Втрачений рай. В китайському футболі обрізають зарплати

Ініціативи китайської федерації футболу покликані дати більше шансів місцевим футболістам, аби підняти тим самим рівень збірної. Але клуби явно постраждають – як кадрово, так і фінансово, адже інтерес з боку вболівальників неодмінно впаде, якщо на поле будуть виходити

Три роки жирували

До 2016 року футбольний світ майже не помічав китайський чемпіонат. Якщо футболісти під завершення кар’єри прагнули заробити грошей, то обирали Близькій схід. І до Європи значно ближче, і гроші від шейхів чималі. Перед вели в цьому питанні Саудівська Аравія, Катар і меншою мірою ОАЕ. Але потім до справи взялися власники китайських клубів.

На початку 2016 року, коли в Європі мляво укладалися угоди в рамках зимового трансферного вікна, Китай «вибухнув», витративши на нових футболістів 337 мільйонів євро. Сьогодні вартість усіх клубів країни, що виступають в елітному дивізіоні – 395 мільйонів. Тобто, 85 % було витрачено за одні закупи.

Першопроходцями стали Рамірес, який заради мільйонів залишив «Челсі» за 28 мільйонів євро, Алекс Тейшейра, який проміняв Лігу Чемпіонів з «Шахтарем» на чемпіонат Китаю (50 млн євро), а також Жервіньо, який пішов з «Роми» за 18 млн євро. Ще 42 мільйони заплатили «Атлетіко» за Джексона Мартінеса.

Плюс десятки менш відомих футболістів з чемпіонатів Шотландії, Італії, Франції, Туреччини, Бразилії, Португалії. Серед них були Ренато Аугусто, Бурак Їлмаз, Фредді Гуарін, Єзекіль Лавессі та інші. В більшості випадків це були не ветерани, а гравці в розквіті сил – по 24–28 років. За півроку до того з «Мілана» прийшов Робіньо, а з «Тоттенгема» – Пауліньо, але два топ-трансфери на всю лігу не сприймалися як дзвіночок.

Наступного сезону піднімати китайський футбол до нових вершин приїхали нові зірки: за Оскара «Челсі» отримав 60 мільйонів, «Зєніт» за Галка – 56 мільйонів і навіть скромний «Вотфорд» за посереднього форварда Одіона Ігало виторгував більше 23 мільйонів. Карлос Тевес переїхав з «Бока Хуніорс» за значно скромніші 10 млн, проте отримав захмарні 40 мільйонів на рік зарплати. Плюс Граціано Пелле, Папіс Сіссе, Браун Ідеє, Джонатан Соріано, Алекс Вітцель, Алешандре Пато… Платіжні відомості росли як на дріжджах, а власники клубів почали цікавитися: скільки треба заплатити Кріштіану Роналду, Златану Ібрагімовічу та Роберту Левандовскі, аби вони переїхали в Китай.

Досі серед лідерів

Китайська федерація футболу кілька разів пробувала зупинити цю гонку озброєнь: вводила ліміти на кількість легіонерів, але клуби почали натуралізовувати іноземців і шалено переплачувати за більш-менш достойних китайських гравців. Згодом, запровадили 100 % податку на придбання іноземців, ціною більше 5 мільйонів євро. Тобто, якщо клуб хотів запросити за 20 мільйонів футболіста, то мав би ще стільки віддати на розвиток дитячого футболу. Якби правило подвійної ціни запрацювало раніше, навряд чи Оскар за 120 млн чи Галк за 100 млн з’явилися би в Китаї. Це призупинило потік, але не ліквідувало його.

Наприклад сьогодні в ТОП-12 найбільш дорогих футбольних клубів Азії (за сумарною вартістю гравців) – 7 з Китаю. Ще трьома командами представлена Саудівська Аравія і двома – Катар. І жодного з таких потужних економічних гігантів – як Японія чи Південна Корея. І при цьому японці і корейці значно частіше і успішніше грають на міжнародних турнірах на рівні збірних

В світі дорожче китайських клубів (якщо рахувати елітні дивізіони) лише Аргентина, Бразилія, Мексика, американсько-канадська MLS та десяток європейських чемпіонатів – Англії, Італії, Іспанії, Німеччини, Франції, Нідерландів, Португалії, Туреччини, Бельгії та РФ. Бути в ТОП-15 в світовому футболі – солідне досягнення, але нині показники можуть суттєво впасти.

Критична точка

Шалені зарплати іноземних футболістів і їхня часто пихата поведінка спровокували в китайському суспільстві загальне негативне ставлення до зірок і вилилися в кілька скандалів. Наприклад молодого китайського футболіста дискваліфікували на півроку (!) і побавили зарплатні за те, що він наступив на ногу Алексу Вітцелю. Потім Галк напав на китайського тренера, а Лавессі «пожартував», зробивши для фото вузькі очі, чим образив мільярди азіатів. А Тевес відверто заявив, що китайські футболісти – незграбні лузери і протягом найближчих 50 років місцевий футбол нічого не досягне.

Тож коли Оскар під час матчу в ігровій ситуації сильно вдарив по м’ячу і влучив в суперника, на нього наскочили гуртом і повалили на землю. Почалася бійка, за підсумками якої на 8 матчів дискваліфікували… Оскара. Так, формальний привід був, але бразилець сам став жертвою і не брав участі в бійці. Показово провалля між іноземцями і китайцями проявилося далі, коли Федерація покарала Галка і тренера Віллаша-Боаша, які підтримали Оскара.

Ще один критичний сигнал – незадоволення вболівальників тим, що збірна Китаю перетворюється на збірну світу. З 2002-го року команда провалила усі кваліфікації до чемпіонатів світу і нині панічно шукає шляхи для виходу з кризи. Влітку 2019-го головний тренер італієць Марчелло Ліппі викликав до команди першого в її історії натуралізованого гравця – бразильця Елексона, який щойно отримав громадянство Китаю.

На черзі – ще з десяток таких гравців. Причому більшості з них навіть не потрібно п’ять років жити в Китаї аби отримати право грати за збірну. З огляду на обмеження трансферів, клуби знайшли лазівку, яка дозволяє привозити легіонерів, що мають китайське коріння. Шукають родичів на кілька поколінь – і знаходять. І футболісти швидко стають китайцями. Таким шляхом пішов англієць Ніко Єнаріс (вже дебютував за збірну), норвежець Йон Сеттер, ще один англієць Таєс Браунінг, перуанець Роберто Сючо, Александр Ндумбу з Габону та інші. Китайські фанати не в захваті.

Блокада

Минулим літом китайські клуби спробували провернути мегакрутий трансфер, запросивши Гарета Бейла з «Реала». Втім, з іспанцями не зійшлися по сумі компенсації (пам’ятаєте, що тепер китайці торгуються, адже мусять заплатити ще стільки ж Федерації). Схоже, цей трансферний провал ознаменував новий етап в місцевому футболі. Тим більше, що тепер вступити в силу нові обмеження, які стосуються не лише нових переходів, але й зарплат для тих зірок, що вже грають в Суперлізі.

По-перше, вводиться стеля максимальної зарплати для футболістів. Китайцям можна платити не більше 1,6 мільйонів євро на рік, а легіонерам – не більше 3 мільйонів євро. При цьому сумарно на зарплати клуб може витратити не більше 60 % річного загального бюджету, який також обмежили до 142 мільйонів. Для порівняння: зараз найбільш забезпечені іноземці – Галк і Оскар – отримують на рік 22 і 25 мільйонів євро. Тобто, апетити доведеться знизити в 7–8 разів.