Блокчейн на Волл-стріт: Мрія чи Реальність?
Цього тижня учасники фінансової галузі підвищили ставки, прогнозуючи, що Волл-стріт працюватиме виключно на базі технології блокчейн впродовж найближчих п’яти років. Чому? Як тільки активи будуть оцифровані та розміщені на блокчейн-інфраструктурі, вся давня неефективність почне зникати. Уявіть, як депозити переміщуються зі швидкістю Інтернету, а передача вартості стає такою ж простою, як відправка електронної пошти. Капітальні ринки більше не зімкнуті у межах банківського часу – вони працюють цілодобово.
Виклики після токенізації
Але що ж відбувається після токенізації? Це складне питання. Переміщення грошей між установами, системами та контрагентами, зберігаючи довіру та впевненість у фінальній точці, завжди було важким завданням. Блокчейн, як виявляється, не вирішує цю проблему автоматично. Остаточне врегулювання залишається вузьким місцем, і в межах регульованої фінансової системи його децентралізовані, цілодобові характеристики можуть стати перепоною між обіцянками й реальністю.
Пошук рішень для взаємодії
Щойно підприємства почнуть експериментувати з токенізованими депозитами, цифровими грошовими інструментами й операціями, увага переміщується зі створення активів до проблем взаємодії між фінансовими мережами та механікою цілодобового врегулювання. Велике питання: як забезпечити таку взаємодію, коли корпоративні казначейства та глобальні фінансові системи використовують не одну, а декілька мереж?
Справжнє врегулювання у світі блокчейн
Токенізація часто обговорюється, як універсальна панацея для всіх проблем транзакцій. Але це не так. Навіть якщо токенізований актив здатен миттєво переміщуватися через мережу, це не означає, що його цінність була фактично врегульована. Врегулювання — складний процес, коли контрагенти досягають фінального місця, коли платіж стає безповоротним. Коли цього не відбувається, виникають серйозні ризики.
Інфраструктурні бар’єри
Блокчейн обіцяв об’єднати декілька рівнів фінансової інфраструктури в один реєстр. Але у реальності, як показує практика, компанії рідко працюють всередині однієї мережі. Різні юрисдикції, кілька банків, постачальники і платежі – кожен користується своєю платформою, що ускладнює врегулювання транзакцій.
Результатом цього є фрагментація, коли токенізовані активи переміщуються всередині окремих екосистем ефективно, але стикаються із труднощами при перетині меж інституцій.