Африканський футбол України. Туре, Агахова, Мбокані і Папа Гує

У першому турі нового чемпіонату Української Прем’єр-ліги сталася важлива подія. За команду «Інгулець» вперше в історії українського футболу у вищому дивізіоні дебютував представник екзотичної Танзанії.

Танзанія – країна на сході Африки, яка за всю історію не виховала жодного футболіста пристойного європейського рівня. Хіба що зараз в Європі – за англійську «Астон Віллу» грає форвард Мбвана Саматта. Але наш герой – Йохана Оскар Мкомола. Перший танзанієць в УПЛ.

Мкомола довів лік африканських країн, які коли-небудь грали за українські клуби в елітному дивізіоні, до круглої цифри – 20. Всіх легіонерів з цього континенту ми, звісно, не згадаємо, але футбольну географію повчимо.

Африканська екзотика

П’ять країн представлені по одному легіонеру в УПЛ. Серед них – екзотичні з футбольної точки зору країни: Кабо-Верде, Нігер, Уганда, Габон і ось тепер – Танзанія. У всіх цих футболістів дуже по-різному склалися кар’єри.

Фабіу з Кабо-Верде. Насправді він португалець, нащадок мігрантів з острівної колишньої колонії, але із запорізького «Металурга» у 2011 році викликався саме за збірну предків, маючи паспорт Кабо-Верде. У Запоріжжі півзахисник провів 1 сезон і навіть забив гол у 13 матчах. Потім поїхав до Угорщини, а у 2014 році зник з радарів професійного футболу у віці 29 років.

Найбільш відомий африканець (але теж умовний, як і у випадку з Фабіу) в Україні – Мелвін Лоренцен. Він народився у Лондоні (батько з Уганди, а мама – німкеня), пройшов школу «Вердера» і навіть провів півтора десятків матчів у Бундеслізі за цю команду. А після кількох років у Нідерландах у 2019 завітав до львівських «Карпат». Слід вінгер залишив ледь помітний – 4 гри. За два місяці співпрацю припинили. І ось вже майже рік 25-річний угандієць (1 матч за збірну) – безробітний.

Також без роботи 24-річний форвард збірної Габону Гаетан Міссі Мезу. Він – вихованець французького футболу і народився у Франції, але на батьківщині не знайшов собі місця і транзитом через Румунію навесні 2019 році опинився в київському «Арсеналі». Там на фініші чемпіонату взяв участь у 9 матчах і навіть забив гол. Але київський клуб вилетів та розвалився, тож габонець наступний сезон провів у другій швейцарській лізі. Пару місяців тому контракт завершився.

Тіджані Амаду Мутарі Калала. Оце вже справжній африканець, народжений не у Європі, а у містечку Арліт у Нігері (не плутати з Нігерією). До донецького «Металурга» він перебрався з Франції у 2012 році, коли йому ледве виповнилося 18 років. Агенти тоді активно возили до Донецька юних африканців у розрахунку повторити успіх з Яя Туре. За два роки вже з початком окупації Донбасу Росією Мутарі вдалося навіть продати до… Росії. За два роки вінгер взяв участь лише у 6 матчах УПЛ. А от зараз вже в Угорщині 26-річний футболіст на видноті – грає за «Гонвед» і бере участь у Лізі Європи.

І нарешті, новачок Йохана Оскар Мкомола. Йому 20 років, він народився у Танзанії і рік тому навіть став срібним призером чемпіонату країни. Після того він переїхав до Полтави, де майже рік маринувався у дублі «Ворскли», аж поки у червні не став гравцем «Інгульця». В останніх турах Першої ліги форвард навіть забив 2 голи, а тепер дебютував і в УПЛ.

Північна Африка. Людей негусто

Так званий регіон Магриб (північна – арабська частина Африки) був представлений в УПЛ трьома країнами: Алжир, Туніс та Марокко. Ці країни завжди були одніми з найсильніших у африканському футболі, але в Україну їхні представники приїздили нечасто.

Алжир представлений лише одним прізвищем – у 2018 році 8 матчів за «Зірку» провів центральний захисник Адель Гафаїті.

Марокко та Туніс на двох зібрали більше ніж повний склад (6 та 8 гравців відповідно), проте запам’яталися з них далеко не всі. Зірками (за африканськими та українськими мірками, звісно) тут можна вважати наступних футболістів:

Юнес Беланда (Марокко). Лідера «Монпельє» та одного з найбільш результативних півзахисників чемпіонату Франції у 2013 році за величезні для українського футболу кошти (10 млн євро) придбало київське «Динамо». Він почав успішно (6+3 в першому сезоні у 22 матчах), але команда Олега Блохіна провалилася, посівши 4 місце. Марокканець засумував і більше не показував свого справжнього рівня. Після кількох оренд (Шальке, Ніцца), його продали за ті самі 10 мільйонів до «Галатасарая».

Бадр Ель-Кадурі (Марокко). Більше 10 сезонів за «Динамо», близько 270 матчів у синьо-білій футболці… Якщо не легенда, то точно гравець, який залишив важливий внесок. Втім, основне, чим запам’ятається лівий захисник збірної Марокко – остання хвилина українського півфінального протистояння Кубку УЄФА 2008-2009, коли Каддурі дозволив бразильцю «Шахтаря» Ілсінью втекти і забити переможний гол, який вивів гірників до фіналу (1:1 та 1:2).

Також слід згадати півзахисника Моху Хадфі (Марокко), який чудово пограв за «Олімпік» з 2014 по 2017 року (забив 12 голів і зацікавив «Динамо»). Нині він грає за братиславський «Слован» і забиває там ще частіше. Аніс Бусаїді (Туніс) встиг пограти навіть за три українські команди – донецький «Металург», київський «Арсенал» та сімферопольську «Таврію» (з 2004 по 2014 роки з перервами) і провів більше 100 матчів у Прем’єр-лізі. Разом із Соф’єном Мелітті, який представляв «Ворсклу» українські тунісці навіть потрапили до заявки на чемпіонат світу 2006 року.

Відомі на всю Європу

Крім Беланда, в УПЛ у різні роки пограло ще чимало африканців, яких добре знали вболівальники у багатьох країнах.

Арістід Бансе (Буркіна-Фасо) в Україні забивав за донецький «Металург» (2006-2008), а потім став улюбленцем німецького «Майнца».

Серж Акакпо (Того) до «Говерли» (2014-2015) встиг пограти у Лізі 1 за французький «Осер», а після – за турецький «Трабзонспор» і зіграв близько 60 матчів за збірну.

Бернар Чутанг (Камерун) був лідером голландської «Роди», коли вирішив погодитися на пропозицію донецького «Металурга» (2002-2005).

Папе Діакате (Сенегал) – один з найсильніших африканських оборонців минулого десятиліття, віддав київському «Динамо» два повноцінних сезони (2007-2009), а решту два провів у орендах за міцний «Сент-Етьєн» і потужний «Ліон».

До речі, інший сенегальський Папе – Гує – став справжньою легендою УПЛ. Майже 400 матчів за «Волинь», «Металіст», «Карпати» та «Дніпро» з 2004 по 2020 роки і предметні розмови щодо отримання українського громадянства та права зіграти за синьо-жовту збірну.

Дерек Боатенг (Гана) крім «Дніпра» (2011-2013) грав за німецький «Кельн», англійський «Фулгем» та іспанські «Гетафе» з «Ейбаром».

Ісмаель Бангура (Гвінея) був лідером атак не лише в «Динамо» (28 голів за 46 матчів з 2007 по 2009 роки), але й і у французьких «Ле Мані» та «Ренні».

Драман Траоре (Малі) у донецький «Металург» (2011-2013) перейшов після успішних матчів у РФПЛ за «Локомотив» та «Кубань».

Дьюмерсі Мбокані (ДР Конго) дуже нагадує Беланду. Прийшов у тому ж 2013 році за 11 мільйонів, забив 13 голів у 25 матчах, але через відсутність толкового тренера «забив» на футболу, хоча й продовжував вражати ворота суперників ще два сезони. Також грав за «Андерлехт», «Монако», «Вольфсбург» та «Норвіч».

Були в УПЛ також представники Зімбабве та Конго, але їхні прізвища навряд чи щось скажуть пересічному вболівальнику.

Цікавий факт – першим легіонером з Африки в Україні був Альхалі Сума з Гвінеї (1997-99), який зіграв 20 матчів за львівські «Карпати». А ще один першопроходець – Мфілю Мафумба з ДР Конго – потрапив у кумедну ситуацію. Коли він виступав за київський ЦСКА, диктор по стадіону оголосив про вихід на поле темношкірого форварда, сплутавши його зі Степаном Матвієвим.

Наш Туре

Нарешті справжній діамант – Яя Туре (Кот-д’Івуар). Футболіста-іноземця, який би зробив після України ТАКУ кар’єру, в УПЛ, крім нього, не було. 20-річного майже невідомого івуарійця з Бельгії до донецького «Металурга» привіз агент Дмитро Селюк. За 1,5 сезони Туре взяв участь у 33 матчах, після чого рвонув кар’єрним сходами до вершин світового футболу.

На його рахунку 1 сезон в «Олімпіакосі», 1 сезон у «Монако», статус лідера «Барселони» (три сезони, виграна Ліга чемпіонів) і фантастичні 8 сезонів у «Манчестер Сіті». А також – більше 100 матчів за збірну та три роки поспіль статус найкращого футболіста Африки.

Футбольне посольство Нігерії в Україні

Найбільше представництво серед африканських країн в УПЛ має Нігерія. За всі часи у вищому дивізіоні українського футболу зіграло 53 легіонера з цієї країни.

Серед найбільш відомих – Лукман Аруна, Браун Ідеє, Тає Тайво, Аїла Юсуф (усі – Динамо), Джуліус Агахова (Шахтар) та Самсон Годвін (Карпати).

Лідери за кількістю клубів – Лакі Ідахор, Еммануель Окодува та Гаррісон Омоко. Кожен з них встиг вийти на поле у футболках 5 команд. У Окодуви могла бти ще й шоста – «динамівська», проте форвард не дебютував за основу, обмежившись виступами за дубль киян. Цікаво, що уся ця трійка у різні часи пограла за полтавську «Ворсклу».