Місія: перейменувати країну

В Україні жваво й досі обговорюються перейменування міст, селищ, сіл, вулиць в рамках процесу декомунізації. Однак це «квіточки» в порівнянні з тим, що деякі держави протягом кількох десятиліть змінили… назву країни. І мова зараз не про об’єктивні речі, як то розпад імперій та появу нових державних утворень, чи про сепаратизм. Просто раптом країна стала називатися інакше. Чому? Нам теж стало цікаво.

Есватіні. 2018

Стара назва – Свазіленд.

Найбільш свіжа на сьогодні зміна назви. В квітні 2018 року король Свазіленду Мсваті III перейменував ввірену йому країну в Королівство Есватіні. Власне, королівством ця південно-африканська держава була з 1972 року (якщо не рахувати 19 століття і місцевих вождів), а назва дещо змінилася, хоча й означає одне й те саме.

Свазіленд – «земля свазі» англійською (це була колонія Великої Британії), а Есватіні – «земля свазі» вже на мові корінного населення. Тобто, це швидше косметичне перейменування. Про цю подію король оголосив в день свого 50-річчя. Такий ось подарунок собі коханому.

Причина: Деколонізація – не єдина причина відмови від англійського варіанту назви. Справа в тому, що англійською в міжнародних документах Swaziland писалася дещо схоже з Switzerland (Швейцарія).

Палау. 1994

Стара назва – Белау.

А ту протилежна історія. В перекладі з місцевої мови туземців «белау» – село, поселення. Є ще альтернативні варіанти, пов’язані з тутешньою міфологією, але всі вони вказують на одне – аборигенне походження назви.

Втім, цими острівними територіями в західній частині Тихого океану володіли так багато держав – Іспанія, Філіппіни, Британія, Німеччина, США, Японія – що можна було би й заплутатися. Тому, щоб після здобуття незалежності, плутанини не було – місцеву локальну назву змінили на більш поширену в міжнародній спільноті.

Причина: Американізація або європеїзація (кому як подобається) туземної назви.

Камбоджа. 1989

Стара назва – Кампучія

Це, мабуть, країна-рекордсмен. За останні 40 з гаком років вона пережила відразу дві зміни назви, прийшовши в підсумку до історичної. Отримавши в 1953 році незалежність від Франції, держава називалася Камбоджею лише 17 років. В 1970-му вона стала Кхмерською республікою, а 5 років потому місцеві комуністи – «червоні кхмери» – дали нове ім’я – Кампучія.

Наголос – на передостанньому складі, але на радянському просторі популярною була приказка, яка вимагала зміни наголосу для рими: «Я тебе замУчаю, як Пол Пот КампУчію». Місцевий генсек комуністичної партії – садист Пол Пот, який влаштував справжній геноцид власного народу, знищивши до 3 мільйонів співгромадян, –протримався при владі до 1979 року, а назва жила на 14 років довше. Аж поки не повернувся перший варіант.

Причина: Повернення до традиційних релігійних джерел. В Камбоджі тотально переважають буддисти (до 95 %), тому цілком логічно, що назва походить з санскриту – мертвої літературної індійської мови. В перекладі – «земля кхмерів». Кампучія – та ж сама назва але вже кхмерською. За часів Пол Пота будь-які релігійні прояви знищувалися. Дісталося і назві.

М’янма. 1989

Стара назва – Бірма

Тут все просто. Південно-східна азійська колонія Великої Британії довгий час не мала права голосу як їй називатися. Англійці, що у 18 сторіччі розпочали колонізацію території, обрали найпростіший шлях: місцеве населення – бірманці, а отже називатимемо ці землі «Бірмою».

Після здобуття незалежності у 1948 році довгий час у місцевої влади не доходили руки до питання перейменування, а тому в міжнародних документах вживалися різні назви на старій основі: Бірманський Союз, Соціалістична республіка Бірма тощо.

Причина: Реставрація національної гідності. Бірма – образливий спадок колоніального минулого. М’янма – в перекладі з бірманської мови означає «швидкий» і «сильний» і перегукується з бірманським словом «м’я» – смарагд.

Кабо-Верде та Кот-д’Івуар. 1986

Старі назви – Острови Зеленого Мису та Берег Слонової Кістки

В обох випадках ці африканські держави фактично не перейменовувалися, але при цьому змінили назву. Потворна радянська традиція перекладати власні імена, пристосовуючи їх під російську мову призвела до народження таких ніби романтичних назв, які насправді лише підкреслювали колоніальне минуле.

У випадку з Кабо-Верде – це був прямий переклад з місцевого діалекту португальської мови, а Кот-д’Івуар московські «недогеографи» перекладали з французької. Аж доки в 1985 році місцева влада не виступила з заявою: назву перекладати не потрібно.

Причина: Ліквідація неграмотності

Буркіна-Фасо і Зімбабве. 1984 і 1980

Старі назви – Верхня Вольта та Південна Родезія

Як свідчить історія Африки, колоністи не дуже заморочувалися з назвами для підлеглих територій. Є на заході континенту річка Вольта? Назвемо країну так само, додавши, що вона розташована у верхів’ях. Або ще «краще»: дамо території ім’я на честь головного ідеолога колоніальної експансії Сесіла Родса.

В підсумку ці назви так прижилися, що десятиріччями після здобуття незалежності країни носили старі імена. І лише у 80-х вирішено було перейменуватися. Верхня Вольта стала «батьківщиною чесних людей» (це симбіоз зі слів двох мов місцевого населення – мооре та дьюла), а Південна Родезія – «житлом правителя» у перекладі з мови шона.

Причина: Остаточний (?) розрив з колоніальним минулим. Інша справа, що під протекторатом Британії та Франції економічно країни були успішнішими. Особливо Зімбабве.

***

Це далеко не повний перелік перейменувань навіть за останні 40 років. Але є обґрунтована підозра, що найближчим часом список буде поповнено. Адже уряд Македонії вже затвердив проект змін до Конституції, згідно яких до назви додасться слово Північна.

Такий крок – спроба знайти компроміс з Грецією, яка наполягає: Македонією може називатися лише історична область в північній частині країни. Суперечка щодо можливості використовувати цю назву призводить до того, що греки блокують переговори про вступ держави Македонія до НАТО та Євросоюзу. Ціна занадто висока, аби влада колишньої югославської республіки передумала щодо перейменування навіть під тиском масових акцій протесту місцевого населення.