Африканський футбол України. Туре, Агахова, Мбокані і Папа Гує
Новини спорту 29.08.2020 Автор: Сергій Кириченко 176

Африканський футбол України. Туре, Агахова, Мбокані і Папа Гує

e6c4-belkhanda.jpeg (241.96 Kb)

У першому турі нового чемпіонату Української Прем’єр-ліги сталася важлива подія. За команду «Інгулець» вперше в історії українського футболу у вищому дивізіоні дебютував представник екзотичної Танзанії.

Танзанія – країна на сході Африки, яка за всю історію не виховала жодного футболіста пристойного європейського рівня. Хіба що зараз в Європі – за англійську «Астон Віллу» грає форвард Мбвана Саматта. Але наш герой – Йохана Оскар Мкомола. Перший танзанієць в УПЛ.

Мкомола довів лік африканських країн, які коли-небудь грали за українські клуби в елітному дивізіоні, до круглої цифри – 20. Всіх легіонерів з цього континенту ми, звісно, не згадаємо, але футбольну географію повчимо.

Африканська екзотика

П’ять країн представлені по одному легіонеру в УПЛ. Серед них – екзотичні з футбольної точки зору країни: Кабо-Верде, Нігер, Уганда, Габон і ось тепер – Танзанія. У всіх цих футболістів дуже по-різному склалися кар’єри.

Фабіу з Кабо-Верде. Насправді він португалець, нащадок мігрантів з острівної колишньої колонії, але із запорізького «Металурга» у 2011 році викликався саме за збірну предків, маючи паспорт Кабо-Верде. У Запоріжжі півзахисник провів 1 сезон і навіть забив гол у 13 матчах. Потім поїхав до Угорщини, а у 2014 році зник з радарів професійного футболу у віці 29 років.

lorentzen.jpg (156.98 Kb)

Найбільш відомий африканець (але теж умовний, як і у випадку з Фабіу) в Україні – Мелвін Лоренцен. Він народився у Лондоні (батько з Уганди, а мама – німкеня), пройшов школу «Вердера» і навіть провів півтора десятків матчів у Бундеслізі за цю команду. А після кількох років у Нідерландах у 2019 завітав до львівських «Карпат». Слід вінгер залишив ледь помітний – 4 гри. За два місяці співпрацю припинили. І ось вже майже рік 25-річний угандієць (1 матч за збірну) – безробітний.

Також без роботи 24-річний форвард збірної Габону Гаетан Міссі Мезу. Він – вихованець французького футболу і народився у Франції, але на батьківщині не знайшов собі місця і транзитом через Румунію навесні 2019 році опинився в київському «Арсеналі». Там на фініші чемпіонату взяв участь у 9 матчах і навіть забив гол. Але київський клуб вилетів та розвалився, тож габонець наступний сезон провів у другій швейцарській лізі. Пару місяців тому контракт завершився.

Тіджані Амаду Мутарі Калала. Оце вже справжній африканець, народжений не у Європі, а у містечку Арліт у Нігері (не плутати з Нігерією). До донецького «Металурга» він перебрався з Франції у 2012 році, коли йому ледве виповнилося 18 років. Агенти тоді активно возили до Донецька юних африканців у розрахунку повторити успіх з Яя Туре. За два роки вже з початком окупації Донбасу Росією Мутарі вдалося навіть продати до… Росії. За два роки вінгер взяв участь лише у 6 матчах УПЛ. А от зараз вже в Угорщині 26-річний футболіст на видноті – грає за «Гонвед» і бере участь у Лізі Європи.

mkomola.jpg (396.73 Kb)

І нарешті, новачок Йохана Оскар Мкомола. Йому 20 років, він народився у Танзанії і рік тому навіть став срібним призером чемпіонату країни. Після того він переїхав до Полтави, де майже рік маринувався у дублі «Ворскли», аж поки у червні не став гравцем «Інгульця». В останніх турах Першої ліги форвард навіть забив 2 голи, а тепер дебютував і в УПЛ.

Північна Африка. Людей негусто

Так званий регіон Магриб (північна – арабська частина Африки) був представлений в УПЛ трьома країнами: Алжир, Туніс та Марокко. Ці країни завжди були одніми з найсильніших у африканському футболі, але в Україну їхні представники приїздили нечасто.

Алжир представлений лише одним прізвищем – у 2018 році 8 матчів за «Зірку» провів центральний захисник Адель Гафаїті.

Марокко та Туніс на двох зібрали більше ніж повний склад (6 та 8 гравців відповідно), проте запам’яталися з них далеко не всі. Зірками (за африканськими та українськими мірками, звісно) тут можна вважати наступних футболістів:

belhanda.jpg (52.46 Kb)

Юнес Беланда (Марокко). Лідера «Монпельє» та одного з найбільш результативних півзахисників чемпіонату Франції у 2013 році за величезні для українського футболу кошти (10 млн євро) придбало київське «Динамо». Він почав успішно (6+3 в першому сезоні у 22 матчах), але команда Олега Блохіна провалилася, посівши 4 місце. Марокканець засумував і більше не показував свого справжнього рівня. Після кількох оренд (Шальке, Ніцца), його продали за ті самі 10 мільйонів до «Галатасарая».

Бадр Ель-Кадурі (Марокко). Більше 10 сезонів за «Динамо», близько 270 матчів у синьо-білій футболці… Якщо не легенда, то точно гравець, який залишив важливий внесок. Втім, основне, чим запам’ятається лівий захисник збірної Марокко – остання хвилина українського півфінального протистояння Кубку УЄФА 2008-2009, коли Каддурі дозволив бразильцю «Шахтаря» Ілсінью втекти і забити переможний гол, який вивів гірників до фіналу (1:1 та 1:2).

Також слід згадати півзахисника Моху Хадфі (Марокко), який чудово пограв за «Олімпік» з 2014 по 2017 року (забив 12 голів і зацікавив «Динамо»). Нині він грає за братиславський «Слован» і забиває там ще частіше. Аніс Бусаїді (Туніс) встиг пограти навіть за три українські команди – донецький «Металург», київський «Арсенал» та сімферопольську «Таврію» (з 2004 по 2014 роки з перервами) і провів більше 100 матчів у Прем’єр-лізі. Разом із Соф’єном Мелітті, який представляв «Ворсклу» українські тунісці навіть потрапили до заявки на чемпіонат світу 2006 року.

Відомі на всю Європу

Крім Беланда, в УПЛ у різні роки пограло ще чимало африканців, яких добре знали вболівальники у багатьох країнах.

bance.jpg (168.23 Kb)

Арістід Бансе (Буркіна-Фасо) в Україні забивав за донецький «Металург» (2006-2008), а потім став улюбленцем німецького «Майнца».

Серж Акакпо (Того) до «Говерли» (2014-2015) встиг пограти у Лізі 1 за французький «Осер», а після – за турецький «Трабзонспор» і зіграв близько 60 матчів за збірну.

Бернар Чутанг (Камерун) був лідером голландської «Роди», коли вирішив погодитися на пропозицію донецького «Металурга» (2002-2005).

diakate.jpg (114.4 Kb)

Папе Діакате (Сенегал) – один з найсильніших африканських оборонців минулого десятиліття, віддав київському «Динамо» два повноцінних сезони (2007-2009), а решту два провів у орендах за міцний «Сент-Етьєн» і потужний «Ліон».

До речі, інший сенегальський Папе – Гує – став справжньою легендою УПЛ. Майже 400 матчів за «Волинь», «Металіст», «Карпати» та «Дніпро» з 2004 по 2020 роки і предметні розмови щодо отримання українського громадянства та права зіграти за синьо-жовту збірну.

Дерек Боатенг (Гана) крім «Дніпра» (2011-2013) грав за німецький «Кельн», англійський «Фулгем» та іспанські «Гетафе» з «Ейбаром».

bangoura.jpg (93. Kb)

Ісмаель Бангура (Гвінея) був лідером атак не лише в «Динамо» (28 голів за 46 матчів з 2007 по 2009 роки), але й і у французьких «Ле Мані» та «Ренні».

Драман Траоре (Малі) у донецький «Металург» (2011-2013) перейшов після успішних матчів у РФПЛ за «Локомотив» та «Кубань».

mbokani_kiev.jpg (166.33 Kb)

Дьюмерсі Мбокані (ДР Конго) дуже нагадує Беланду. Прийшов у тому ж 2013 році за 11 мільйонів, забив 13 голів у 25 матчах, але через відсутність толкового тренера «забив» на футболу, хоча й продовжував вражати ворота суперників ще два сезони. Також грав за «Андерлехт», «Монако», «Вольфсбург» та «Норвіч».

Були в УПЛ також представники Зімбабве та Конго, але їхні прізвища навряд чи щось скажуть пересічному вболівальнику.

Цікавий факт – першим легіонером з Африки в Україні був Альхалі Сума з Гвінеї (1997-99), який зіграв 20 матчів за львівські «Карпати». А ще один першопроходець – Мфілю Мафумба з ДР Конго – потрапив у кумедну ситуацію. Коли він виступав за київський ЦСКА, диктор по стадіону оголосив про вихід на поле темношкірого форварда, сплутавши його зі Степаном Матвієвим.

Наш Туре

toure12.jpg (179.7 Kb)

Нарешті справжній діамант – Яя Туре (Кот-д’Івуар). Футболіста-іноземця, який би зробив після України ТАКУ кар’єру, в УПЛ, крім нього, не було. 20-річного майже невідомого івуарійця з Бельгії до донецького «Металурга» привіз агент Дмитро Селюк. За 1,5 сезони Туре взяв участь у 33 матчах, після чого рвонув кар’єрним сходами до вершин світового футболу.

На його рахунку 1 сезон в «Олімпіакосі», 1 сезон у «Монако», статус лідера «Барселони» (три сезони, виграна Ліга чемпіонів) і фантастичні 8 сезонів у «Манчестер Сіті». А також – більше 100 матчів за збірну та три роки поспіль статус найкращого футболіста Африки.

Футбольне посольство Нігерії в Україні

lukman_and_ideye.jpeg (70.91 Kb)

Найбільше представництво серед африканських країн в УПЛ має Нігерія. За всі часи у вищому дивізіоні українського футболу зіграло 53 легіонера з цієї країни.

Серед найбільш відомих – Лукман Аруна, Браун Ідеє, Тає Тайво, Аїла Юсуф (усі – Динамо), Джуліус Агахова (Шахтар) та Самсон Годвін (Карпати).

Лідери за кількістю клубів – Лакі Ідахор, Еммануель Окодува та Гаррісон Омоко. Кожен з них встиг вийти на поле у футболках 5 команд. У Окодуви могла бти ще й шоста – «динамівська», проте форвард не дебютував за основу, обмежившись виступами за дубль киян. Цікаво, що уся ця трійка у різні часи пограла за полтавську «Ворсклу».

---
Популярні дописи
Нові статті