Палаци спорту для України. Плюс п’ять

Кожна нова влада в Україні голосно заявляє про те, що має чіткі наміри провести Олімпійські ігри в нашій країні. Обіцянки – як ті зобов’язання Насреддіна, який взявся навчити віслюка говорити, розраховуючи, що за 10 років помре або тварина, або той, кому він давав слово виконати завдання.

Олімпіади визначаються наперед більш ніж на 10 років. Наприклад, місцем проведення ОІ-2028 Лос-Анджелес обрали в 2017-му. Заявки подаються ще за рік до того, а для того, щоб підготуватися хоча би мінімально – бодай аби заявка не виглядала знущанням – потрібно ще рік або два. В сумі виходить перспектива довжиною в 15 років. А це – три президентські терміни. А міністрів спорту у нас за останні 15 років змінилося аж 9. Тобто – давай обіцянки скільки хочеш. Все одно, спитати потім буде нікому.

Внутрішній ринок

Набагато реальніше братися за локальні проекти з розвитку спорту. Яскравий приклад – будівництво багатофункціональних спортивних комплексів або, як їх люблять називати чиновники, «Палаців спорту». Але тут строки значно менші, тож невиконання обіцяного обов’язково пригадають. Тому і спішити з такими заявами влада не поспішає.

А між тим навіть в обласних центрах існують серйозні проблеми з тим, аби організувати більш-менш солідні змагання хоча би загальноукраїнського рівня. Про міжнародний поки промовчимо. Наприклад, чернігівській «Буревісник» в елітному волейбольному дивізіоні виступає в спортзалі університету, який не відповідає нормам навіть з висоти стель. Та навіть в Києві під час реконструкції льодового Палацу спорту не було де провести хокейний матч. Доводилося командам їздити в сусідні Бровари. Про кількість придатних до змагань повноцінних 50-метрових басейнів чи ковзанок для фігуристів – годі й говорити.

За попередньої влади справа, здається, зрушилася з мертвої точки. Як приклад – була розроблена спеціальна урядова програма, в рамках якої мало стартувати будівництво кількох сучасних спортивних критих арен в обласних центрах. Кожен з проєктів сьогодні на різних етапах реалізації.

Рівне

Будівництво стартувало в серпні 2018 року. На об’єкт виділили 90 мільйонів через спеціальну урядову програму. Ще 90 знайшли міський та обласний бюджети і Державний фонд регіонального розвитку. Але наприкінці минулого року нова влада вирішила «заморозити» програму з будівництва спортивних арен. Місцеві депутати забили на сполох і звернулися до вже нового уряду і президента з Верховною радою. Просять виділити необхідне фінансування, аби не лишився черговий недобудований об’єкт. Зараз він готовий на дві третини, але крім вкладених вже 180 мільйонів потрібно ще 80 млн. Загальний кошторис (додаткові споруди та майданчики, паркова, озеленення, тощо) потягне на 300 мільйонів.

Ядро майбутнього комплексу в Рівному – універсальна спортивна зала для ігрових видів (баскетбол, волейбол, гандбол, футзал) з трибунами на 3000 місць та з можливістю проведення змагань навіть міжнародного рівня. Частина трибун має трансформуватись у сцену для виступу артистів. Звісно, передбачені роздягальні, душові, гримерні для артистів, конференц-зала, медичний кабінет, а також комерційні об’єкти – магазин спорттоварів, заклади харчування, тренажерний зал та готель.

Хмельницький

Тут справи йшли повільніше. У вересні 2018-го в Хмельницькому лише представили проєкт Палац спорту на 2500 глядацьких місць (з часом планували збільшити кількість до 3000). Майбутній комплекс мав би розміститися на чотирьох поверхах – перший для спортсменів-професіоналів, другий – адміністративний та медичний, третій – загально-оздоровчий для усіх бажаючих (тренажерні зали, масажні кабінети, зали для гімнастики і хореографії), четвертий – технічний. Вартість – 280 мільйонів.

Восени відбувся тендер, а до нового 2019-го року перші гроші переказали підряднику. В травні 2019-го в розпорядженні міста було 62 мільйони – 54 від держави і 8 власних. Тому вирішили просити у Києва. Для початку надіслали запит на 40 млн. Роботи хоча й повільніше, але тривають – здати спорткомплекс розраховують на початку 2021 року, якщо в цьому не буде проблем з фінансуванням програми.

Тернопіль

Тут виникли серйозні проблем з реалізацією проекту. Тернопіль, як й інші міста з цього списку потрапило до числа обраних у 2018-му і місцеві чиновники відзвітували: до кінця року почнеться будівництво. Проєкт мав бути типовим: зала для ігрових видів спорту, а також місце для ДЮСШ з греко-римської боротьби, яку планували перевезти до нового приміщення. Однак виділені стартові 27 мільйонів (плюс 13 з місцевого бюджету) освоїти не встигли, і гроші довелося повертати. Проблеми виникли нібито через те, що довелося переробляти проєкт аби збільшити кількість місць на трибунах. А експертний звіт отримали аж в грудні.

Вже пізніше начальник управління фізичної культури і спорту Тернопільської ОДА розповів дику історію про те, що гроші Тернополю заблокували і передали на комплекс в Рівному, оскільки проєкт передбачав фінансування в 600 мільйонів – тобто будівництво коштувало би вдвічі дорожче, ніж у інших.

В червні 2019-го місту повторно затвердили 30 млн. Як результат – чиновники оголосили тендер, в якому Палац спорту оцінили в 450 мільйонів. Перемогла заявка на 308 млн, тож вдалося зекономити майже половину реальної вартості. В підсумку, лише в два місяці тому на місці майбутнього об’єкту розпочалися роботи з заливки фундаменту. Як буде фінансуватися комплекс в 2020-му році – невідомо.

Житомир

Житомир теж надто довго зволікав. Лише на початку травня 2019 року міський голова Сергій Сухомлин презентував концепцію майбутньої споруди в міністерстві молоді та спорту України. Влітку надійшла субвенція з державного бюджету (30 млн), після чого було оголошено тендер. Втім, через численні скарги учасників торгів до Антимонопольного комітету, переможця вдалося визначити лише в листопаді. Ціна будівництва – 265 млн. Втім, дата його початку ще невідома.

Кам’янське

Особлива історія у Кам’янського, де будувати почали не з нуля. В 2013 році туту почали будувати спорткомплекс, який мав би стати одним з господарів під майбутній чемпіонат Європи з баскетболу, що в 2015 році мав відбутися в Україні. Але через окупацію російськими військами і місцевими терористами Донбасу, будівництво в 2014 році зупинилося через близькість до лінії фронту.

В травні 2019 року Кабінет міністрів нарешті розморозив проєкт і виділив 60 мільйонів гривень на перший етап будівництва багатофункціонального Палацу спорту. Це має бути найбільш сучасний спортивний об’єкт усієї Дніпровської області. Роботи відновилися в серпні, проте темпи їх виконання залежать від фінансування протягом 2020 року.