«Манчестер», «Торіно», «Пахтакор» та інші. Найвідоміші авіакатастрофи у футболі

62 роки тому – 5 лютого 1958 року – в Мюнхені (Німеччина) сталася одна з найбільш резонансних авіакатастроф, яка забрала життя гравців англійського клубу «Манчестер Юнайтед».

Це був другий з відомих фактів загибелі футболістів через проблеми з літаками, але, на жаль, не останній. Кожен вболівальник сходу згадає ще, як мінімум, 3–4 такі трагедії. Але насправді їх значно більше. Одна з них сталася і в українському небі.

«Торіно». 1949

В 40-х роках минулого століття туринський клуб був беззаперечним флагманом італійського футболу: 1942-й рік – срібні медалі, 1943 – чемпіонський титул. Потім – дворічна перерва через війну і ще три перемоги в Серії А в 1946, 1947 та 1948 роках. Сезон 1948-49 мав стати п’ятим поспіль чемпіонським – «Гранатові Бики» лідирували в чемпіонаті на початок травня, коли, за 4 тури до фінішу змагань, команда вирушила на міжнародний матч у Португалію.

4 травня після поразки від «Бенфіки» італійці поверталися літаком додому, і вже на підльоті до аеропорту Турина в умовах сильного туману літак зачепив крилом побудовану на пагорбі базиліку Суперга. В катастрофі загинули усі гравці основного складу «Торіно», крім одного, який не літав на гру з «Бенфікою» через травму. Також не вижили тренери, адміністративний персонал, журналісти і навіть один вболівальник, який підтримував рідну команду в Португалії і попросився на борт, щоб швидше повернутися до хворої дружини.

Серед загиблих були гравці збірної Італії Валеріо Бачігалупо, Альдо Балларін, Еусебіо Кастільяно, Гільєльмо Габетто, Джузеппе Грецар, Еціо Лоїк, Вірджиліо Марозо, Ромео Менті, Маріо Рігамонті і легендарний капітан команди і збірної Валентіно Маццола. Без них збірна Італії провалила чемпіонат світу 1950 року (не вийшла з групи). А от «Торино» в тому трагічному сезоні останні 4 тури догравав молодіжним складом і все ж здобув чемпіонство. Суперники шляхетно виставляли на матчі теж дублерів.

«Манчестер Юнайтед». 1958

Це також було повернення з міжнародної гри. «МЮ» летів з Белграда, де зіграв матч-відповідь 1/4 фіналу Кубка чемпіонів проти «Црвєни Звєзди». Гра завершилася внічию, англійці за сумою двох матчів пробилися до півфіналу і перебували в хорошому настрої. В Мюнхені літак приземлився для дозаправки, а коли спробував злетіти, то перші дві спроби виявилися невдалими через коливання у лівому двигуні. Втім, пілоти вирішили спробувати втретє перед тим як відмовитися від ідеї повернутися в Лондон вчасно. Третя спроба виявилася роковою.

На той час почався сильний снігопад, через що літак не зміг набрати необхідної швидкості і врізався спочатку в паркан, що обмежував аеродром, а потім в будівлю. На місці аварії загинула 21 людина з 44, що були на борту. Ще двоє померли в лікарні. В тому числі – 8 гравців футбольного клубу. Серед тих, хто вижив були головний тренер Метт Басбі та 20-річна зірка британського футболу Боббі Чарльтон (автор двох голів у Белграді).

В результаті «МЮ» в значно ослабленому складі вилетів на стадії півфіналу Кубку чемпіонів від «Інтера», а в чемпіонаті Англії замість боротьби за золото (на момент аварії йшли другими, відстаючи від лідера на 4 очки), команда фінішувала на 9-му місці. Клятву здобути Кубок чемпіонів, що її після катастрофи над могилами одноклубників дали ті, хто вижив, вдалося виконати лише за 10 років – у 1968-му Метт Басбі привів клуб до першої перемоги в КЄЧ. Капітаном був Боббі Чарльтон, який двома роками раніше був визнания найкращим футболістом Європи і отримав «Золотий м’яч».

«Пахтакор». 1979

Найбільш масштабна аваікатастрофа в історії радянської авіації сталася над Кам’янським Дніпропетровської області (тоді – Дніпродзержинськ). Через зіткнення у повітрі двох літаків Ту-134 Челябінськ – Кишинів і Ташкент – Мінськ) загинуло 178 людей. В другому летіли представники узбецького «Пахтакора» – 14 футболістів, асистент тренера, адміністратор та лікар. Серед загиблих – найбільш талановитий гравець Михайло Ан, який зі скромного клубу пробився до збірної СРСР. Головний тренер команди, українець Олег Базилевич, мав прилетіти в Мінськ на гру чемпіонату країни проти «Динамо» трохи пізніше.

Керівництво радянського футболу допомогло «Пахтакору»: до місцевої молоді за вказівками спортивних босів приєдналися гравці інших клубів, що допомогло зібрати нову команду; також на три роки ташкентці отримали імунітет від вильоту з вищого дивізіону. В тому сезоні «Пахтакор» фінішував на 9-му місці, потім – на третьому знизу (вилітало дві найгірші команди), а у 1981 році довелося скористатися захистом, оскільки «бавовнярі» опинилися на останньому місці в турнірній таблиці. Постраждав тоді ростовський СКА, який за спортивними критеріями не повинен був вилітати. Наступного сезону «Пахтакор» злетів на найвище для себе місце – 6-е. А найкращим бомбардиром чемпіонату 1982 року став Андрій Якубик, який перейшов у клуб в 1979 в якості «гуманітарної допомоги». По справжньому понизилася у класі команда лише в 1984 році.

«Альянса». 1987

Найтитулованіша на той момент команда Перу і чемпіон майже долетіла додому після виїзного матчу чемпіонату. Не вистачило кількох кілометрів – літак упав у океан. Достеменно причини невідомі й сьогодні, оскільки місцеві чиновники засекретили всі обставини і деякий час навіть офіційно заявляли, що «Альянса» не вилетіла з Пукальпи, де проводила матч, через несприятливі погодні умови.

В катастрофі загинуло 43 людини: футболісти (в тому числі – гравці збірної Перу Хосе Ганоса и Хосе Касанова), тренери, персонал клубу і вболівальники. Вижив лише пілот. Той чемпіонат «Альянса» догравала молодіжним складом, підсиленим кількома футболістами чилійського «Коло-Коло», який простягнув руку допомоги. А потім почалося будівництво нової команди, яка за 10 років після аварії змогла повернути титул чемпіона країни.

Нідерланди. 1989

Влітку 1988 року збірна Голландії стала чемпіоном Європи. В її складі виступати Арон Вінтер, Геральд Ваненбург, Рууд Гулліт, Франк Райкаард – вихідці з Суринаму, який був довгий час колонією Нідерландів. Цей квартет та десятки менш відомих гравців-земляків, що виступали в клубах Ередивізії були надзвичайно популярними на батьківщині, тож у 1989 вирішено було організувати турне «помаранчевої» збірної, складеної саме з етнічних суринамців, на землі своїх предків. Коли більшість найсильніших клубів відмовилася відпускати гравців за океан в розпал підготовки до нового сезону, напевно в Суринамі дуже засмутилися. Адже втратили надію нажива побачити Гулліта, Райкаарда, Вінтера, Стенді Менцо, Брайана Роя, Реджи Блінкера та інших.

Але дуже скоро з’ясувалося, що така принципова позиція клубів врятувала життя зірок. В Суринам звичайним рейсом полетіли переважно маловідомі дублери і футболісти клубів нижчих дивізіонів – 18 гравців. 15 з них загинули разом з іншими півтора сотнями пасажирів в результаті падіння літака, що вже йшов на посадку, але на висоті 25 метрів зачепив крилом дерево. Врятувалося лише 11 людей – в тому числі троє футболістів такої експериментальної збірної. З цих трьох лише Раджин де Хаан повернувся згодом у футбол. Серед загиблих найвідомішим спортсменом був другий воротар «Аякса» Ллойд Дусбург. Також розбилися мати і сестра на той момент 6-річного Ромеу Кастелена, який згодом грав за збірну Нідерландів.

Саме через шок від цієї аварії 20-річний на той момент форвард Деніс Бергкамп (в 1989 він грав за дубль «Аякса» і багатьох з того літака знав) всю свою кар’єру уникав літати і навіть на міжнародні ігри добирався автотранспортом, нерідко виїжджаючи на день раніше за партнерів.

Замбія. 1993

В 1992-93 роках збірна Замбії успішно боролася за путівку на чемпіонат світу в США: впевнено виграла групу на першому етапі і в квітні готувалася стартувати у фінальному раунді виїзним матчем проти Сенегалу. Але не судилося. Через відмову двигуна літак з футболістами і тренерами на борту дорогою до місця проведення матчу впав у океан. Не вижив ніхто з 30 людей на борту. За неймовірним збігом обставин в складі не виявилося двох найголовніших зірок замбійського футболу. Калуша Бваліа мав прилетіти з Нідерландів, де виступав за «ПСВ» самостійно, а Чарльз Мусонда з бельгійського «Андерлехта» не міг взяти участь у матчі через травму. Переважна більшість інших футболістів представляли місцевий чемпіонат.

Як не дивно, але збірна Замбії без гравців основи не провалилася. Матч перенесли на літо, а команда аж до останньої гри була лідером групи і лише поразка з рахунком 0:1 від Марокко не дозволила виступити на ЧС-1994. Натомість радикально оновлена команда стала срібним призером чемпіонату Африки в тому ж 1994-му, а ще за два роки здобула бронзові медалі.

Шапекоенсе. 2016

Остання на сьогодні резонансна авіакатастрофа з футбольною командою на борту. Скромний бразильський клуб «Шапекоенсе», який посів 14-е місце в чемпіонаті з 20 команд, несподівано вдало виступав в Копа Судамерикана (південноамериканський аналог Ліги Європи) і пробився до фіналу другого за престижністю міжнародного клубного турніру Південної Америки. 28 листопада 2016 року сенсаційний фіналіст летів до місця проведення вирішальної гри – в колумбійське місто Медельїн, де мав зустрітися з місцевим «Атлетіко Насьональ».

Не долетівши до аеропорту 18 кілометрів, авіалайнер врізався в гору. З 77 людей на борту вижило лише шестеро, але один з них – воротар клубу Данило – помер згодом у лікарні. Три футболісти врятувалися: запасний 24-річний голкіпер Жаксон Фолкман і захисники Алан Рушел та Нето. Загинув президент клубу, весь тренерський штаб і решта футболістів. Фолкман втратив ногу, але лікарі зберегли йому життя. Алан Рушел навіть знайшов в собі сили відновити кар’єру. Суперник «Шапеконсе» після катастрофи відразу ж запропонував визнати бразильців переможцями Копа Судамерикана, на що організатори погодилися. Нині «Шапекоенсе»

***

Серед інших випадків загибелі в небі цілих футбольних команд – катастрофа за участю половини молодіжної збірної Данії (команда добиралася двома літаками) в 1960 році. Ослаблена і шокована олімпійська команда не зважаючи ні на що на Олімпіаді стала срібним призером.

Те десятиріччя було дійсно моторошним. В 1961 році чилійська команда «Грін Кросс» в повному складі розбилася серед Кордильєрів. В 1969-му найпопулярніший болівійський клуб «Стронгест» (17 гравців і тренери) загинули в Андах. Роком пізніше постраждала вже африканська команда «Ейр-Ліквід» з Алжиру, яка летіла на товариську гру в Іспанію. Не вижив ніхто.

Дуже сподіваємося, що нових розділів в цьому тексті більше не з’явиться ніколи.