Лобановський – найкращий тренер Східної Європи – France Football
![lobanovskii_main](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/lobanovskii_main.jpg)
Одне з найбільш авторитетних спортивних видань світу французький France Football півтора тижні тому склав рейтинг 50 найуспішніших головних тренерів команд за всю історію футболу Більшість в списку – представники Західної Європи. Проте, місце в списку французів знайшлося і для трьох наставників, які керували українськими клубами.
Італія та Німеччина – попереду
Дві третини тренерів з ТОП-50 – представники шести країн: по 7 від Італії та Німеччини, по 5 – від Голландії, Іспанії та Англії, ще 4 – від Франції. Місця від 5-го до першого посіли справжні легенди:
![gvardiola](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/gvardiola.jpg)
Хосеп Гвардіола (Іспанія), який з «Барселоною» з 2008 по 2011 рік за три сезони тричі ставав чемпіоном Іспанії та двічі вигравав Лігу чемпіонів. Потім у нього було ще 4 чемпіонські титули – тричі поспіль в німецькій «Баварії» і одного раз з «Манчестер Сіті» в Англійській Прем’єр-лізі. Геній інновацій в тактичних схемах. Людина, яка до досконалості довела тікі-таку – тотальний контроль м’яча в постійному русі на високих швидкостях і з десятками пасів під час кожної атаки. У суперників від таких каруселей голова йшла обертом.
![cruijff](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/cruijff.jpg)
Йоган Кройф (Голландія) – ще один тренер, який прославився в «Барселоні». Міжнародна федерація футбольної історії і статистики назвала його найкращим гравцем Європи у XX столітті, але й на тренерському містку він був одним з найуспішніших. Його перехід на тактику 3-4-3 (найчастіше наприкінці 80-х грали в 4-4-2) дозволив «Барселоні» 4 рази поспіль стати чемпіоном Іспанії, перемогти в Кубку чемпіонів і здобути ще кілька менш значущих трофеїв.
![sacchi](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/sacchi.jpg)
Арріго Саккі (Італія) – творець легендарного «Мілану» кінця 80-х. Італійський клуб тоді переживав не найкращі часи і поява маловідомого наставника не дуже потішила вболівальників, які чекали на авторитетну зірку на тренерському місці, яка би вивела команду з кризи. Однак вже першого ж сезону Саккі змусив скептиків аплодувати йому, привівши «Мілан» до скудетто. Наступні два сезони теж були надзвичайними – два поспіль тріумфи в Кубку чемпіонів. Його головні тренерські інструменти – максимально чітка координація взаємодій між гравцями, постійний рух футболістів без м’яча і тотальний пресинг.
![fergusson](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/fergusson.jpg)
Алекс Фергюсон (Шотландія). Його «Манчестер Юнайтед» домінував в Англійській Прем’єр-Лізі на зламі століть, здобувши 13 чемпіонських титулів за 20 років і додавши до них дві перемоги в Лізі чемпіонів. Він прекрасно працював з молоддю, не боявся випускати молодих гравців на поле, найвдалішим прикладом чого є покоління Девіда Бекхема, Пола Скоулза, Райана Гіггза, братів Філа та Гаррі Невіллів. Зрештою, Кріштіану Роналду для великого футболу відкрив саме Фергюсон.
![michels](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/michels.jpg)
Рінус Міхелс (Голландія). Людина, яка змінила футбол. Тренер, який створив справжню революцію в футболі, перемішавши всі амплуа так, аби кожен гравець міг за необхідності змінити позицію на полі без шкоди для командної гри. Тотальний футбол, за якого захисника регулярно підключалися в атаку і забивали, форварди в центрі поля пресингували суперника, а всі разом бігали без упину 90 хвилин матчу, допоміг амстердамському «Аяксу» чотири рази за п’ять років стати чемпіоном Голландії в другій половині 1960-х, а «Барселоні» виграти чемпіонат Іспанії в 1973-му. Жирну крапку легендарний «Генерал» поставив у 1988 році, коли очолювана ним збірна Голландії тріумфувала на чемпіонаті Європи.
Східняків – шестеро
В рейтингу France Football з 50 прізвищ лише шість – представники країн Східної Європи. При цьому відразу троє з них мають відношення до українських грандів – тренували київське «Динамо» та донецький «Шахтар». Але про все по порядку.
43. Штефан Ковач (Румунія)
![kovacs](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/kovacs.jpg)
Уродженець Тімішоари мав угорське коріння і досить успішно виступав на клубному рівні за румунські, угорські та бельгійські клуби з 1937 по 1953 рік. Але прославився Ковач як тренер, а не футболіст.
Майже 18 років він працював лише на батьківщині, де очолював «Універсітатю», «Стяуа» та збірну Румунії. Згодом перебрався до «Аяксу», працював в збірній Франції, знову повернувся до національну команди Румунії, а у 80-х тренував «Монако» і «Панатінаїкос».
Здобутки. В «Аякс» Штефан Ковач прийшов на місце Рінуса Міхелса і всього лише за два роки став легендою клубу, здобувши дві поспіль перемоги в Кубку чемпіонів (1972, 1973), виграв Міжконтинентальний кубок (1972) і Суперкубок УЄФА (1983).
42. Томіслав Івіч (Хорватія)
![ivic](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/ivic.jpg)
Вся його кар’єра гравця вмістилася в 10 років, протягом яких він грав за ФК «Спліт» та «Хайдук» – команди з його рідного міста. Причому основним він не був – провів лише 136 поєдинків за 10 сезонів. Компенсував домосідство Івіч вже в ролі тренера, попрацювавши, крім рідної Хорватії в 11 країнах – від Португалії до Саудівської Аравії. В 2007 році італійське видання La Gazzetta dello Sport назвало Івіча найуспішнішим тренером в історії світового футболу.
Здобутки. В шести країнах Томіслав Івіч приводив очолювані ним клуби до чемпіонства. Причому часто це робив вже в перший рік роботи в команді. Хорватський «Хайдук» став чемпіоном Югославії на другий рік тренерства Івіча, «Аякс» – чемпіоном Голландії на перший рік, «Андерлехт» – чемпіоном Бельгії на перший рік. В цьому ж списку французький «Марсель» і «Панатінаїкос», з якого тренер пішов під час чемпіонату, що не завадило клубу стати переможцем чемпіонату Греції. А «Порту» протягом першого ж сезону під керівництвом хорвата виборов відразу 4 титули: чемпіонат Португалії, кубок країни, Суперкубок УЄФА та Міжконтитентальний кубок.
41. Мірча Луческу (Румунія)
![lucescu](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/lucescu.jpg)
Левову частку активної кар’єри румун провів в складі «Динамо» з Бухаресту і навіть зіграв 70 матчі за збірну Румунії. А тренерська кар’єра Луческу-старшого триває й досі.
Скандальний румун лише двічі перемагав в рідному чемпіонаті в якості тренера, але один з двох успішних сезонів зі столичним «Рапідом» дав йому путівку до команди-гранда. Втім, в італійському «Інтері» не склалося.
Здобутки. Успіхи Луческу-тренера пов’язані з двома країнами. В Туреччині він двічі поспіль ставав чемпіоном країни з різними командами – «Галатасараєм» і «Бешикташем». А в Україні за 10 років на чолі «Шахтаря» виборов 8 титулів чемпіона України і тріумфував в Лізі Європи.
23. Віктор Маслов (СРСР)
![maslov](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/maslov.jpg)
Уродженець Москви провів майже всю кар’єру в місцевому «Торпедо», але грав вкрай мало (лише 66 матчів за більш ніж 10 років), в якому й розпочав тренерський шлях. Тренерська робота вийшла більш успішною. А головне – Маслов став чи не першим в світі спеціалістом, який відійшов від схеми 4-2-4, опустивши флангових форвардів в півзахист. На три-чотири роки пізніше розстановку 4-4-2 використала збірна Англії, шокувавши нею суперників і тим самим здобувши перемогу на чемпіонаті світу 1966 року. А ще Маслова вважають винахідником пресингу в футболі.
Здобутки. В Україні Віктор Маслов працював 6 років, протягом яких перетворив київське «Динамо» з середняка з амбіціями на лідера радянського футболу. Три титули чемпіонів СРСР поспіль – унікальне явище. Після цього футбольна столиця перемістився з Москви до Києва, де й залишалася до розпаду імперії.
20. Бела Гуттман (Угорщина)
![guttman](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/guttman.jpg)
Він народився в позаминулому столітті і перший матч на дорослому рівні зіграв ще коли тривала Перша світова війна, а його батьківщина ще була в складі Австро-Угорської імперії. Після війни, рятуючись від антисемітського режиму Міклоша Хорті, футболіст переїхав у Відень, а згодом – в США, де шість років виступав за різні футбольні команди Нью-Йорка. В Австрію він повернувся вже тренувати.
Наприкінці 30-х Гуттману довелося мігрувати в зворотному напрямку – до Угорщини – з тієї ж причини: залишатися в анексованій нацистами Австрії єврею було небезпечно. Під його керівництвом тренувалися майбутні легенди світового футболу Ференц Пушкаш, Золтан Цібор, Шандор Кочиш, Йожеф Божик. Першим трьом він допоміг залишити окуповану в 1956 році радянськими військами Угорщину – після пролобійованого Гуттманом турне в Латинську Америку, угорські футболісти не повернулися додому.
Здобутки. Перед Другою світовою Гуттман виграв чемпіонат Угорщини і перший клубний міжнародний турнір в Європі Кубок Мітропи – прототип нинішньої Ліги Європи. Після війни пішло значно активніше: три поспіль перемоги в чемпіонаті Португалії з двома різними клубами – «Порту» і «Бенфікою»; золоті нагороди чемпіонату Угорщини і навіть титул в Бразилії. Але головні трофеї угорця – два Кубки чемпіонів, які виборола «Бенфіка» в 1961 та 1962 роках.
6. Валерій Лобановський (Україна)
![lobanovskii](https://cikavoinfo.com/wp-content/uploads/2023/10/lobanovskii.jpg)
Навряд чи можна розповісти щось нове про найуспішнішого українського тренера в історії. Форвард залишив «Динамо», коли туди прийшов тренувати Маслов. Гравець не виконував тих вимог, які висувалися наставником, і намагався грати в притаманному собі стилі – роблячи ставку на індивідуальні дії. Заради команди тренер пожертвував Лобановським, який за трьома чемпіонськими сезонами своєї рідної команди в другій половині 60-х спостерігав спочатку з Одеси, а потім з Донецька.
В «Динамо» він повернувся вже в ролі тренера і трохи більше, ніж з рік в свій перший повноцінний в Києві сезон, привів команду до золотих нагород. Потім було два розставання з клубом (заради збірної СРСР в 1983 і заради Близького Сходу в 1990) і два повернення. Друге – вже в чемпіонат України.
Однодумець Міхелса в плані реалізації принципів тотального футболу і універсалізму; тренер, який надихнув своїми ідеями багатьох колег в Західній Європі (серед них – італійці Ліппі і Капелло); новатор, який інтегрував в футбол науку і довів до автоматизму дії кожного виконавця на полі, перетворивши тим самим команду на бездоганно працюючий механізм.
Здобутки. 8-разовий чемпіон СРСР, 5 разовий чемпіон України, срібний призер чемпіонату Європи-1998, двічі переможець Кубка кубків (1975, 1986), тренер, що виховав трьох володарів «Золотого м’яча» – Блохіна, Заварова, Шевченка.