Головна бейсбольна ліга. На старт!

Один з найстаріших спортивних турнірів світу – Головна Ліга Бейсболу (MLB) сьогодні стартує вже 144-й раз. Власне, це не зовсім коректний підрахунок, адже до початку минулого століття існувала Національна ліга (з 1876 року), яка після досягнення порозуміння з альтернативною Американською лігою, фактично дала початок MLB.

Більшості вболівальників в Україні цей вид спорту не надто добре відомий, але в США він навіть хокей з баскетболом лишає позаду за фінансовими показниками, заробляючи в 2–3 рази більше, ніж НХЛ або НБА.

Купа грошей

Кілька останніх років MLB заробляє за кожен сезон близько 10 мільярдів доларів. Серед американських спортивних професійних ліг – це другий результат після NFL (американський футбол). Левова частка доходів бейсбольної ліги – продаж квитків і супутніх товарів. Причому вартість квитка може бути доволі доступною – від 10 доларів за найменш привабливі місця на стадіоні, але за рахунок популярності бейсболу в США (навіть матчі найменш цікавих команд збирають від 20 тисяч глядачів) і фантастичної кількості матчів за сезон (кожна команда грає, не менше 162 матчів, з яких половина на домашній арені) сумарно виходить більше, ніж у інших.

До того ж бейсбольний матч в середньому триває 3 години, а нерідко поєдинки затягуються і на 4,5 години. І похід на стадіон – це сімейна традиція. Уявіть лише, скільки за цей час родина купить бургерів, хот-догів, кока-кол… А ще на стадіонах безліч сувенірних крамничок з брендованим посудом, іграшками, запальничками, фірмовим одягом і бейсболками…

Бейсбольні багатії

З огляду на це зарплати в 25–30 мільйонів доларів для топових бейсболістів – абсолютно нормальна ситуація в MLB. Свіжий рекорд – 12-річна угода Майка Траута з командою «Лос-Анджелес Енджелс», оцінена в 430 мільйонів доларів, або 35,8 мільйонів на рік.

Загалом же в ТОП-10 найбільших контрактів спортсменів – вісім бейсболістів, один боксер і один баскетболіст. Причому в MLB поширена практика, коли в трудовій годі прописана лише ставка, а за результатами виступів (кількість ігор, ефективність, здобуті особисті і командні титули) передбачені бонуси, що можуть дорівнювати зарплаті.

Бейсбол для чайників

Правила гри в Україні теж мало кому відомі і тому вважаються досить заплутаними. Насправді, ж за винятком кількох специфічних нюансів, в загальних аспектах бейсболу розібратися нескладно.

Є дві команди, які по черзі атакують (тобто намагаються відбити м’яч і пробігти повне коло через усі бази, поки суперник не зупинив забіг) і захищаються (кидають м’яч партнеру по команді так, щоб суперник не зміг відбити). Потім – міняються місцями і все відбувається знову але вже в інших ролях. Це – один інінг (відрізок матчу), протягом якого команди по черзі то атакують, то захищаються. Усього інінгів 9, але у разі нічиєї призначаються 10-й і 11-й.

Атака

Набирати очки можна лише атакуючи. Для цього біттеру (людина з биткою) потрібно відбити м’яч і поки суперник його не спіймав – щодуху бігти до першої бази. В цей момент він перетворюється на раннера (той, що біжить). Якщо добіжить до неї раніше, ніж команда, що захищаються доставить туди м’яч – це вже перший крок до очка.

Теоретично можна встигнути добігти до 2-ї чи навіть 3-ї бази, а іноді навіть встигнути зробити повне коло і повернутися в «дім» – точку, звідки починався забіг. Це принесе одне очко. Але на практиці це можливо лише в двох випадках: або в команді суперника грають криворукі лінивці, або після удару м’яч вилетів за межі сектора, форму якого має бейсбольне поле. Це називається хоумран, після якого тріумфатор може підтюпцем спокійно пробігти по всім базам і заробити очко.

Кількість очок – необмежена. Щойно перший біттер/раннер залишив дім і побіг на базу, його місце займає наступний гравець команди і коли він відіб’є м’яч всі його партнери по команді разом з ним можуть просуватися вперед до наступної бази. І так може продовжуватися нескінченно (рекорд – 13 балів), поки суперник не виб’є трьох супротивників.

Просунутися вперед можна й без відбивання – коли пітчер чотири рази виконає неправильні кидки. Це називається вок (прогулянка).

Справа в тому, що кидати м’яч абикуди, тільки би відбиваючий не зміг зреагувати – не можна. М’яч має рухатися в межах умовного квадрату (страйк-зона), обмеженого пахвами і колінами беттера по вертикалі і шириною «дому» по горизонталі. За цим слідкує спеціальний арбітр.

Захист

Вибити – значить вивести представника атаки з гри. Зробити це можна кількома способами. По-перше, пітчер (той, хто кидає м’яча) може ідеально кидати кетчеру (той, хто ловить) – так, аби біттер не зміг відбити м’яч, або відбив його вбік – за межі двох ліній, що обмежують поле по боках. Чотири таких кидки – і бита переходить до наступного гравця. В арсеналі найкращих бейсболістів є 6-7 коронних кидків (з підкрутками по кожній з вісей, по дузі, на силу, з різким падінням на останньому відрізку польоту і так далі).

По-друге, відбитий м’яч можна спіймати в повітрі, поки він не опустився на газон. По-третє, команда захисту може доставити м’яч до бази, куди мчить раннер, раніше, ніж він туди добереться і торкнеться будь-якою частиною тіла. Коли вибитих набирається три – команди міняються ролями.

Ризикована гра

Незважаючи на досить повільний темп розвитку події в бейсболі (безпосередньо атаки тривають десяток секунд, а левова частка гри – кидки і підготовка до них, зміна позиції і так далі) і не надто високу контактність, травми в бейсболі – звична річ.

Найбільше небезпека – травми ліктя у пітчерів. Їхня головна зброя – вміння кинути м’яч максимально сильно і максимально непередбачуваною траекторією. Навантаження на зв’язки в момент кидку зашкалює. А коли зробити за матч кілька десятків спроб? А якщо уявити, що за сезон пітчери проводять близько третини всіх матчів своєї команди (передбачена серйозна ротація)?

Зв’язки ліктьового суглоба зношуються вже за кілька років активної кар’єри, а останніми роками навіть новачки MLB часто лягають під ніж, оскільки «зносили» свої лікті ще на шкільному і молодіжному рівнях. Щороку операцію з відновлення зв’язок роблять кілька десятків бейсболістів. Після такої процедури повернутися в гру спортсмен зможе лише за 9–10 місяців і дуже ймовірно, втратить в потужності кидка.

Географія

Бейсбол дуже популярний в досить обмеженому колі країн. Насамперед – це США, Японія, Куба та інші країни Центральної та Південної Америки (Пуетро-Ріко, Домінікана, Мексика, Венесуела). В Європі найбільш успішні ліги – в Італії та Нідерландах. Збірні цих країн виграли ВСІ чемпіонати Європи, починаючи з 1969 року. І лише двічі (з 34 турнірів) в історії переможцями були інші збірні: в 1955 році – Іспанія, в 1967 – Бельгія.

MLB

Але повернімося до Головної Ліги Бейсболу. Сьогодні вона складається з двох дивізіонів, в кожному з яких виступає 15 команд. Всього – 30 клубів (29 – з США, 1 – з Канади). Власне, це навіть не дивізіони, а дві самостійні Ліги – Американська і Національна. Причому вони грають за різними правилами. Саме тому в регулярному чемпіонаті вони перетинаються значно рідше, ніж з сусідами по конференції. Проти «своїх» кожна команда грає 142 матчі, а проти клубів з іншої Ліги – лише 20.

Плей-офф в кожній з Ліг теж окремий – і лише на останньому етапі зустрічаються переможці Американської і Національної ліги. Це називається Світова серія. Вона проводиться з 1903 року і найчастіше переможцями ставала легендарна команда «Нью-Йорк Янкіз» – 27 разів. Найближчі переслідувачі лишилися далеко позаду. У «Сент-Луїс Кардіналс» – 11 перемог, у «Окленд Атлетікс» і «Бостон Ред Сокс» – по 9, у «Сан-Франциско Джайєнтс» – 8.

Діючий переможець Світової серії – команда з Бостона. До того чемпіонами ставали «Г’юстон Астрос» (2017) і «Чікаго Кабс» (2016). Два останніх роки в фінал проходили «Лос Анджелес Доджерс», але обидва рази програвали.

Головними фаворитами сезону 2019, що стартує сьогодні, 28 березня, є саме фіналісти останніх чемпіонатів – «Бостон Ред Сокс», «Г’юстон Астрос», «Лос Анджелес Доджерс» і рекордсмени – «Нью-Йорк Янкіз». Той, хто поставить на них, виграє наприкінці сезону в 6–7 разів більше. До кінця жовтня дізнаємося, кому пощастило.