Спорт – він і в Африці спорт

З 19 по 31 серпня в Марокко тривають Африканські ігри. Це міні-Олімпіада для країн «чорного континенту», яка проходить раз на 4 роки і складається з 27 видів спорту. Переважно – класичних, проте є й деякі відмінності від справжніх Олімпійських ігор.

Як усе починалося

Перші африканські ігри відбулися в 1965 році. Місцем їх проведення стала столиця Конго – Браззавіль. Тоді участь в змаганнях взяли спортсмени з 30 країн, які боролися за нагороди в 10 видах спорту. Організатори включили в програму легку атлетику, футбол, баскетбол, велоспорт, бокс, плавання, гандбол, дзюдо, теніс та волейбол. Найкраще виступили атлети з Об’єднаної Арабської Республіки (17 золотих медалей). Так тоді називався Єгипет, який до того три роки (1958-1961) утворював федерацію з Сирією, але після її розпаду за інерцією ще 10 років зберігав цю назву.

Втім, турнір міг пройти значно раніше. Так, в 20-х роках реаніматор Олімпійських ігор П’єр де Кубертен пропонував організувати за такою ж схемою Панафриканські ігри. Тоді ж Міжнародний олімпійський комітет зробив дві спроби втілити ініціативу в життя – в 1925 році змагання могли відбутися в Алжирі, а в 1929 – в Олександрії (Єгипет). Але Африка – є Африка. Бідність, неорганізованість… До того ж більша частина континенту перебувала в колоніальній залежності від країн Європи. Власне, колонізатори – насамперед Франція та Велика Британія – і ставили палки в колеса, перешкоджаючи проведенню будь-яких масових подій, які могли б стимулювати зростання національної самосвідомості місцевих мешканців. І лише на початку 60-х, коли повним ходом почався африканській «парад суверенітетів» (в другій половині 50-х незалежність здобули Туніс, Марокко, Судан, Гана, Гвінея, а в 1960-му – відразу 17 країн!), процес зрушив з мертвої точки. Для початку – через Ігри франкомовних країн, а згодом – і через Африканські ігри.

Безлад на початку

Після більш-менш успішного дебюту в 1965 році далі щось пішло не так. Ігри 1969 року не відбулися, оскільки в Малі (країна-господар) стався військовий переворот – звична для африканських країн справа. Надолужити намагалися в 1971 році, але в Нігерії (нова країна-господар) почалася громадянська війна – ще одна звична для Африки подія. І лише в 1973 році Нігерія прийняла II Африканські ігри. Тепер і спортсменів і видів спорту було більше: 36 країн, 12 дисциплін.

Але стабільності не додавалося. Наступних змагань довелося чекати не 4, а 5 років – вони відбулися в Алжирі в 1978-му. А потім пауза тривала аж 9 років – в 1987-му Африканські ігри відбулися в Кенії. І лише відтоді чотирирічна схема діє повноцінно.

Поступово цифри росли – пік за видами припав на 2007 рік, коли в програму організатори включили кікбоксинг, кінний спорт, шахи, веслування, парусний спорт… Після того почався мінімальний спад – 20 видів, 22 види, і 26 тепер. А от збільшення кількості учасників триває. В Марокко цього серпня приїхали спортсмени з рекордної кількості країн – 54-х. Їх більше 15 тисяч.

Африкіада №12

До речі, Марокко не мало би приймати Африканські ігри, адже спочатку місцем проведенням турніру вибрали Екваторіальну Гвінею. Але через економічні складнощі ця держава відмовилася і в авральному режимі організатори почали шукати інший варіант. Вибір зробили несподіваний, але символічний – з 1987 року марокканський НОК ігнорував змагання і повернувся лише тепер. Причина – в тому, що Вища рада спорту Африки зробила своїм повноправним членом Сахарську Арабську Демократичну Республіку. Цю територію, біль відому як Іспанська Сахара, в Марокко вважають своїми володіннями, але місцевий «Фронт Полісаріо» веде з урядовими військами партизанську війну і наразі контролює п’яту частину Західної Сахари, заявляючи права на усі 266 тисяч квадратних кілометрів

В програмі XII Африканських ігор – 26 видів спорту. Серед них є, наприклад, триатлон (вдруге в історії змагань), кінний спорт (теж вдруге), веслування на каное та академічна веслування (обидва – вдруге) і дебютант Африкіад – більярд (конкретно – снукер).

Головні чемпіони

Лідер за всю історію Африканських ігор – збірна Єгипту. Спортсмени цієї країни зібрали врожай з 548 золотих нагород. На другому місці – Нігерія (424 золота), на третьому – Південно-Африканська республіка (361). Далі йдуть Алжир, Туніс, Кенія, Сенегал. Також в ТОП-10 – Ефіопія, Камерун та Зімбабве.

Детальних протоколів з багатьох дисциплін не збереглося, тому не існує повноцінної статистики щодо спортсменів, які вибороли найбільше титулів на Африканських іграх. А от з того, що відомо – варто відзначити двох легкоатлетів. Перший – Намакоро Ніаре з Малі. В змаганнях метальників диску він вигравав золоти тричі поспіль з різницею в 13 років – в 1965, 1973 та 1978 роках. Друга – Марія Мутола з Мозамбіку. В 1991, 1995 та 1999 роках вона буле непереможною на 800-метрівці.

А найбільше нагород зібрали Марі Оньялі-Омагбемі з Нігерії, яка з 1987 по 2003 роки шість разів перемагала в бігу на дистанцію 100 та 200 метрів. П’ять золотих медалей у ще однієї нігерійки Модупе Ошикоя. Причому вона їх здобула в трьох різних дисциплінах – бігу на 100 метрів з бар’єрами, стрибках у висоту та довжину (по два рази). Чотири титули – на рахунку Адевале Олукожу. Він також з Нігерії і з 1987 по 1995 роки перемагав у метанні диску та штовханні ядра.