Збірна України. Зірки і команда

Молодіжний чемпіонат світу для команди України U-20 розпочинається сьогодні. Вболівати за наших буде цікавіше, знаючи цей склад краще.

Історія

Збірна України виступає на чемпіонатах світу серед молодіжних збірних вже вчетверте. І всі три попередні рази були дуже схожими: успішний старт (два рази – перше місце в групі і одного разу – друге) і вихід до 1/8 фіналу, де далеко не найсильніший суперник зупиняв синьо-жовтих з мінімальною перевагою.

2001

Дебют українців відбувся в 2001 році, коли в складі команди Анатолія Крощенка, що роком раніше стала віце-чемпіонами Європи, в Аргентину приїхали Олексій Белік, Богдан Шершун, Сергій Симоненко, Руслан Валєєв, Віталій Руденко та інші представники покоління 1981 року народження.

Тоді Україна в групі перемогла Чилі (4:2, дубль на рахунку Беліка) та двічі зіграла внічию – з Китаєм (0:0) і США (1:1). З першого місця в групі наші футболісти вийшли на Парагвай і програли в 1/8 фіналу з рахунком 1:2. Гол знову забив Белік, який став кращим бомбардиром збірної на тому чемпіонаті

2005

Друга спроба в 2005 році була схожою. Цього разу збірну України очолював Олексій Михайличенко. В його розпорядженні було зіркове покоління 1985 року, основу якого складали вихованці академії київського «Динамо», яке саме на цих гравцях намагалося створити нову дрім-тім, зібравши за кілька років до того найкращих юніорів з усього пострадянського простору.

Лідери тієї команди – Олександр Алієв та Артем Мілевський, а разом з ними – Григорій Ярмаш, Анатолій Кіцута, Олександр Яценко, Олександр Ситник, Дмитро Воробей та інші. Среде тих, хто розбавив «динамівську» компанію – молодший на два роки Олександр Гладкий та Богдан Шуст.

Алієв тоді забив 5 голів і став другим бомбардиром турніру, поступившись лише одним точним ударом Ліонелю Мессі. Збірна в групі знову грала з Китаєм (поразка 2:3), перемогла Панаму (3:1) і зіграла внічию з Туреччиною (2:2). В 1/8 – матч з Нігерією і пропущений гол за 10 хвилин до завершення матчу від майбутнього гравця київського «Динамо» – захисника Таєй Тайво за комір голкіперу Мусіну, якого на мить засліпило сонце.

2015

Третьої спроби довелося чекати аж десять років. До Нової Зеландії тренер Олександр Петраков привіз Віктора Коваленка («Шахтар»), Валерія Лучкевича (тоді – «Дніпро», а потім – Бельгія і повернення до України), Роман Яремчука (тоді – «Динамо», а зараз – Бельгія), Микиту Бурду («Динамо»), Едуарда Соболя («Шахтар», нині – чемпіонат Чехії), Артема Беседіна (тоді – харківський «Металіст», а нині – форвард «Динамо») та інших.

Після стартової нульової нічиєї з господарями турніру українці розгромили М’янму (6:0) і США (3:0). П’ять голів в цих матчах забив Коваленко. Але перший же раунд плей-офф втретє став нездоланним. Сенегал врятував нічию, забивши гол за 5 хвилин до звершення матчу (наші після голу Беседіна вели в рахунку) і переміг у серії пенальті.

Шлях до ЧС

Нині команду знову тренує Олександр Петраков. Путівку на чемпіонат його підопічні вибороли, ставши півфіналістами минулорічного чемпіонату Європи. Туди шлях був непростий: в кваліфікації Україна зуміла здолати серйозних суперників: Швецію, Норвегію, Румунію, Сербію, Чорногорію та Албанію. Як бачите – жодних «карликів». При цьому українці виграли 5 матчів з 6 і зіграли внічию зі шведами.

В фінальній частині Євро «синьо-жовті» випередили в групі Францію, Англію та Туреччину, але були знищені в півфіналі Португалією з рахунком 0:5.

Склад

В кожній ланці збірної є явний лідер. Але в захисті за два тижні до старту виникла проблема.

Воротарі

Отже, голкіпер №1 на турнір – Андрій Лунін, який влітку має повернутися з оренди до лав мадридського «Реалу» і швидше за все стане в команді Зідана другим воротарем. В чемпіонаті Іспанії він грав поки за «Леганес» і грав мало, але якісно: з чотирьох матчів тричі залишав поле «сухим».

Його дублери – Владислав Кучерук («Динамо») та Дмитро Різник («Ворскла»). Міг би бути Джуніор Лтайф з «Олімпіка», або Кожухар з «Чорноморця», але це не принципово. Якщо все буде в порядку зі здоров’ям – всі матчі у воротах гратиме саме Лунін.

Захист

Головна втрата збірної – відсутність Віталія Миколенка. Оборонець «Динамо» витіснив зі складу команди хорвата Піварича і бразильця Сідклея на лівому фланзі захисту киян і може не менш якісно зіграти в центрі. Восени він навіть визнавався одним з кращих в Лізі Європи. На чемпіонат він був заявлений, але потім через ушкодження поступився місцем Олегу Веремієнку, який виступає в другій лізі за «Калуш».

Швидше за все ліворуч зіграє Віктор Корнієнко з «Шахтаря», який не має досвіду виступів за першу команду. А на протилежному фланзі ймовірно побачимо його одноклубника Юхима Коноплю. Обидва талановиті, але без ігрової практики навіть на рівні УПЛ.

В центрі все більш-менш стабільно: «динамівець» Денис Попов – однозначно основний, а його партнером буде ще один «шахтар» Валерій Бондар. До речі, капітан цієї збірної. Альтернатива – Ігор Снурніцин з «Олімпіку», Олександр Сафронов з «Дніпра» або ж Данило Безкоровайний, що виступає в чемпіонаті Словаччини і має хороші відгуки – 16 матчі в вищій лізі за «Міхаловце». Не виключений варіант, коли в основі на полі з’являться і Попов, і Бондар, і Безкоровайний.

Півзахист

Головні дійові центральної лінії збірної – футболісти «Динамо» Сергій Булєца та Георгій Цитаїшвілі. Вони виступають на флангах півзахисту (Булєца може зіграти в центрі) і на двох в минулому розіграші юнацької Ліги Європи забили 7 голів.

За центр поля відповідають хавбек «Чорноморця» Микола Мусолітін, який регулярно виступає в Прем’єр-лізі, і Олексій Хахльов з молодіжки іспанського «Алавеса». Представник «Шахтаря» Максим Чех – опція №2 для тренера, коли треба обрати гравця, що буде переважно займатися руйнуванням атак суперника, а ще один гравець донецької команди Олексій Кащук – дублер Цитаїшвілі на правому фланзі. Кирило Дришлюк з «Олександрії» – для підстраховки Мусолітіна

Атака

В заявці збірної України на чемпіонат світу – три форварди. Вибір №1 – найдорожчий у своєму віці Владислав Супряга, який минулого року за мільйонів євро перейшов з «Дніпра» в «Динамо» (хоча футболістом цікавилися «Лейпціг» та «Аякс»). Щоправда в Києві у нього поки складається не так, як хотілося б – лише 6 матчів в УПЛ і жодного точного удару в усіх турнірах (Прем’єр-ліга, Кубок України, доросла і юнацька Ліга Європи). Забиває наша головна надія лише в чемпіонаті дублерів.

Його конкуренти теж не можуть похвалитися результативність. Вихованець львівського футболу Данило Сікан, який нині грає в «Маріуполі» (7 матчів в УПЛ) забиває також лише в молодіжній першості (5 голів в сезоні за «Карпати» і «Маріуполь»). А Денис Устименко з «Олександрії» виходив на поле в УПЛ лише двічі, але має 8 точних ударів в чемпіонаті дублерів.

Тут головна проблема – відсутність вінгера «Маріуполя» Владислава Вакули. Він видав чудовий сезон: дебютував в Лізі Європи і забив вже 5 голів в УПЛ, регулярно виходячи в основному складі. З ним було би спокійніше за атакувальні дії команди.