Наші в Іспанії. Перепис українських футболістів в Прімері

Воротар збірної України Андрій Лунін вперше в кар’єрі вийшов в основному складі клубу елітного дивізіону Іспанії. Дебют в Прімері відбувся ще два тижні тому, але тоді наш голкіпер вийшов на останні 4 хвилини, замінивши травмованого Куельяра. Нині ж, 23 листопада 2018 року вихованець дніпровського футболу відіграв перший офіційний повний матч. І не пропустив. В списку українців в іспанських футбольних клубах вищої ліги Андрій Лунін став дев’ятим.

Стара гвардія

Офіційно в Прімері до 2009 року грав лише один футболіст з українським паспортом – півзахисник Сергій Погодін. Влітку 1995 року він перейшов до скромної «Мериди», яка грала перший свій сезон в еліті за 83 роки існування клубу. До Іспанії володар Кубка України в складі донецького «Шахтаря» переїхав в серпні 1995 року, проте кар’єра не склалася. До жовтня тренери не підпускали його до основи, а коли Погодін заграв і навіть забив гол ворота «Реал Сосьєдада», більше на полі не з’являвся. Підсумок – 3 матчі і 1 гол в Прімері. А «Мерида» в тому чемпіонаті фінішувала на передостанньому місці і вилетіла з еліти.

Втім, крім Погодіна на Піренеях пограло ще немало наших земляків. Піонером був Василь Рац, який у 1989 році три місяці грав у складі «Еспаньйола» (10 матчів). Клуб, до речі, теж вилетів в Сегунду.

А ще були уродженці України, які на час відряджень в Іспанію вже змінили паспорти на російські: Віктор Онопко, Юрій Нікіфоров та Ігор Добровольський.

Нова ера

В новітній історії українського футболу було ще 8 гравців, які виходили на поле в матчах Прімери.

Дмитро Чигринський. 2009-2010. «Барселона». 12 матчів

У складі «Барселони» центральний оборонець опинився, чесно кажучи, сенсаційно. В останній день трансферного вікна, за шалені на той час 25 мільйонів євро. Потім той перехід неодноразово визнавали одним з найпровальніших для каталонців, але українець все ж провів 12 матчів в сезоні, ставши чемпіоном Іспанії.

За рік Чигринський повернувся в «Шахтар» за суму вдвічі меншу, ніж був проданий, що дало додаткові підстави вважати, що з цим переходом не все було чисто.

Олександр Яковенко. 2014. «Малага». 9 матчів, 1 гол

Вінгер, який ще у 18 років залишив Україну і переїхав до Бельгії, за 10 років доріс до італійської «Фіорентини». Але в Серії А не прижився, зігравши лише 3 матчі за півроку. На другу частину сезону українця віддали в оренду до «Малаги». Там справи пішли дещо краще, але не настільки, щоб клуб зацікавився підписати повноцінний контракт. Хоча дебют був вдалим – в першому ж матчі Яковенко забив гол у ворота «Райо Вальєкано».

Євген Коноплянка. 2015-2016. «Севілья». 32 матчі, 4 голи

Найбільш неоднозначний іспанський вояж для українців. Клуб – один з лідерів Прімери, володар двох поспіль титулів переможця Ліги Європи (з Коноплянкою в складі – трьох поспіль). У Євгена – непогані статистичні показники: лише 6 пропущених матчів в чемпіонаті і 4+7 балів за системою «гол плюс пас», а також важливі голи в Лізі чемпіонів у ворота «Манчестер Сіті» та «Боруссії», гол в Суперкубку у ворота «Барселони»…

Але за підсумками сезону «Севілья» вирішила віддати українця в оренду німецькому «Шальке».

Артем Кравець. 2016-2017. «Гранада». 25 матчів, 5 голів

Рік, проведений в «Гранаді» став для форварда київського «Динамо» досить успішним. Особливо перша частина сезону. До середини січня Артем грав регулярно, забив 5 разів і ще двічі асистував партнерам. А от потім двічі по місяцю вибував з обойми через травми, зіграв лише два повних матчі і по завершенню сезону залишив клуб. А «Гранада», до речі, посіла останнє місце і понизилася в класі.

Роман Зозуля. 2016-2017. «Бетіс». 6 матчів

Одночасно з Кравцем переїхав до Ла Ліги, але в «Бетісі» на став своїм. Епізодичні виходи на поле і скандальна спроба перейти за півроку в оренду в «Райо Вальєкано». Втім, тамтешні ультраліві фанати, підгодовані російською пропагандою, звинуватили футболіста в «фашизмі» за підтримку ним української армії. В результаті – півроку безробіття (оскільки гравець не може бути за сезон заявленим більше ніж за три клуби) і перезапуск кар’єри в тій же Іспанії. Але вже в друголігівському «Альбасете». Там Роман за півтора роки забив вже 12 голів і є стабільним гравцем основи.

Денис Бойко. 2016-2017. «Малага». 3 матчі (7 пропущених голів)

Ще один колишній «динамівець» на Піренеї їхав через «Дніпро» і турецький «Бешикташ». В «Малазі» він мав створити конкуренцію камерною Карлосу Камені, але коли отримав свій шанс – не переконав тренерів. В трьох поспіль поєдинках Денис пропускав (від «Севільї» отримав відразу 4 голи) і повернувся в Стамбул після оренди.

Максим Коваль. 2018. «Депортіво». 2 матчі (3 пропущені голи)

Ще гіршою була історія ще одного українського голкіпера. Взимку він вирушив у піврічну оренду до аутсайдера Прімери і мав шанси там прописатися на постійній основі, якби команда зберегла місце в елітному дивізіоні. Сім турів воротаря готували, а потім випустили на поле проти «Ейбара». Дебют вийшов приголомшливим: вже на 11-й хвилині Коваль помилився на виході і дозволив супернику відкрити рахунок. А на 39-й хвилині – жахливо прийняв м’яч від захисника, спробував виправити помилку, необдумано вибіг за межі штрафного і збив супротивника. Це червона картка і фактичне завершення кар’єри в «Депортиво».

В останньому матчі чемпіонату, коли команда вже остаточно втратила шанси зберегти місце в Прімері, голкіперу дали зіграти вдруге. Максим пропустив двічі від «Валенсії» і пішов з поля ще до завершення поєдинку. Цього разу не через вилучення, а звільнивши місце для польського конкурента Пшемислава Титоня. Невідомо що гірше.

Андрій Лунін. 2018-?. «Леганес». 2 матчі (0 пропущених голів)

Дев’ятий в списку футболістів з українським громадянством в Прімері. Фантастичний перехід в «Реал» поки що обернувся орендою в «Леганес». Там воротар не має поки що достатньої ігрової практики, але й не пропускає в чемпіонаті вже 94 хвилини. 4 – в грі проти «Жирони» (наприкінці матчу травмувався основний голкіпер) і повний матч проти «Алавеса». Далі буде.

Поки не вдалося

Клуби Прімери звертали увагу ще на багатьох молодих українців, але вони не доросли до перших команд. Тут можна згадати Мар’яна Шведа, який з 2015 по 2017 роки грав за молодіжку «Севільї», і Беку Вачіберадзе, що в той же період виступав за «Бетіс-В». Олексій Гуцуляк друге півріччя 2016 року провів в третій команді «Вільяреала», а Іван Зотько попередні півтора роки (2016-2018) був на контракті у «Валенсії-В».

В трудовій Юрія Ткачука є піврічний період в мадридському «Атлетико-В». Богдан Мілованов пройшов річний вишкіл за молодіжну команду «Гетафе», Олексій Хахльов прямо зараз виступає за «Алавес-В», а Ярослав Мейхер крокує структурою «Еспаньйола» вже більше двох років.