Їх ненавидять. У кого серед людей футболу найбільше хейтерів. Частина 1

Видання FourFourTwo склало рейтинг ненависті у футболі. Емоції – невід’ємна складова будь-якого виду спорту, а у футболі вони часто зашкалюють. Пів світу шаленій від Ліонеля Мессі, але мільйони його ненавидять і презирливо називають «гномом», ймовірно, заздрячи таланту генія. Втім, Мессі в цьому рейтингу немає, натомість є інші відомі персонажі, які частіше викликають роздратування, ніж захоплення та повагу.

Кого ж у футболі ненавидять більше за інших? У списку – 30 найбільш одіозних персонажів зі світу футболу. Сьогодні – місця з 30-го по 16-е.

30. Алекс Фергюсон

Колишній головний тренер «Манчестер Юнайтед» нещодавно був визнаний найкращим тренером у історії футболу, а тепер потрапив у цей антирейтинг. Причина – тотальна перевага над суперниками в АПЛ 90-х та2000-х (переможців ніхто не любить, крім їхніх фанатів), а також занадто жорсткий характер і конфлікти з лідерами команди. Тренер публічно критикував Шмейхеля, спекався Пола Інса, сварився з Полом Скоулзом, кидався бутсом в молодого Девіда Бекгема, позбавив капітанської пов’язки і заслав до дублю Роя Кіна…

29. Майк Дін

Навряд чи ви знайдете футбольного суддю, якого би любили футболісти та фанати. Але Дін – особлива історія. Здається, він отримував нездорове задоволення від того, що перебував у центрі уваги матчу. А його високомірна (якщо не сказати «пихата») манера поведінки реально дратує усіх учасників гри.

28. Джо Кінейр

Колишній спортивний директор і тренер «Ньюкасла» за перший рік роботи у клубі обматюкав журналістів на прес-конференції (аж 52 нецензурні слова за монолог) і переміг лише у 4 матчах з 20. А коли через 5 років повернувся – не толерантно перебріхував прізвища підопічних: Нзогбія став «безсонням» (insomnia – англ.), а Йоан Кабає – Кебабом.

27. Сільвіо Берлусконі

Колишній власник «Мілану» точно би потрапив і до такого самого списку у політиці. Одіозний, без гальм під час висловлювань і той, хто ухвалює рішення виключно так, як сам того хоче – не слухаючи жодних порад та рекомендацій. Завдячуючи йому «Мілан» виграв купу трофеїв (в тому числі – кілька Кубків чемпіонів), але звинувачення у сексі з неповнолітніми і вирок за податкове шахрайство – переважують.

26. Денніс Вайз

Півзахисник і капітан «Челсі» 90-х. Але футбольний талант він поховав під надмірною жорстокістю як на полі (один з лідерів АПЛ за кількістю отриманих карток), так і за його межами (три місяці в’язниці за напад на таксиста». Не зав’язав він і тоді, коли став старшим. Більше того – з «Лестера» хавбека вигнали через побиття одноклубника.

25. Роман Абрамович

Власник «Челсі» спровокував гонку озброєнь в АПЛ – тож російського олігарха, який придбанням клубу прагнув отримати певний статус та відмити репутацію, терплять хіба що фанати цього клубу.

24. Кевин Мускат

Австралієць грав у футбол так, наче кожному супернику на полі оголосив вендету. Він завершив кар’єру Метті Голмса, зламавши йому ногу в 4 місцях (був навіть ризик ампутації) і неодноразово наривався на тривалі дискваліфікації, а чимало англійських гравців у один голос називають найбільш агресивним футболістом АПЛ.

23. Річард Скадамор

Він керував Англійської Прем’єр-лігою 20 років і викликав на себе шквал критики вболівальників, вигадавши ідею з додатковим 39-м туром у чемпіонаті, який команди мали би проводити за кордоном – на найбільш багатих ринках США, Японії, Китаю, Катару… Ще один «бонус» – скандал з відверто сексистськими листами, які розсилав Скадамор підлеглим.

22. Грем Сунес

Футболістом він був брутальним, але це Англія 70-х та 80-х, тож можна було би заплющити очі. Але ставши тренером Сунес не схаменувся і, святкуючи перемогу в Кубку Туреччини, ризикнув встромити прапор «Галатасарая» у центральному колі стадіону «Фенербахче». Цим не лише спровокував масові заворушення на арені, але й викликав на себе тисячі погроз про те, що додому у Шотландію він повернеться лише у труні.

21. Андоні Гойкоечеа

Прізвисько «М’ясник з Більбао» не дають просто так. Він зламав ногу Дієго Марадоні, атакувавши того ззаду. Через його грубу гру порвав колінні зв’язки Бернд Шустер. А у 1984 році захисник знову атакував Марадону, вдаривши того головою в груди під час масової бійки на полі.

20. Паоло Ді Каніо

Якби у словнику було слово – антонім «толерантності», то поруч треба було би розмістити фото італійця. Гаряча голова форварда підвела його, коли він у запалі штовхнув арбітра, вважаючи його рішення в одному з матчів несправедливим. Та й загалом дискваліфікації не через грубу гру, а через неприйнятну поведінку – звична історія для колишнього гравця кількох італійських та англійських клубів. Цікаво, що він отримав приз FIFA за чесну гру, коли зупинив рукою м’яч, аби дати супернику можливість отримати медичну допомогу (хоча міг забивав у порожні ворота). Але та сама рука піднялася у привітанні «від серця до сонця», адресоване фанатам «Лаціо».

19. Ешлі Коул

Ймовірно – найкращий лівий захисник світу у 2000-х. І точно – один з найбільш жадібних гравців свого часу. Він змінив «Арсенал» на принципового суперника – «Челсі» заради підвищення зарплатні, за що отримав прізвисько «Кешлі» (від англійського cash – готівка). А ще – конфліктував з поліцією та пресою, перевищував швидкість і «необґрунтовано поводився» з дружиною, яка вирішила, що краще буде розлучитися.

18. Дієго Коста

Кремезний форвард нажив собі більше ворогів, ніж забив голів. Недаремно свою біографію він назвав «Мистецтво війни». Воювати іспанець любив не лише із захисниками та голкіперами команд-суперниць, але й з одноклубниками і навіть тренерами.

17. Майкл Ешлі

Саме власник «Ньюкаслу» привів до клубу Джо Кінейра, але це лише дрібниця на фоні усього його правління. Фанати клубу ненавиділи його за жадібність (продаємо лідерів та купуємо посередніх гравців; змінюємо назву легендарного стадіону заради спонсора) і святкували, коли нещодавно Ешлі узгодив продаж клубу шейхам.

16. Луїс Суарес

Уругвайський форвард – відомий «вампір», який на полі був помічений за кусанням суперників, як мінімум тричі. Крім того, Суарес неодноразово зізнавався в тому, що часто «пірнає», аби обдурити арбітра, щоб той призначив пенальті. А ще – його гра рукою на лінії воріт на останніх хвилинах чвертьфіналу чемпіонату світу 2010 року позбавила збірну Гани історичного для Африки виходу до півфіналу. Вишенька на торті – покарання за расистські образи на адресу Патріса Евра.