Аргентинські перемоги, мексиканські гості та авіакастрофа перед фіналом

На європейському футбольному просторі другим за рейтингом міжнародним клубним турніром вважається Ліга Європи УЄФА. В Південній Америці цей статус має Копа Судамерикана. Сьогодні, 10 листопада, визначився 18 його переможець.

Історія турніру

Copa Sudamericana лише в оригінали звучить екзотично. Насправді ж все дуже прозаїчно – в перекладі з іспанської це «Кубок Південної Америки». Дуже схоже на Лігу Європи – не надто вигадливо. І паралелі з Європою не лише у назві.

Нагадаємо, Ліга Європи з’явилася після того, як УЄФА об’єднала два турніри в один. Падіння глядацького (а отже й спонсорського) інтересу до Кубку УЄФА та Кубку Кубків призвело до необхідності реорганізації турнірів. Після сезону 1998-1999 ці два змагання об’днали в одне.

В Південній Америці місцева континентальна федерація КОНМЕБОЛ три роки спостерігала за європейським експериментом і в 2002 році провела свою дуже схожу об’єднавчу реформу. Як наслідок – замість Кубку Меркосур та Кубку Мерконорте з’явилася Копа Судамерикана. Щоправда, була й різниця. Справа в тому, що два ліквідовані турніри були локальними: в першому змагалися клуби з країн південної частини континенту (Бразилія, Аргентина, Чилі, Уругвай, Парагвай), а в другому – їх північні сусіди (Колумбія, Болівія, Венесуела, Еквадор, Перу).

«Легіонери» з США та Мексики

Оскільки північна частина (без Бразилії та Аргентини) була значно слабшою, то на останні перед ліквідацією розіграші організатори запрошувати північних гостей – команди з Коста-Ріки, Мексики та США. Втім, не дуже допомогло. Переможцями чи хоча би фіналістами запрошені клуби не ставали.

Але ідея не зникла. Власне, новий кубок на початку задумувався як Панамериканський, в якому мали брати участь і команди Північної Америки. Втім, реалізувати заплановане вперше вдалося лише в 2005 році, коли до розіграшу приєдналися американський «Ді Сі Юнайтед» та мексиканські «Америка» і «Пумас». «Пумас» навіть вийшов у фінал, де програв аргентинцям лише у серії пенальті.

В наступному році представників американської MЛС не було, але з’явилася команда з Коста-Ріки. А мексиканська «Пачука» перемогла у фіналі, обігравши «Коло-Коло» з Чилі. Втім, це був останній титул для запрошених команд. Надалі перемагали лише клуби з країн Південної Америки. Більше того – в 2007 році був останній фінал для «чужих». Власне, це легко поясняюється: в 2008 році в Копа Судамерикана востаннє взяв участь запрошений учасник – команда з Гондураса. Після того грали лише південноамериканці.

18 турнірів – 16 чемпіонів

Конкуренція в турнірі надвисока. За всю його історію лише двом командам вдавалося двічі перемагати в Копа Судамерикана. Двічі поспіль це вдалося одному з найбільш титулованих клубів Південної Америки – аргентинській «Бока Хуніорс» (2004 та 2005 роки). Два титули також ще у однієї аргентинської команди – «Індепендьєнте» (2010 та 2017). По разу у аргентинців перемагали «Рівер Плейт», «Сан-Лоренсо», «Арсенал Саранді» та «Ланус».

На вісім титулів «альбі-селесте» бразильці – їхні принципові суперники на континенті – відповіли лише чотирма перемогами. У 2008 році Кубок здобув «Інтернасьональ», у 2012 – «Сан-Паулу», у 2016 – «Шапекоенсе», а минулого року – «Атлетіко Паранаенсе».

Інші переможці: вже згадувана «Пачука» в 2006 році, «Сьєнсіано» з Перу (2003), «ЛДУ Кіто» з Еквадору (2009), «Універсідад де Чилі» (2011) та «Санта-Фе» з Колумбії (2015).

Новий чемпіон – ще один еквадорський клуб «Індепендьєнте дел Валле». Сьгодні ця команда здолала у фіналі аргентинський «Колон» з рахунком 3:1. До того скромний клуб сенсаційно вибив з турніру бразильський «Коріантіанс», аргентинський «Індепендьєнте» та інших.

Найбільший невдаха Копа Судамерикана – колумбійський «Атлетіко Насьональ». Ця команди тричі виходила до фіналу в 2002, 2014 та 2016 роках, але так жодного разу й не потримала Кубок. Перші два рази «Атлетіко» програвав командам з Аргентини, а три роки тому сталася подія, яка затьмарила спортивну складову турніру.

Трагедія «Шапекоенсе»

Копа Судамерикана проводиться не так як Ліга Європи – ніяких групових етапів. На кожному етапі ведеться боротьба на виліт: гра вдома, матч в гостях – і далій йде переможець. Завдяки олімпійській системі досить часто трапляються несподіванки. Одна з них припала на 2016 рік. Скромний бразильський клуб «Шапекоенсе» (фінішував в чемпіонаті Бразилії на 14-му місці (серед 20 учасників), а в поточному сезоні також знаходився в нижній частині турнірної таблиці.

Але це не завадило команді впевнено крокувати до фіналу Кубку. На шляху бразильці здолали земляків з «Куяби», аргентинський «Індепендьєнте», колумбійський «Атлетіко Хуніор», аргентинський «Сан-Лоренсо». Причому в цих 8 матчах «Шапекоенсе» переміг всього двічі, а двох аргентинських суперників пройшов взагалі без перемог – чотири нічиї і одна серія пенальті.

28 листопада 2016 року сенсаційний фіналіст летів до місця проведення фіналу – в Медельїн. Там на нього вже чекала найсильніша команда Південної Америки – колумбійський «Атлетіко Насьональ», який трохи раніше переміг в місцевому аналозі європейської Ліги чемпіонів – Кубку Лібертадорес.

Але не долетівши до аеропорту 18 кілометрів, авіалайнер Avro RJ85 врізався в гору. На борту перебувало 77 людей (68 пасажирів та 9 членів екіпажу). Вижило лише шестеро, але один з них – воротар клубу Данило – помер згодом у лікарні. Серед тих, хто пережив трагедію – журналіст, що летів на гру, авіамеханік, стюардеса та три футболісти: запасний 24-річний голкіпер Жаксон Фолкман і захисники Алан Рушел та Нето. Загинув президент клубу, весь тренерський штаб і решта футболістів. Фолкман втратив ногу, але лікарі зберегли йому життя. Алан Рушел навіть знайшов в собі сили відновити кар’єру і після двох сезонів за «Шапекоенсе» перейшов в «Гояс».

Суперник «Шапеконсе» відразу ж запропонував визнати бразильців переможцями Копа Судамерикана, на що в КОНМЕБОЛ за кілька днів погодилися. Це єдиний випадок в історії турніру, коли кубок дістався команді, що не зіграла в фіналі.