Новий старт української молодіжки. U17

Юнацька збірна України розпочинає похід за путівкою на чемпіонат Європи з футболу серед гравців віком до 17 років. Це новий виклик для найбільш успішного тренера в історії українського молодіжного футболу.

Організаційні метаморфози

Чемпіонати Європи для 17-річних проходять з 1982 року. Перші два турніри (1982 та 1984 роки) відбувалися за олімпійською схемою: 4 команди в фінальній частині, яка складається лише з чотирьох матчів – двох півфіналів, гра за третє місце і фінал. Як і у випадку зі старшою віковою категорією спочатку Євро мало вікове обмеження в 16 років. В 2002 планку підняли до 17 років.

З 1985 по 2002 року кількість учасників біла набагато більшою: 16 фіналістів, 4 групи по 4 учасники, чвертьфінали, півфінали, фінал. Але 17 років тому схему обрізали і до 2015 року до фінальної частини пробивалося по 8 найсильніших юнацьких збірних Європи. На першому етапі вони грали в двох підгрупах, а потім – в плей-офф.

Нарешті, останні 5 турнірів відбувалися за більшої кількості учасників – фіналістів знову стало 16. Так буде і цього разу. Так що 17-річним українським футболістам буде легше потрапити на Євро, ніж їхнім старшим колегам з U19, де розігрується лише 7 путівок (одна заброньована за господарями фінальної частини).

Курйози і тенденції

З 1982 і до 2019 року відбулося вже 37 чемпіонатів Європи. Не обійшлося без несподіванок. Наприклад, в 1987 році переможець турніру – збірна Італії – золотих нагород не отримала. УЄФА з запізненням, але помітила, що в складі команди був футболіст, який не мав права грати на турнірі. Італійців дискваліфікували, але титул чемпіона їхнім суперникам по фіналу – збірній СССР – не віддали.

Ще один цікавий факт – напруженість у фіналах. З восьми останніх фіналів Євро U17 лише двічі переможець визначався у грі. Натомість шість разів суперники з’ясовували стосунки в серії післяматчевих пенальті.

Тенденція проведення чемпіонатів від УЄФА – популяризація чемпіонату в тих країнах, які навряд чи могли б пробитися на турнір через сито кваліфікації. Аби дати футбольним «карликам» відчути цю атмосферу, фінальні турніри часто проводять в екзотичних за футбольними мірками місцях. Так, за останні 15 років господарями побували Люксембург, Ліхтенштейн, Мальта, Азербайджан, Словаччина. Наступний чемпіонат пройде в Естонії.

Найбільш золоті – іспанці

Як і на рівні 19-річних, найбільше титулів зібрала збірна Іспанії. Вона вигравала Євро U17 дев’ять разів. Шість перемог – у іспанських сусідів по Піренейському півострову – Португалії. Лише чотири титули у Нідерландів, але голландці виграли дві останні першості. Причому в обох недавніх фіналах «помаранчеві» перемагали однолітків з Італії. В 2018 році – в серії пенальті, а цього літа – більш впевнено з рахунком 4:2.

Німецькі тинейджери перемагали тричі, турецькі, російські, англійські та французькі – по два рази. Збірні СССР, Італії, Чехії, Польщі, Швейцарії та Ірландії святкували по одній перемозі.

Українські виступи

Найвище досягнення української збірної – бронзові медалі 1994 року. Тоді команда Володимира Киянченка обіграла Бельгію (2:1), Ісландію (2:1) та звела до нічиєї матч проти Туреччини (1:1). В 1/4 фіналу синьо-жовті в серії пенальті здолали Англію, програли в півфіналі (теж за пенальті) Данії і здобули бронзу завдяки перемозі над Австрією (2:0).

Головними зірками тієї команди були Геннадій Зубов (згодом стане основним в «Шахтарі» і буде грати за національну збірну), Олег Ящук (вихованець тернопільської «Ниви» більшу частину кар’єри проведе в бельгійських командах) і голкіпер Сергій Перхун (трагічно загинув у віці 23 років на полі після зіткнення головами з суперником).

Потім збірна України видала серію з трьох поспіль виходів до фінальних частин Євро (1996–1998), але щоразу посідала третє місце в підгрупах і вибувала з боротьби за медалі.

Після довгої перерви в 2002 році відбулася п’ята спроба, яка призвела до останнього – четвертого – місця в підгрупі. Таким самим був результат в 2004, 2007, 2013 і 2016 роках. Нарешті, два роки тому збірна Україна вперше за майже 20 років фінішувала не на останній сходинці, але це було хіба що питання престижу. Третє місце – не прохідне до чвертьфіналу. Два останніх відбори українські футболісти провалювали і навіть не потрапляли до фінальної частини Євро U17.

До речі, в збірній СССР 1985 року чемпіонами світу стали два українці – Ігор Литвиненко та Володимир Бідний.

Непроста кваліфікація

Фінал чемпіонату Європи – це 16 команд. Естонія на правах господарки вже в списку. Отже, лишилося 15 вільних місць, на які претендує 54 збірні. Іспанія та Англія, як найбільш рейтингові, участь в першому раунді відбору не беруть. А решта 52 команди поділені на 13 груп (по 4 учасники в кожній). Переможці і другі команди кожної групи проходять до другого раунду. Разом з іспанцями та англійцями, а також з чотирма найкращими третіми в своїх групах командами (усього – 32) вони зіграють в другому раунді. Там схема дуже схожа: 8 груп по 4 учасники. Переможці і 7 найкращих з 8 других команд – поїдуть в Естонію.

В другий етап вже вийшли: Бельгія, Польща, Італія, Туреччина, Данія, Швеція, Франція, Словаччина, Угорщина, Сербія, Хорватія, Шотландія, РФ, Швейцарія, Румунія, Фінляндія, Чехія, Нідерланди, Вельс, Австрія та Норвегія. Лишилося визначити переможців ще в трьох групах. Одна з них – за участі України.

Збірна України

Наша команда в першому раунді зіграє в Португалії проти господарів (це буде матч останнього туру 19 листопада), а також збірних Грузії (13 листопада) та Албанії (16 листопада).

Квартет дуже потужний, вважає головний тренер збірної Олександр Петраков. Той самий, що в червні привів до золотих медалей чемпіонату світу збірну України U19. За його словами, грузини роблять велику ставку на це покоління гравців і вже кілька років награють команду, фінансуючи її навпіл з УЄФА за спеціальною Програмою. Багато гравців збірної Албанії виступають за юнацькі італійські команди, а Португалія – фаворит на всіх рівнях, особливо, коли матчі відбуваються на рідних аренах.

Олександр Петраков також нарікає: через травми збірна втратила основного голкіпера Тимура Пузанкова з «Шахтаря» і капітанв юнацької команди «Динамо» Антона Боля. До Португалії українці відбули в такому складі:

Воротарі – Денис Ігнатенко («Динамо» Київ), Павло Ісенко («Ворскла» Полтава).

Захисники – Марк Мампассі, Едуард Козік, Андрій Булеза («Шахтар» Донецьк), Володимир Маленков, Максим Дячук («Динамо» Київ), Віталій Роман, Гліб Савчук («Карпати» Львів).

Півзахисники – Артур Микитишин, Олег Очеретько («Шахтар» Донецьк), Олександр Яцик («Динамо» Київ), Максим Хлань («Карпати» Львів), Микита Кононов, Сергій Лебедєв («Дніпро-1» Дніпро), Богдан Шубін («Шальке», Німеччина).

Нападники – Назар Волошин, Кирило Попов («Динамо» Київ), Денис Шостак («Шахтар» Донецьк), Дмитро Шостак («Карпати» Львів).