В їхніх жилах тече кров римлян. ТОП-10 спортсменів Румунії

Поки частина світу відзначає 9 травня, як День перемоги, в Румунії ця дата асоціюється в першу чергу з Днем Незалежності. Насправді Національний день Румунії відзначається 1 грудня – днем, коли завершився процес об’єднання країни з входженням до складу держави Трансільванії у 1918 році. Але й 9 травня – день проголошення незалежності від Османської імперії – не менш важлива подія в історії країни.

Успіхи румунського спорту переважно зосереджені в десятку видів і лише літніх. За всю історію румуни лише одного разу завойовували нагороди Зимових Олімпійських ігор – сенсаційно здобули бронзу в змаганнях бобслеїстів в далекому 1968 році. Натомість в двох видах успіхи атлетів Румунії настільки вагомі, що аж не віриться: з 89 золотих медалей Олімпіад фактично половина – досягнення гімнастів та веслувальників.

Крістіна Нягу

В 60-70 роках минулого століття чоловіча збірна Румунії з гандболу була світовим лідером. В період з 1961 по 1974 рік з п’яти чемпіонатів світу румуни перемогли 4 рази і ще один турнір завершили з бронзовими нагородами. Цей результат в новітній історії перевершили лише французи. Але справа в тому, що та збірна насамперед була сильна командою – а в складі нема жодного спортсмена, який би надягнув на шию хоча би три золота. Плинність кадрів була такою, що в цьому списку мали би опинитися як мінімум 15 прізвищ.

Тому, зупинилися на жіночій збірній Румунії, яка за всю історію 1 раз була чемпіоном світу і ще тричі – призером. Результат, чесно кажучи, не вражаючий, але при цьому лідер команди – Крістіна Нягу – 4 рази визнавалася кращою гандболісткою світу – в 2010, 2015, 2016 та 2018 роках. Враховуючи те, що в 2017 році нагорода не вручалася – то Нягу є беззаперечно кращою гандболісткою світу протягом останніх 4-5 років. Лише одна спортсменка має дві такі нагороди в історії гандболу, у решти зірок цього виду спорту – в кращому випадку по одному визнанню.

Лаура Бадя

Фехтування – сьомий за кількістю медалей вид спорту на Олімпіадах для Румунії. І лише одна майстриня рапіри в історії команди зібрала повний комплект нагород: золото і срібло 1996 року (в особистому заліку і командній першості відповідно) і бронзу в 1992. Крім того у неї два титули чемпіонки світу і чотири перемоги на чемпіонатах Європи. Срібних і бронзових нагород – більше десятка. До 2016 року Лаура Бадя була єдиною румунською олімпійською чемпіонкою з фехтування і досі лишається такою, якщо рахувати лише індивідуальні змагання.

Лаура – нетипова спортсменка. Після завершення кар’єри вона отримала магістерську освіту зі спортивного маркетингу та менеджменту в Ясському університеті, а згодом – докторське звання за наукову роботу про взаємозв’язок інтелектуального розвитку і успіхів у фехтуванні.

Діана Мокану

16-річна школярка приїхала на Олімпіаду-2000 в Сідней після того, як за два місяці перед цим виборола три срібла на чемпіонаті Європи з плавання на спині – на 50, 100 і 200 метрах. Тобто, мала статус талановитої, але зовсім не фаворитки. Але в Австралії юна спортсменка вразила всіх. Спершу – світовим рекордом на 100-метрівці, а потім тотальною перевагою на вдвічі довшій дистанції, коли найближча суперниця відстала на цілих дві секунди. Прірва для таких відстаней в плаванні.

Мокану – одна з двох румунських спортсменів (як серед жінок, так і серед чоловіків), яка є двічі чемпіонкою Олімпійських ігор не у гімнастиці чи веслуванні.

На жаль, так стрімко, як Діана Мокану увірвалася до еліти світового спорту, так швидко і завершила кар’єру. В 2001 вона ще стала чемпіонкою світу, але вже за три роки – у 20-річному віці через проблеми зі здоров’ям оголосила про «вихід на пенсію».

Георге Мурешан

Перший і єдиний (якщо не рахувати Ерні Грюнфельда, який лише народився в Румунії і з 9 років жив в США і навіть виступав за збірну цієї країни) румунський баскетболіст в НБА. Найвищий гравець в історії НБА – зріст Мурешана становив 231 см. Зазвичай такі гіганти або грають на найвищому рівні 1–2 сезони і часто не демонструють видатних результатів.

Але Георге Мурешан був досить корисним для «Вашингтон Буллетс». Він виступав за цю команду 4 сезони і з року в рік покращував свою статистику. Дійшло до того, що в сезоні 1995-96 гігант з Трансільванії у середньому за гру набирав по 14,5 очок і робив по 10 підбирань. За підсумками того чемпіонату його визнали найбільш прогресуючим гравцем НБА. Зірковий матч румуна – гра проти легендарного «Чікаго Буллз», в складі якого виблискували Джордан, Піппен та Родман. Тоді Мурешан набрав 31 очко, зробив 9 підбирань та 9 блок-шотів.

Після баскетболіст провів ще три сезони в Національній баскетбольній асоціації. І якщо останній рік в столиці США був досить вдалим, то переїзд в Нью-Джерсі до «Нетс» приніс лише розчарування. На жаль, далися взнаки проблеми зі здоров’ям, що завадило реалізувати свій потенціал. Натомість Мурешан після звершення виступів знявся в кількох комедіях. Ексклюзивні зовнішність і габарити приваблюють кіношників.

Іоланта Балаш

Друга після Мокану в нашому списку (за хронологією – перша) румунська спортсменка з двома золотим олімпійськими медалями, здобутими не на гімнастичному помості і не на веслувальному каналі.

Так, як стрибала у висоту ця спортсменка (не перекатом чи перекидним способом, а «ножицями») з другої половини 50-х же ніхто не робив. Більш прогресивними справедливо вважалися нові техніки. Але навіть за такої фори у суперниць Іоланта Балаш була майже непереможною. Підтвердження тому – дві поспіль перемоги на Олімпіадах 1960 та 1964 років і два титули чемпіонки Європи (1958 і 1962).

Ще один показник майстерності – світові рекорди. За всю кар’єру Балаш покращувала його 14 разів. Для порівняння – інші стрибуни (і чоловіки, і жінки) спромоглися робити це лише по 7 разів, або менше. До того ж румунська легкоатлетка за 5 років поступово підвищила планку світового рекорду на 16 см. У наступні 50 років її послідовницям вдалося додати до показників 18 см.

В 1999 році Балаш була однією з 11 претенденток на звання найкращої легкоатлетки світу за всю історію. Перемогти не вдалося, але навіть номінація говорить про фантастичний внесок румунки в історію цього виду спорту.

Іван Пацайкін

Виходець з липованської родини (старообрядці, що втекли після церковної реформи з Росії на Подунав’я) – чотириразовий олімпійський чемпіон. Основи майбутніх перемог закладалися в рідному селі на березі Дунаю, де батько майбутньої зірки заробляв рибальством. Хлопчик допомагав, звикаючи до весел з самого дитинства. Коли зі звичайної «довбанки» підліток пересів в каное – то йому вже не було рівних.

Золото Олімпіад він завойовував у змаганнях двійок і одиночок, причому робив це протягом 18 років – з 1968 по 1984 роки. Ще тричі в той період був срібним призером Олімпійських ігор і здобув дев’ять (!) титулів на чемпіонатах світу.

Працювати на румунський спорт Іван Пацайкін не припинив і після завершення кар’єри – став тренером. Його гордість – каноїст Флорін Попеску, який ледве не наздогнав вчителя за кількістю золотих нагород чемпіонатів світу і став олімпійським чемпіоном в 2000 році.

Елізабета Ліпа та Джорджета Даміан

Веслування, але не каное/байдарка, а інший його різновид – академічне – головний козир Румунії на Олімпіадах. В першій десятці мультимедалістів-веслувальників на Олімпійських іграх – 6 румунських спортсменів. А перші два рядки посідають Ліпа та Даміан. У обох – по 5 золотих нагород.

Причому спортсменки на довгі 24 роки зафіксували за Румунією статус найсильнішої команди в цьому виді спорту. Елізабета Ліпа тріумфувала з 1984 по 2000 роки, а Джерджетта Даміан – з 2000 по 2008.

Іліє Настасе

Румунський теніс живе за принципом «краще менше, але краще». Країна не продукує видатних майстрів ракетки «пачками», а збірні Румунії що в жіночому Кубку Федерацій, що в чоловічому Кубку Девіса за 163 розіграші (56 у жінок і більше 100 у чоловіків) лише 27 разів грали у Світовій групі і лише тричі (чоловіча команда на межі 60-х і 70-х) виходили в фінал. Але при цьому Румунія може похвалитися двома першими ракетками світу. Один з них – легенда тенісу 70-х Іліє Настасе.

Його нестерпна поведінка за межами корту (сексизм, расизм, сварки з журналістами та спортивними функціонерами) сповна компенсувалася досягненнями на корті: титулами Відкритого чемпіонату США (1972) та «Ролан Гаррос» (1973), майже 90 перемогами в одиночному розряді на менш значущих змаганнях і званням першої ракетки світу в 1973 році. Перший рядок в рейтингу, що оновлюється щопонеділка, спортсмен утримував за собою 40 тижнів поспіль.

Сімона Халеп

Інше румунське тенісне ім’я світового масштабу – Сімона Халеп. В 17 років вона стала першою ракеткою світу серед юніорів, але результати перших спроб виступити на дорослому рівні її не влаштовував. Спортсменка списала це на фізіологічні особливості і щойно стала повнолітньою – зробила операцію зі зменшення грудей. Мінус декілька розмірів (спортсменка не розповідала про подробиці) і груди, які важили більше 12 кг перестали заважати.

Результати не забарилися. Протягом наступного року Халеп пробилася з третьої сотні рейтингу до ТОП-100 кращих тенісисток і вперше пробилася через кваліфікацію в основну сітку турніру з серії Великого шолому.

Зараз Сімона Халеп має в активі 18 перемог на турнірах WTA, титул переможниці «Ролан Гаррос» і фіналістки Відкритого чемпіонату Австралії (обидва досягнення датовані 2018 роком) і 64 тижні на першому рядку світового рейтингу.

Георг Хаджі

Футбол в Румунії – головний командний вид спорту. А кращий румунський футболіст усіх часів – екс-півзахисник «Стяуа», «Реала», «Барселони» та «Галатасараю». Поки він грав на Батьківщині здобув Суперкубок УЄФА і тричі поспіль ставав чемпіоном країни, забиваючи в середньому 0,8 голи за матч. Також в його послужному списку – 4 чемпіонських титули в Туреччині, Кубок УЄФА і ще один Суперкубок УЄФА, здобуті в складі «Галатасараю».

Цікаво, що це найсуттєвіші титули футболіста, який навіть не вигравав чемпіонат Іспанії, провівши 4 сезони за грандів. Коли Георге Хаджі грав у складі «Реалу», чемпіоном ставала «Барселона», а коли футболіст перейшов до каталонців, вже перемагали команди з Мадриду (одного разу «Реал», іншого – «Атлетіко»). Але навіть з такими скромними здобутками «Карпатський Марадона» увійшов в історію, як один з найкращих гравців.

Коли король футболу Пеле, коли складав список 100 найкращих футболістів за всю історію цього виду спорту, він включив туди лише одного представника Румунії.

Бонус. Гімнастки

Для румунської гімнастики потрібно складати свій список з ТОП-10. І все одно довелося би шкодувати, що комусь не знайшлося місця в тому рейтингу. Румунська школа спортивної гімнастики – на перших ролях в світі, а тренер Октавіан Белу – найуспішніший тренер в світі. Його вихованки здобули близько 300 нагород лише золотих – 106) на чемпіонатах світу, Європи та Олімпійських іграх.

Починаючи з 1976 року на кожній Олімпіаді Румунія (переважно дівчата) здобувала не менше 5 медалей в гімнастичних дисциплінах, і кожного разу була своя героїня:

1976 рік – 3+2+3. Надя Команечі – триразова чемпіонка

1980 рік – 2+3+2. Надя Команечі – дворазова чемпіонка

1984 рік – 4+2+2. Катерина Сабо – чотириразова чемпіонка

1988 рік – 3+3+3. Даніела Сіліваш – триразова чемпіонка

1992 рік – 2+1+2. Лавінія Мілосовічі – дворазова чемпіонка

1996 рік – 1+4+5. Сімона Аманар – чемпіонка та триразова медалістка

2000 рік – 3+1+2. Сімона Аманар – дворазова чемпіонка

2004 рік – 4+3+3. Каталіна Понор – триразова чемпіонка

2008 рік – 1+0+1. Сандра Ізбаша – чемпіонка та медалістка

2012 рік – 1+1+1. Сандра Ізбаша – чемпіонка та медалістка

І лише минулі Олімпійські ігри принесли розчарування – жодної нагороди.

А ще були Джина Гогян (9 титулів чемпіонки світу) та Андреа Радукан (5 титулів чемпіонки світу), а також чоловік Маріан Драгулеску (9 золотих нагород на чемпіонатах світу та Маріуш Урзіца (олімпійський чемпіон, тричі чемпіон світу).