Футбольна збірна Закарпаття

В червні 2018 року в українському футболі прогримів скандал, коли з’ясувалося, що на Кубок світу серед невизнаних країн (CONIFA) приїхала збірна під назвою Карпаталія – команда, що нібито представляла українське Закарпаття.

За справу тоді взялося СБУ, а Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України оголосив про дискваліфікацію усіх учасників турніру і усунення від офіційних матчів під егідою ФФУ чи ПФЛ. Щоправда пізніше з’ясувалося, що футболістів з українським громадянством там не було, а участь команди – провокація угорської сторони.

На початку цього листопада головний тренер закарпатського ФК «Минай», що виступає в Першій лізі, Василь Кобін заявив, що підтримує ідею аби в єдиному на сьогодні професійному клубі області грали лише місцеві гравці – уродженці Закарпаття. І навів приклад «Атлетіка» з Більбао, за який мають право грати виключно баски. А дійсно, як би виглядала така команда? Під назвою, скажімо, «Закарпаття», «Говерла» чи «Верховина» (під такими іменами команда з Ужгорода виступала раніше в Прем’єр та Першій лігах.

«Азербайджанський» воротар і призер Угорщини

Андрій Попович народився в 1992 році в місті Чоп і вже в юнацькому віці мав прекрасні перспективи заявити про себе на солідному європейському рівні. Він проходив стажування в німецькому «Айнтрахті» та італійському «Удінезе», а в 19 років заради місця в основі дорослої команди несподівано переїхав в Азербайджан, де захищав кольори «Сумгаїту». І робив це юнак настільки добре, що навіть заслужив на виклик до збірної Азербайджану. Нажаль голкіпер сам собі зіпсував кар’єру. Під час зборів в ОАЕ Попович не подумавши виклав в соцмережі фото з нічного клубу. Отримав штраф від збірної, відсторонення від наступного матчу, почалися проблеми в клубі… Довелося повертатися на батьківщину. Нині 27-річний Андрій Попович – основний голкіпер «Минаю».

34-річний уродженець Ужгорода Олександр Надь ось уже третій рік поспіль є основним голкіпером угорського «Дебрецена». В Україні він 10 років пограв за «Говерлу», а потім транзитом через Румунію переїхав до Угорщини, де грає вже майже 4 роки. В минулому чемпіонаті Надь допоміг команді після дворічної перерви повернутися до п’єдесталу – «Дебрецен» фінішував на 3-му місці.

Захисники не найсильніші

В обороні такої віртуальної збірної мали би можливість зіграти немало відомих в Україні виконавців. Наприклад, 23-річний Михайло Ряшко. Уродженець Мукачевого провів хороший сезон 2017/2018 в другій угорській лізі за «Кішварду». Разом з командою він підвищився у класі в статусі основного центрального захисника, але в еліті так і не дебютував. Рік футболіст не мав ігрової практики, а з літа 2019 року розірвав контракт і поки шукає нове місце роботи.

Ще одна відома постать – Юрій Путраш. В 20 років був одним з лідерів «Оболоні» і навіть отримав запрошення від молодіжної збірної України. Після виступів в УПЛ за «Таврію», «Чорноморець», «Сталь» та «Олександрію» і піврічного відрядження в Казахстан 29-річний лівий захисник повернувся на Закарпаття. Допоміг «Минаю» вийти в Першу лігу, але нині вже 4 місяці не має угоди з професійним клубом.

А от Дмитро Сартіна (народився в Ужгороді в 1992 році) має контракт і зараз виступає за «Миколаїв» в Першій лізі. Грає мало, проте 6 років в академії «Шахтаря» не пройшли дарма. Футболіст не зірковий, проте для цієї умовної збірної підійде.

Василь Кобін хоча й тренує «Минай», але й сам дозволяє собі вийти на поле в якості гравця. 34-річний уродженець села Страбичове – шестиразовий чемпіон України в складі «Шахтаря», але слід бути чесними: зіграв за гірників футболіст лише 80 матчів. Переважно ж сидів у запасі, не маючи шансів пробитися через голову Даріо Срни на рідну позицію правого захисника.

Юрій Габовда – племінник легендарного футболіста Яноша Габовди. 30 років тому він народився в Мукачевому, а зараз, після багаторічних виступів в Білорусі та Угорщині, грає в другій угорській лізі за «Халадаш». Грає в основі і в 7 матчах віддав гольовий пас. А от у команди справи не дуже – місце в зоні вильоту.

Півзахист. Лідери тут

За великим рахунком, головні зірки цієї збірної зібрані саме в середній лінії. І перший з них – 24-річний Ігор Харатін, який є основним опорником діючого чемпіона Угорщини «Ференцвароша». Уродженець Мукачевого з 2010 по 2016 рік відіграв 50 матчів за збірні України різних вікових категорій. За національну команду поки не дебютував, але є одним з претендентів на те, щоб стати заміною Тарасу Степаненку. В поточному сезоні під керівництвом Сергія Реброва він зіграв вже 13 матчів в чемпіонаті Угорщини та Лізі Європи і двічі відзначився точними пасами, після яких одноклубники забивали голи.

Конкурент Харатіна – 19-річний Ерік Кушнір. Він народився в Нижньому Коропці (Мукачівський район), а футбольну освіту отримав в академії львівських «Карпат». Новий клуб – «Дебрецен» – ще в минулому році зробив 18-річного на той час футболіста гравцем основи на такій відповідальній позиції в центрі поля. А на початку цього листопада Кушнір вже й перший гол забив в чемпіонаті Угоршини.

На початку 2019 року в словацький «Інтер» перейшов 21-річний вихованець «Шахтаря» та угорської «Академії Пушкаша» Рональд Такач. Потім він настільки вдало грав за дубль МТК, що угорська федерація футболу швидко «замутила» уродженцю Вишкового (Хустський район) нове громадянство, паспорт і запрошення до юнацької збірної U19. За цю команду футболіст провів 6 матчів, але далі справи не пішли. Зірка почала потроху згасати. Такач має в кар’єрі усього лише 5 матчів в елітному дивізіоні Угорщини і вище збірної 19-річок не пробився. В сусідній Словаччині Такач з березня по травень зіграв в 9 матчах, а зараз взагалі без роботи.

Сергій Булеца, який народився в Ужгороді 20 років тому, може стати однією з майбутніх зірок українського футболу. Влітку цього року центральний хавбек став чемпіоном світу в збірній U19, а тепер набирається досвіду в оренді в «Дніпрі». Вже встиг забити в Прем’єр-лізі і двічі асистував партнерам. Є ймовірність, що наступного літа київське «Динамо», де й виріс футболіст, поверне його з оренди в рідну команду. Пора все ж таки дебютувати за першу команду київського клубу.

Володимир Коман – на 10 років старший і набагато досвідченіший футболіст. У нього найзірковіша «трудова книжка» серед закарпатців, в якій є записи про «Сампдорію» (41 матч в Серії А) і «Монако» (17 поєдинків в чемпіонаті Франції), а також про 36 матчів і 7 голів у складі збірної Угорщини. Так-так, гравець, що народився в Ужгороді в Україні не грав, оскільки ще малим з родиною переїхав в Сомбатхей, а звідти в 16 років в Італію. Позаминулого сезону він непогано відіграв в чемпіонаті Туреччини за «Аданаспор» (2+4 в 17 матчах), а останнім часом виступає за іранський «Сепахан».

Михайло Кополовець – граючий спортивний директор «Миная». В його кар’єрі були прекрасні відрізки у рідному «Закарпатті» та львівських «Карпатах», але прославився він не стільки на полі, скільки як оратор, який «перед каждою ігрою, перед каждою, перед каждою, перед каждою ігрою ходить в церкву. Перед каждою».

В’ячеслав Чурко – ще один уродженець столиці Закарпаття (як Кополовець та інші) і ще один футболіст в цій символічній збірній з італійським досвідом. Пройшовши школу «Шахтаря» фланговий півзахисник витерпів лише два роки в оренді в Маріуполі і транзитом через Угорщину опинився в складі «Фрозіононе». Команда тоді виступала в Серії В – в 11 матчах за неї зіграв Чурко. Нині 26-річний гравець знову (вже третій сезон) грає в Маріуполі. Коли не травмований – не просто грає в основі, але й забиває. В поточному сезоні має 2 голи і 3 гольові передачі в 13 матчах УПЛ.

Віктор Гей – односельчанин Еріка Кушніра. Зараз грає у вищій угорській лізі за «Кішварду». Провів в поточному сезоні 7 з 13 матчів в чемпіонаті і одну гру в Кубку – забив переможний гол в другому раунді змагань. Вихованець ужгородської «Говерли». Через не надто благозвучне прізвище іноді на футболці і в офіційних протоколах у нього псевдонім – Гийчик.

Атака з акцентом на фланги

Голи в цій команді буде забивати наступний квартет: Олександр Єрмаченко і Віктор Симчо з флангів та Жолт Гайдош і Роберт Гегедош по центру.

Село Ратівці Ужгородського району знаходиться на самому кордоні зі Словаччиною. В 1998 році тут народився Віктор Симчо. Через 19 років, взимку 2017-го вихованець СДЮШОР «Ужгород» вирішив не чекати нагоди пробитися до складу першої команди київського «Динамо» і поїхав до Угорщини. Півроку пішло на адаптацію в клубі другого дивізіону «ЕТО Дьйор», а потім українець став лідером команди. За два попередніх сезони і поточний він зіграв у 76 матчах – забив 14 голів і віддав 13 результативних пасів. Команда не претендує на підвищення у складі (фінішувала за два останні роки на 7 та 8 місцях, а нині після 15 турів знову сьома з відставанням у 13 очок від лідера. Тож пора українцю шукати собі більш солідний клуб. Він заслужив.

Олександр Єрмаченко – 26-річний вінгер «Кременю». Але його шлях з рідного Жденієвого (Воловецький район) до Кременчука лежав через дубль київського «Динамо», Молдову, Грузію, Казахстан… Цього літа футболіст повернувся до Першої української ліги, яку в 2018 році вигравав з київським «Арсеналом». В «Кремені» Єрмаченко – лідер атак. За першу частину сезону він вже забив 4 голи і двічі результативно пасував партнерам. Це найкращі показники в команді.

4+4 за системою гол плюс пас має центральний форвард «Сегеда» (друга угорська ліга), уродженець села Велика Бийгань (Берегівський район) 26-річний Жолт Гайдош. В Україні він не грав, оскільки ще малим переїхав з батьками на історичну батьківщину, де вже змінив 9 команд. Якщо викреслити сезон 2016-2017, коли угорець був травмований, то вийде непогана статистика: 46 голів і 16 асистів за 4,5 чемпіонати.

Є ще один результативний центральний 26-річний форвард з другого дивізіону. Щоправда тепер – з українського. За «Минай» Роберт Гегедош в цьому чемпіонаті в Першій лізі вже забив 9 голів в 19 матчах. В тому числі – дубль у ворота «Оболоні» вчора, 23 листопада. Нині уродженець Сваляви – 4-й в списку бомбардирів ПФЛ. Влітку ним цікавився словацький «Спартак», а нині все частіше з’являються чутки, що форвард вже взимку може перейти до однієї з команд УПЛ.

Тренером цієї збірної може бути будь-хто з десятка найбільш зіркових футболістів, що народилися на Закарпатті. Це й легенди київського «Динамо» 60-х–70-х Йожеф Сабо, Стефан Решко або Василь Турянчик. Або ж більш молоді їхні послідовники Василь Рац чи Іван Яремчук. Або Віктор Пасулько. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Адже Закарпаття завжди славилося сильною футбольною школою. І зараз молодих майбутніх зірок можна легко знайти в молодіжних командах «Шахтаря» (захисник Андрій Булеза, форвард Крістіан Бако) та «Динамо» (воротар Руслан Нещерет, який у 17 років вже тренується з основою).