Їх ненавидять. У кого серед людей футболу найбільше хейтерів. Частина 2

Ми всі любимо трішки ненавидіти. Особливо, коли мова йде про принципові футбольні протистояння. Але видання FourFourTwo вийшло за межі дербі між заклятими ворогами і визначило тих, кого найбільше ненавидять усі фанати, а також більша частина футболістів чи тренерів. Не через прапори чи клубні емблеми. А просто тому, що вони заслужили своєю поведінкою. На футбольному полі та за його межами.

Кого ж у футболі ненавидять більше за інших? У сьогоднішньому списку – 15 найбільш одіозних персонажів зі світу футболу.

15. Кен Бейтс

Підприємець встиг побути власником відразу двох команд – «Челсі» та «Лідса». І в обох випадках заробив репутацію стерв’ятника. «Пенсіонерів» він придбав за 1 фунт (разом з усіма боргами), а за 20 років продав Абрамовичу за 140 мільйонів. За його керування «Лідс» перевели у третій дивізіон і у клубі ввели адміністрацію (фактично – останній крок перед банкрутством). За два роки Бейтс знову купив клуб і продав його інвесторам з Бахрейну.

А ще він пропонував відокремити трибуни від поля металевими решітками під струмом і називав найбільш активних фанатів «паразитами».

14. Джої Бартон

Схоже, у когось біполярний розлад психіки. Бартон не боїться підтримувати сексуальні меншини, захищає бідних та має статус посла милосердя. А у перервах він пише образливі твіти, тушить сигари на обличчі гравців юнацької команди, нападає на одноклубників та отримує дискваліфікації за порушення правил участі спортсменів у букмекерських ставках. Колишній гравець «МанСіті», «Ньюкасла», КПР та «Бернлі» нині тренує «Флітвуд» у третьому за рангом дивізіоні Англії.

13. Дієго Марадона

Марадона завжди вважався одночасно чарівником та маніяком. Феноменальна гра і зв’язки з мафією, Найкращий гол за всю історію чемпіонатів світу і «божа рука» на ЧС-86 у ворота Англії. Звання «принц футболу» (король – Пеле) і провалені тести на наркотики… Все це – неперевершений і ненависний Дієго.

12. Карл Ойстон

Навряд чи вам відоме прізвище колишнього власника «Блекпула» (клуб теж не надто відомий, м’яко кажучи). Так високо в антирейтингу Карл Ойстон опинився через те, що його багато років шалено ненавиділи фанати. «Блекпул» всупереч всьому (найнижчі зарплати в другому дивізіоні, розпродаж лідерів) сенсаційно вийшов до Прем’єр-ліги. Але зароблені кошти власники вирішили поділити між собою. Ойстон молодший перевів 35 мільйонів фунтів на рахунок фірми батька – Ойстона-старшого, який відсидів кілька років за зґвалтування, і працевлаштував у клубі мало не всіх родичів.

До старту сезону 2014-2015 в команді залишилося 8 (!) футболістів – решту добрали фактично за оголошеннями. А фанати, які втратили терпець закидали базу помідорами та мандаринами. Кошмар тривав аж до 2019-го, коли родина Ойстонів за борги віддала клуб одному з акціонерів. Зараз «Блекпул» бовтається в третьому дивізіоні.

11. Бернар Тапі

1993-й рік для власника «Марселя» був незабутнім: продаж компанії Adidas, посада міністра, перемога клубу в чемпіонаті Франції (вчетверте поспіль) і виграш Ліги чемпіонів… Втім, крива пішла донизу так само швидко, коли стало відомо, що Тапі пропонував суперникам по чемпіонату Франції хабарі, аби ті не надто виснажували його гравців напередодні перед фіналу ЛЧ. Власника «Марселя» посадили, а клуб позбавили обох титулів та перевели до другого дивізіону.

10. Джон Террі

Легендарний захисник «Челсі» та збірної Англії. Розсварився з половиною партнерів по команді та збірній через своє невміння стримуватися перед їхніми дружинами. На темі перелюбства відбулося чимало конфліктів. А ще – п’яні та расистські скандали, штрафи та дискваліфікації і роковий незабитий пенальті у серії 11-метрових фіналу Ліги чемпіонів 2008 року.

9. Піт Вінкельман

Ще один маловідомий власник маловідомого клубу («Вімблдон»). У 90-х «банда психів» безвилазно грала в АПЛ і навіть досягала там солідних результатів (6-е, 7-е та 8-е місця). Втім, власнику було тісно в Лондоні, де доводилося конкурувати з «Челсі», «Арсеналом» і «Тоттенгемом» за вболівальників, тож Вінкельман вирішив перевезти клуб за 70 км на північ – до провінційного містечка Мілтон Кейнс. Вболівальники були обурені і на противагу створити новий «Вімблдон». А новий «Мілтон Кейнс» досі ненавидять по всій Англії, як уособлення комерціалізації футболу.

8. Ель-Хаджи Діуф

Ікона сенегальського футболу, один з авторів сенсації на ЧС-2002 в Англії запам’ятався хіба що своїми дикунськими виходками. У «Ліверпулі» форвард плював (буквально, а не фігурально) на фанатів «Вест Гема» та «Селтіка», за що отримав дискваліфікацію та штраф. В «Болтоні» Діуф продовжив свою верблюжу справу і тепер плювався на гравців «Портсмута» (новий штраф та бан). Недоведеними лишилися образи на адресу суперника, якому зламали ногу і конфлікти на расовому підґрунті. На пенсії африканець продовжував словесно знущатися над колишніми одноклубниками.

7. Лучано Моджі

Історія, схожа на долю Бернара Тапі. Успішна команда, трофеї на внутрішній та міжнародній арені… Все це було знищене у 2006 році, коли італійські правоохоронці довели маніпулюванні результатом (хабарі суддям, договірні матчі, шахрайство на трансферному ринку). «Моджигейт» забрав у «Ювентуса» титули і опустив їх до другого дивізіону. А Моджі й досі не може заспокоїтися, дописуючи в окремі видання. Одна з найбільш резонансних – про неможливість гомосексуалістам грати у футбол.

6. Кріштіану Роналду

Один з двох найбільш успішних футболістів сучасності постійно вплутується у різного роду скандали: звинувачення у зґвалтуванні, несплата податків, надмірне бажання показово спростувати чутки щодо гомосексуалізму… Якщо додати сюди захмарний нарцисизм – вийде ідеальне добриво для підгодовування рейтерів.

5. Річард Кіз

Журналіст має трішки провокувати публіку, але англійський коментатор явно сприйняв цю догму занадто азартно. І закономірно став головним скандалістом на телебаченні, радіо, в інтернеті. Особливо Кіз відрізняється дошкульних женоненависницькими ремарками в брутальному стилі. Він вибачився, проте це явно було нещиро. До того ж, його манера спілкування ніяк не змінилася після скандалу.

4. Мішель Платіні

Геніального в минулому футболіста (три «Золоті м’ячі») зіпсувала влада. Колишній президент УЄФА у 2015 році отримав букет звинувачень від Арбітражної палати ФІФА та комітету з етики ФІФА. Головна претензія – фінансові махінації. Вирок – відсторонення від будь-якої футбольної діяльності строком на 8 років (пізніше скоротили до 4). На рахунках француза знайшли 2 мільйони євро грошей УЄФА.

3. Харальд Шумахер

У півфіналі ЧС-82 Франція та Німеччина грали внічию 1:1 до 60-ї хвилини, коли стався шокуючий епізод. Воротар німців Харальд Шумахер, який програв у швидкості супернику, на всій швидкості навмисно врізався у нього, виставивши вперед ногу. Француз на півгодини втратив свідомість, а всі навколо були впевнені, що він помер. На щастя, все завершилося «лише» переламом шиї, кількох ребер і складною травмою щелепи з втратою зубів.

Все, на що спромігся Шумахер – це жарти про те, що він готовий оплатити супернику нові коронки. Кілька років потому у Франції проводили національне опитування щодо постаті, яку в країні найбільш ненавидять. Шумахер випередив навіть Гітлера.

2. Жозе Моурінью

Це тренерський аналог Роналду якщо мова йде про нарцисизм. Португальський наставник свідомо провокує публіку, опонентів, суддів та журналістів. Зазвичай він виправдовується тим, що так привертає весь негатив на себе, аби убезпечити від нього футболістів. Утім, схоже, «особливий» занадто вжився в цю роль.

Не додає прихильності з боку вболівальників і максимально закрита схема гри Моурінью. «Припаркувати автобус» перед воротами – це саме про його улюблену тактику.

1. Йозеф Блаттер

У 2013 році президент ФІФА Зепп Блаттер у виступі в Оксфорді заявив: «Ви можете подумати, що ФІФА – це безлика машина на чолі зі мною для заробляння грошей за рахунок красивої гри… Це зовсім не так». Проте, як скоро з’ясувалося – саме так це й було. Права на останні два чемпіонати світу (2018 – у Росії та 2022 – у Катарі) переповнили чашу терпіння.

Після арештів його соратників по Федерації футболу за звинуваченнями у корупції, швейцарець добровільно подав у відставку, проте покарання не уникнув. Його відсторонили від футболу на 6 років, до того ж прокуратура Швейцарії досі веде розслідування корупційних справа. Так що крапку ще не поставлено.