Водне поло – без України
В Угорщині стартували відразу два чемпіонати Європи з водного поло – чоловічий та жіночий. Враховуючи, що за всю історію цього виду спорту на чемпіонатах світу серед чоловіків жодного разу на п’єдестал пошани не піднімалися спортсмени не з європейського континенту, то ці змагання можна вважати співставимими зі світовими першостями. Боротьба найкращих збірних обіцяє бути максимально напруженою та інтригуючою.
Історія
Водне поло (або застаріла назва, поширена в першу чергу в Радянському союзі «ватерпол») з’явилося в другій половині ХІХ століття у Великій Британії. Фактично це було регбі у воді – учасникам дозволялися прийоми, які нині поза законом: силові прийоми під час боротьби за м’яч, штовханина руками і навіть… утримання суперника під водою (!) аби заволодіти снарядом. Матчі проходили на відкритих водоймах, і метою було доставити м’яч на причал. Такі «тренування» регбістів поступово шліфувалися і з кожним роком все більше віддалялися від «материнського» виду, створюючи абсолютно новий спорт.
Не дивлячись на певну екзотику і молодість, водне поло було в програмі Олімпійських ігор 1900 року. Цікаво, що жіночі змагання на Олімпіадах в цьому консервативному спорті з’явилися аж на 100 років пізніше – в 2000-му. Також велику часову відстань жінкам довелося здолати на чемпіонатах Європи: чоловіки почали змагатися аж в 1926 році, а «слабка стать» – лише в 1985-му. Чемпіонати світу з’явилися пізніше, тому – майже синхронно: чоловіки стартували в 1973, а дівчата – на 13 років пізніше.
Географія
Незважаючи на те, що водне поло народилося на Туманному Альбіоні, шалену популярність новий вид спорту здобув значно південніше – в Угорщині і на Балканах. Особливо – в колишній Югославії. Давайте рахувати по чемпіонатах Європи: Угорщина виграла 12 з 33 турнірів, Сербія (як незалежна країна, разом з Чорногорією і в складі Югославії) – 8. Крім того, по разу чемпіонами світу були хорвати і чорногорці (вже як незалежні). Тож в сумі колишні «юги» взяли 10 титулів. З решти 11 – п’ять золотих комплектів забрали радянські ватерполісти, три – італійські, два – німецькі, ще один – голландські.
У жіночих змаганнях з огляду на їхню недовгу історію, країни колишньої Югославії не входять до числа лідерів – за 17 чемпіонатів Європи у балканок не було жодного комплекту нагород. А фаворитами тут є Нідерланди (5 золотих чемпіонатів), Італії (5), Угорщини (3) та РФ (3). До речі, на світовому рівні жіночі європейські збірні значно програють. Зокрема, першими чемпіонками світу стали австралійки, а починаючи з 2003 року з 9 змагань 6 виграла команда США. Нагадаємо, у чоловіків УСІ медалі світових чемпіонатів належать лише європейцям.
Водне українське
Як і хокей, водне поло чи не найбільше постраждало через економічну кризу 90-х в Україні. Причина – закриття басейнів і втрата суттєвих капіталовкладень в ДЮСШ, що працювали в цьому напрямку. В тих самих 90-х чоловіча збірна України зірок з неба не хапала, але справедливо вважалася однією з найбільш стабільних команд Європи, а отже – й світу. Тоді наші ватерполісти тричі поспіль виходили до фінальних частин чемпіонатів Європи. В 1993 році посіли 11-е місце, в 1995 – 7-е, а в 1997 – знову 11-е. Навіть на Олімпіаду-1996 в Атланту пробилися. В США, правда програли 6 матчів з 8 і посіли останнє 12-е місце, але відібрали очки у Румунії та Нідерландів, двічі зігравши внічию. Але то був пік наших можливостей – від початку ХХІ століття українці жодного разу не пробивалися на Євро чи тим більше чемпіонат світу.
Стан водного поло в Україні нині плачевний. Наприклад, в кваліфікації до Євро-2020 синьо-жовті розгромно програли Франції (5-20) і не мали шансів навіть з сусідами: Словаччині поступилися з рахунком 5-16, а Білорусі – з рахунком 7-10. Зараз на чемпіонаті Європи виступатиме 16 збірних, серед яких є навіть Мальта та Грузія, але не ми.
Жіноча збірна також пролетіла повз змагання, програвши 5 з 6 матчів кваліфікації – Португалії, Швейцарії, Чехії та Словаччині. Втім, тут і відрив суперниць був скромнішим (від 2 до 5 м’ячів переваги) і набрані очки були (нічия проти Румунії).
Чемпіонат України не вражає
В Україні – кілька центрів розвитку водного поло. В радянські часи призерами чемпіонатів країни були команди Києва (срібло і три бронзи в 70-х) та Львова (бронзові медалі 1989 та 1991). В незалежні часи київське «Динамо» лише епізодично піднімалось на п’єдестал пошани, а «Динамо» львівське почало домінувати лише останніми роками (5 чемпіонських титулів за 7 останніх років). Лідерами ж стали клуби з Харкова («Слобожанець» / БМК – 4 золоті медалі), Маріуполя (13 титулів, в тому числі 8 поспіль в «нульових») та Севастополя (три перші чемпіонства незалежної України були їхніми).
Зараз «Севастополь» через окупацію росіянами півострову, не бере участь в чемпіонатах України, а сам турнір перетворився на змагання чотирьох учасників (хоча в найкращі часи було 1 по 10 учасників, серед яких – і збірна Молдови, де не було власного чемпіонату). За медалі останнім часом боролися дві львівські команди («Динамо» та Львівське училище фізкультури), збірна Харківської області та ВК «Маріуполь». В другій за рангом лізі також присутні команди з Києва та Дніпра, але на цьому рівні грають переважно вихованці спортивних шкіл, а не дорослі спортсмени. У жінок – також 4 команди в Суперлізі, які представляють Донецьку, Харківську, Дніпропетровську області та Київ.
