолу Ефес» за рахунок високої результативності своїх захисників – Шейна Ларкіна з США (у нього за плечима два хороших і два посередніх сезони в НБА) та француза Адріена Мормана – може претендувати на сенсацію і переграти знекровлений «Фенербахче», а у фіналі може статися будь-що, особливо складуться зірки і до оборонців приєднаються інші снайпери – форвард Васіліє Мічіч і американець Брайан Данстон.