П’ятеро з медалями
Чоловіча команда України з біатлону значно менш титулована, ніж жіноча, в активі якої є навіть золото Олімпійських ігор і розсип титулів на чемпіонатах світу Олени Зубрилової. Вчорашнє чемпіонство Дмитра Підручного в Остерсунді стало першим золотом такого ґатунку для українських біатлоністів. Та й взагалі на подіум за 27 років українці піднімалися вкрай рідко.
Перший крок
Українські біатлоністи окремою командою (не в складі СРСР чи СНД) вперше на чемпіонатах світу або Олімпійських іграх (в рік Олімпіад чемпіонати проходять за значно урізаною програмою – лише з тих дисциплін, які не увійшли до Ігор) вступили в 1993 році. І як не дивно, саме тоді і двома рокам пізніше показали результати, які довгий час вважалися якщо не еталонними для чоловічного біатлону, то тими, на які треба було рівнятися.
В дебютній естафетній гонці в болгарському містечку Боровець український квартет відразу посів досить високе 5-е місце, програвши всього-на-всього 3 секунди білорусам, які посіли 4-е місце. Правда, до медалей лишилося досить немало – майже півтори хвилини до «бронзових» німців.
В тій команді виступали Віталій Могиленко, Тарас Дольний, Іван Максимов та Валентин Джима – батько нашої олімпійської чемпіонки та двічі срібною призеркою чемпіонату світу Юлії Джими.
Навіть ближче, ніж Підручний
На нинішньому чемпіонаті світу, що триває нині в Швеції, в першій гонці Дмитро Підручний посів 4 місце, програвши бронзовому призеру мікроскопічні 0,3 секунди. Але то спринт, де відстані мінімальні, а долю нагород дуже часто вирішують секунди. Тому – прикро, але не унікально.
А ось в 1995 році в Італії (Антхольц-Антерсельва) Роман Звонков посів 4-е місце в індивідуальній 20-кілометровій (майже втричі довшій за спринт) гонці. Між ним і бронзовим призером помістилося 0,5 секунди. На таких відстанях – це фактично нічого.
Восени того ж року Роман Звонков загинув в автокатастрофі.
Перерва на 12 років
Вже на наступному чемпіонаті – в 1996 році в німецькому Рупольдингу першу в історії українську медаль з біатлону здобули жінки. Олена Петрова стала третьою в індивідуальній гонці, а потім разом з Тетяною Водоп’яновою, Оленою Зубриловою та Ніною Лемеш взяла ще одну бронзу в естафеті. А от чоловіки аж до 2007 року лишалися без нагород. За цей час одна лише Олена Зубрилова 14 медалей – 4 золоті, 4 срібні і 6 бронзових.
Є медаль!
В 2005 році Андрій Дериземля нарешті подарував українським вболівальникам підстави сподіватися на першу чоловічу нагороду, коли фінішував на 6-му місці в гонці з масовим стартом. На Олімпіаді-2006 спортсмен розчарував посередніми результатами, але вже в 2007 році в тій самій Антхольц-Антерсельві, де півсекунди до медалі не вистачило Роману Звонкову, Дериземля став першопроходцем – виборов медаль в спринті. Тоді змагатися з Бйорндаленом було майже нереально, а от до срібного призера – чеха Шлезінгера – не вистачило менше 5 секунд.
Гонку переслідування чернігівець провалив, впавши з 3-го на 26-е місце через цілих 5 промахів на вогневих рубежах, але в історію увійшов.
Українська сенсація
Наступна нагорода прийшла за 4 роки там, де на неї не чекали – в естафетній гонці. В тій команді крім Дериземлі були необстріляний Сергій Семенов (на той момент – лише переможець Універсіади і навіть без нагород чемпіонату Європи), посередній Олександр Біланенко (найвище досягнення в кар’єрі – 7-е місце на одному з етапів Кубку світу) і Сергій Седнєв, який вже готувався до завершення кар’єри (за два роки й зав’язав з активними виступами). Але все склалося для естафетної четвірки ідеально.
Перший етап українці завершили з сьомим результатом і майже півхвилинним відставанням від лідерів. На другому етапі Дериземля підняв збірну на 5-й рядок, скоротивши відставання до 12 секунд. Далі Сергій Семенов хоча і піднявся на 4-е місце, але відстань від лідерів збільшилася до 38 секунд. Попереду були німці, норвежці і росіяни, а позаду в потилицю дихали шведи та італійці. В Седнєва мало хто вірив, тим більше, що його швидко випередив біатлоніст з Італії…
Все вирішила стрільба. Спочатку шокував усіх лідер німецької збірної Міхаель Грайс, який навіть з трьома запасними патронами залишив незакритими аж 3 мішені і побіг на штрафні кола. А потім помилився італієць Віндіш, який заробив штраф в одне додаткове коло. За таких обставин українська команда не випустила бронзу з рук. Попереду лишилися тільки гранди – Норвегія і тоді ще не спіймана на допінгу Росія.
Нова ера
В 2016 році український біатлон переживав спад. Жіноча команда, яка за два роки до того на Олімпійських іграх взяла золото в естафеті, срібло в спринті (Віта Семеренко) і ще 5 разів потрапляла в ТОП-10 в гонках, залишилася в Осло без нагород. Виправив ситуацію Сергій Семенов. Причому зробив це там, де від нього нічого особливого не чекали.
Семенов – визнаний стаєр, який роком раніше виграв милий кришталевий глобус саме в заліку 20-кілометрових індивідуальних гонок (для розуміння ситуації – в спринті чернігівець став 34-м в загальному заліку). Але в Норвегії він провалив улюблену індивідуалку (5 промахів і підсумкове 55-е місце). Реванш у спринті був фантастичним. Сергій менше секунди програв Бйорндалену і півхвилини Мартену Фуркаду, здобувши бронзову медаль. Нажаль в гонці переслідування повторити успіх не вдалося – 8-е місце.
Золото Підручного
Коли Дмитро Підручний в спринті програв 0,3 секунди французу Філлону-Майє і посів четверте місце – розпачу не було меж. Загалом провальний для української команд сезон не давав підстав розраховувати на нагороди Остерсунді, але як же прикро втрачати медаль за таких обставин! Здавалося, другого такого шансу на цьому турнірі не буде. Та й для спортсмена, який втратив таку нагоду, віддавши усі сили для перемоги, складно відновитися і фізично, і емоційно на наступну гонку.
Але тернополянин Підручний наперекір всьому не лише не опустив руки, але з гросмейстерським розрахунком, зробивши ставку в першу чергу на точну стрільбу, і зекономивши сили на останнє коло, видав головну поки що сенсацію на чемпіонаті світу-2019. Є перше золото для чоловіків! Далі буде.
