Суринамський футбол рятує Нідерланди

Цього тижня Суринам святкує День незалежності. Ця невелика країна в Південній Америці мало відома шанувальникам спорту. Але якщо копнути глибше, то можна побачити цілу купу талантів. І це – важливий фактор для футбольної збірної України, якій влітку наступного року доведеться грати з командою Нідерландів. До чого тут голландці? А от до чого…

Із Суринаму – в Амстердам

Суринам – колишні нідерландська колонія. Ця територія з середини 16 століття і до кінця 18-го століття перебувала під прямим управлінням Голландської Вест-Індської компанії. Після того – стала королівським володінням. Лише в 1954 році Суринам отримав автономію у складі Королівства Нідерландів, а в 1975 – незалежність. Втім за 4 століття зв’язки між країнами стали настільки тісними, що суринамці, коли перед ними постає питання про міграцію до економічно розвиненої Європи поголовно обирають саме Голландію. Логічно, враховуючи, що у країн офіційна мова одна й та сама – нідерландська.

Спортивна провінція

Щоб усвідомити рівень спортивних досягнень Суринаму, достатньо глянути на список призерів Олімпійських ігор від цієї країни. В ньому – одне прізвище. Плавець Ентоні Несті став чемпіоном на 100-метрівці батерфляєм в Сеулі-1988, а за чотири роки в Барселоні в тій же дисципліні виборов бронзову медаль. Це все.

Футбольні досягнення Суринаму теж вкрай скромні: золоті медалі 1978 року на Кубку Карибських островів (це такий регіональний турнір між найслабшими збірними американського регіону – без США, Мексики чи бодай Сальвадору, але з Барбадосом і Гваделупою) і лише два виходи в фінальну частину Кубку КОНКАКАФ (а тут вже грають лідери регіону), де збірна Суринаму програла 8 матчів з 9 і після 1985 року не з’являлася. Зрозуміло, що на чемпіонат світу команда не пробивалася ніколи.

Втім, якщо глянути на список етнічних футболістів-суринамців, то в ньому ми знайдемо не просто сильних гравців, але й чемпіонів Європи, віцечемпіонів світу, переможців Ліги чемпіонів та інших менш титулованих зірок. Щоправда, всі вони виступають за збірну Нідерландів чи в клубах, маючи громадянство королівства.

Перший в збірній

В 1956 році правом для мешканців автономії (пам’ятаємо, що такий статус Суринам отримав двома роками раніше) отримати громадянство Нідерландів за максимально спрощеною процедурою (фактично, потрібна була лише заява) скористалася місцева футбольна зірка Гамфрі Мійналс. До від’їзду він навіть встиг пограти в Бразилії за місцеву «Америку», а тому вважався найбільш перспективним спортсменом країни. Кар’єру на новій батьківщині захисник розпочав в «Елінквійку». Зараз цього клубу не існує (він разом з іншими командами утворив нинішній ФК «Утрехт»), але тоді це був елітний дивізіон, де Мійналс чудово себе зарекомендував і в 30 років отримав виклик до національної збірної Нідерландів. В помаранчевій футболці гравець провів лише 3 матчі (за Суринам до того зіграв 45 разів), але став першим чорношкірим футболістом збірної.

Поставили на конвеєр

Коли тренери «Елінквійка» побачили, що мігранти з Суринаму можуть добре адаптуватися і показувати хороший рівень гри – запросили ще кілька футболістів з колишньої колонії. Особливого успіху вони не добилися, але головним було те, що було налагоджено канал «постачання» кваліфікованих витривалих технічних гравців. Адже через специфіку розташування Суринаму і його історію місцеві жителі увібрали в себе латиноамериканську техніку і міць масово завезених в Новий час рабів-африканців. Залишалося додати дещицю європейської тактичної грамотності.

Якщо переселенці першої хвилі вже були дорослими сформованими людьми, то їхні нащадки ідеально вписалися в схему. Дитячі академії клубів все частіше стали запрошувати дітей з темною шкірою і готувати з них майбутніх зірок. Результат не забарився – наприкінці 70-х виросло перше покоління для збірної Нідерландів, основу якого складали саме діти мігрантів з Суринаму. Головними скарбами стали Рууд Гулліт, Франк Райкаард (обидва разом грали в «Мілані»), Арон Вінтер та Джеральд Ваненбург, які стали чемпіонами Європи в 1988 році. Також в ту збірну регулярно залучалися Брайано Рой, Стенлі Менцо, Генк Фрейзер та інші менш відомі гравці суринамського походження.

Суринамські 90-і

В наступному десятилітті частка футболістів суринамського походження в збірній Нідерландів постоійно зростала. Особливо успішно вистрелила в середині 90-х школа «Аякса». Команда, яка в 1995 році виграла Лігу чемпіонів, виховала для збірної Міхаеля Райцигера, Кларенса Зеєдорфа, Едгара Давідса, Патріка Клюйверта, Вінстона Богарда. Сюди ж можна додати Гастона Таумента та Ульріха ван Гоббеля з «Феєнорда» та Джиммі Флойда Хассельбайнка з «АЗ Алкмаар».

Тенденція продовжилася і в 2000-х. І якщо якісно таких зірок, як Зеєдорф, Давідс чи Клюйверт суринамська діаспора не народила, то кількісно нащадків вихідців з цієї країни ставало з кожним роком все більше: Вілфред Боума, Орландо Енгелар, Маріо Мельхіот, Найджел де Йонг, Міхаель Ворм, Урбі Емануельсон, Ройстон Дренте, Джеффрі Брума, К’ю Ялінс…

Нова хвиля

Восени 2019-го збірна Нідерландів грала ключові матчі відбору на чемпіонат Європи-2020 проти команди Німеччини, Естонії та Північної Ірландії. До табору команди головний тренер викликав відразу десятьох футболістів із суринамським корінням.

Дензел Думфріс (ПСВ), Джоржиньо Вейналдум (Ліверпуль), Квінсі Промес (Аякс), Келвін Стенгс (АЗ Алкамаар), Кеннет Вермеєр (Феєнорд), Джастін Клюйверт (Рома), Донієл Мален (ПСВ), Стівен Бергвейн (ПСВ), Райан Бабель (Галатасарай), і головна зірка команди – захисник Віргіл ван Дейк з «Ліверпуля».

Досі в обоймі збірної ще як мінімум шість гравців високого рівня – Джетро Віллемс, Лусіано Нарсінгх, Джермейн Ленс, Елджеро Елія та Лерой Фер, Явайро Ділросун. І це не кінець. Напевне, до матчу проти України на Євро голландці знайдуть ще когось з корінням у колишній своїй колонії.