Е значить Естонія та Експерименти

Сьогодні, 14 листопада, збірна України з футболу проведе перший свій офіційний матч в статусі учасника чемпіонату Європи 2020 року. Суперник – достатньо скромна команда Естонії. Цей факт, низка травм українських гравців та статус товариського матчу дозволяє тренерському штабу проекспериментувати, аби мати запасний план Б на випадок форс-мажору у майбутніх офіційних іграх.

Естонська історія

Перші свої офіційні матчі естонці провели ще в 1930-х роках – до совєтської окупації країни внаслідок Другої світової війни. Тоді у кваліфікаціях до двох чемпіонатів світу 1934 та 1938 років збірна Естонії зіграла 4 поєдинки: двічі програла Швеції (2:6 та 2:7), Німеччині (1:4) та обіграла сусідів з Фінляндії (1:0).

Відновлення виступів відбулося після відновлення Незалежності країни в 1991 році. За перші два цикли (кваліфікація до чемпіонату світу-1994 та Євро-1996) Естонія програла 19 з 20 матчів з загальною різницею м’ячів 4–58. Єдина нічия за ці роки – виїзний матч без забитих голів проти Мальти (навіть вдома естонці програли цій збірній).

Втім, далі все пішло трохи краще. В наступних 11 відборах до чемпіонатів світу чи Європи збірна Естонії лише раз завершила цикл з однією перемогою і однією нічиєю. В 10 інших випадках команда перемагала по 2–3 рази (двічі навіть було по 5 перемог в групі) і стільки ж разів грала внічию. Причому очки команда відбирала не лише у команд своєї «вагової категорії», а навіть у значно сильніших суперників – нічиї з Шотландією (двічі), Росією, Нідерландами, Грецією, Боснією, Хорватією і навіть перемога над Бельгією (хоча й вже немотивованою в останньому турі), Словенією (двічі) і Сербією.

Пік виступів збірної – кваліфікація до Євро-2012. Тоді естонці обійшли в групі Сербію, Словенію та Північну Ірландію і сенсаційно фінішували на другому місці, пропустивши вперед лише Італію. Казка закінчилася за крок до успіху – в плей-офф за путівку в Україну чи Польщі на чемпіонат Європи наш сьогоднішній суперник програв Ірландії (0:4 вдома і 1:1 в гостях).

Поточний відбір до чемпіонату Європи-2020 – найгірший в історії команди за останні 24 роки. Команда програла всі 4 домашні матчі (в тому числі Білорусі) і може похвалитися лише нульовою нічиєю в Мінську. 19 листопада Естонія проведе останню офіційну гру в гостях проти Нідерландів і навряд чи виправить показники.

Склад без зірок

В історії збірної Естонії були футболісти досить високого класу, аби пограти на хорошому рівні за серйозні клуби. В 90-х та 2000-х за клуби Англійської Прем’єр-ліги («Дербі Каунті», «Сандерленд», «Арсенал») виступав голкіпер Март Поом. За голландську «Роду» в другій половині минулого десятиліття забивав голи вінгер Андрес Опер. В чемпіонаті США (MLS) добре себе зарекомендував півзахисник Йоель Ліндпере (130 матчів за 4 сезони у футболках «Нью-Йорка» і «Чікаго Файрс»).

Найкращий естонський футболіст за останні 10 років – захисник Рагнар Клаван, який має в активі успішні виступи за голландський «АЗ Алкмаар» (чемпіон Нідерландів 2009 року), німецький «Аугсбург» (допоміг скромному середняку фінішувати на 5-му місці і зіграти в єврокубках), англійський «Ліверпуль» (фіналіст Ліги чемпіонів-2018). Зараз футболіст грає в Серії А у складі «Кальярі».

В складі на матч проти України Клавана немає. 34-річному гравцю вирішали дати відпочити і насолодитися нещодавнім народженням дитини. А серед тих, кого викликали можна відзначити кілька прізвищ. Захисник Карол Метс два сезони зіграв в чемпіонаті Нідерландів, а тепер – основний гравець шведського АІКа. В норвезькому «Брані» в такому самому статусі гравця основи виступає Тайо Теністе. З чемпіонату Польщі приїхав Кен Калласте, який грає за ГКС Тихи. Власне, саме в обороні зібрані найкращі гравці Естонії. В середній лінії заслуговує на увагу хіба що капітан збірної Костянтин Васильєв. Останній 5 сезонів він теж провів в Польщі, але цього року повернувся догравати в рідний чемпіонат. 35-річний гравець – лідер в цьому складі за кількістю матчів за збірну (117) і забитих голів (25).

Історія зустрічей

Україна грала проти Естонії лише 4 рази. У кваліфікації до Євро-1996, яка стала дебютною для України, синьо-жовті перемогли суперників спочатку вдома з рахунком 3:0 (гали – на рахунку Сергія Коновалова, Тимерлана Гусейнова та естонського захисника, що влучив у власні ворота), а потім і в гостях, але вже складніше. Єдиний гол забив Гусейнов.

Більше жереб не зводив команди в очних офіційних матчах, але федерації футболу домовилися про дві товариські гри. В 2011 році Україна перемогла в гостях з рахунком 2:0 (Олег Гусев, Олександр Алієв), а наступного року і вдома – 4:0 (Олег Гусев, Андрій Ярмоленко, Андрій Воронін, Артем Мілевський).

Тобто, результат наразі стовідсотковий – 4 перемоги і жодного пропущеного голу. Побачимо, чи зможе подовжити цю серію Андрій Шевченко.

Експериментальний склад

В матчі проти Естонії головний тренер української збірної не зможе розраховувати на ряд гравців основи. Опорний хавбек Тарас Степаненко був вилучений в матчі проти Португалії і через це пропустить наступну офіційну гру з Сербією. На одну товариську гру його вирішили не запрошувати. Бразильці Марлос і Мораес отримали травми і теж не потрапили до заявки збірної. Досі травмований Микита Бурда.

Під питанням після легких проблем зі здоров’ям фізичні кондиції Євгена Коноплянки і Віталія Миколенка. Вони в списку тих гравців, що можуть вийти на поле, проте не факт, що тренери готові ризикувати. Логічніше було би дати гравцям кілька зайвих днів на відновлення для підготовки до гри проти сербів.

Не буде й двох наших найуспішніших легіонерів – лідерів середини поля: Руслана Малиновського (у нього щойно народилася дитина і молодий тато отримав кілька вихідних) та Олександра Зінченка, який відновлюється після травми.

Тож склад, який побачимо у грі з Естонією буде досить незвичним. Ймовірно, нарешті отримає ігровий досвід Андрій Лунін. У «Вальядоліді» його маринують на лавці запасних, але проти Естонії Андрій Пятов може поступитися місцем у воротах для молодого партнера по команді.

Оборона

Лінія захисту навіть без Миколенка буде схожа на оптимальну – великого вибору у тренерів тут немає, тож можна прогнозувати хіба що вихід в основі гравця «Гента» Ігоря Пластуна. Його партнером, ймовірно, стане Артем Шабанов. Андрієві Шевченку необхідно знайти оптимальне поєднання для другої пари центрбеків (основний варіант без Бурди – Кривцов/Матвієнко). Для Пластуна це може бути ледь не найкращим шансом довести свою необхідність – адже до наступного літа, коли буде формуватися заявка на Євро, наберуться досвіду молоді чемпіони світу U19 Валерій Бондар з «Шахтаря» і Денис Попов з «Динамо». Вони безпосередні конкуренти Пластуна за місце другого правого центрального захисника, і в клубах отримують все більше ігрового часу, перетворюючись на гравців основи.

Праворуч не буде великої різниці між Болбатом чи Караваєвим, а ліворуч без Миколенка альтернативи Едуарду Соболю немає. Переводити Матвієнка з центру на фланг, де він починав грати, навряд чи зараз доцільно.

Півзахист

В середній лінії очікуються максимальні зміни. Квінтет Степаненко – Малиновський – Зінченко – Марлос – Коноплянка міг би бути основним для будь-якої офіційної гри збірної, але тепер треба збудувати нову лінію. Проблема в тому, що в збірній є три хороших правих вінгера (Ярмоленко, Циганков, Швед) і не лишилося жодного лівого. Тож, ймовірно, туди вимушено переведуть когось з вищенаведеної трійці.

Теоретично існує варіант без флангових форвардів ( з трьома центральними захисниками і Караваєвим та Соболем, які будуть закривати всю бровку), але це буде надто революційним кроком для Шевченка та його асистентів.

Центральну вісь складуть «динамівці» Сидорчук (в опорній зоні), Шепелєв (в центрі) і Буяльський (ближче до єдиного форварда). Але якщо раптом тренери вирішать діяти за принципом «гуляти так гуляти», то не виключений дебют Дмитра Іванисені і поява на полі легіонерів з «Лечче» (Євген Шахов) та «Гента» (Роман Безус).

Окрема історія – Віктор Коваленко. Схоже, для гравця «Шахтаря» настає момент, коли вирішується все. В збірній – явний перебір футболістів в центрі поля. Фактично на дві позиції в основі і чотири в заявці на Євро (опорну зону виносимо за дужки) претендує разом з Коваленком до 10 (!) виконавців. І не виключено, що навесні вистрілить хтось з молоді (Ледньов вже зараз заслуговує як мінімум на виклик). Конкуренція – жорсткіше не буває. Тож потрібно або зараз ламати свій статус дуже повільного футболіста, або ж змиритися і зосередитися на клубній кар’єрі. Найкращим варіантом був би перехід до європейського клубу, де кар’єру українця міг би реанімувати грамотний тренер, але це вже питання не до Андрія Шевченка.

Один попереду

Атака збірної особливого вибору не передбачає. Роман Яремчук – беззаперечний номер один в цій команді. Він набрав чудову форму, регулярно забиває і віддає гольові паси партнерам як в збірній, так і в клубі. Про нього все частіше пишуть західні ЗМІ, сватаючи форварда в чемпіонат Італії чи Німеччини вже найближчої зими.

Питання лише в тому, чи вирішить Шевченко дати гравцю можливість поповнити гольовий запас за національну команду, чи дасть перепочити, випустивши в основі Артема Беседіна. Втім, це не так важливо. Головне, аби товариський матч приніс більше відповідей, ніж проблем.