Ямайка. Земля, яку ми любимо

На Олімпійських іграх за всю історію збірна Ямайки здобула 77 медалей – 22 золотих, 35 срібних та 20 бронзових. 76 з цих нагород – результат легкоатлетів і 74 з них – в бігових дисциплінах. Як правило – на спринтерських дистанціях. Тож під час формування ТОП-10 найкращих спортсменів Ямайки за всю історію великою була спокуса включити в список лише бігунів. Але так було би нецікаво. Тож сьогодні, на честь Дня незалежності Ямайки – десятка не найуспішніших, але найяскравіших атлетів з острова Боба Марлі.

Усейн Болт

Людина з прізвиськом «блискавка». Дев’ять разів виходив на старт забігів Олімпійських ігор Усейн Болт – в Пекіні, Лондоні та Ріо-де-Жанейро. І дев’ять разів перемагав на дистанціях 100, 200 метрів та в естафетах. Щоправда, золотих медалей Олімпіад у нього лише 8. В 2016 році стало відомо, що у одного з партнерів Болта по естафеті-2008 в пробі був знайдений допінг, тож четвірку дискваліфікували.

Здобутки Усейна Болта важко навіть усвідомити: 8 золотих медалей на Олімпійських іграх, 10 перемог на чемпіонатах світу, п’ять особистих світових рекордів (3 на 100-метрівці та 2 на 200-метрівці). Рекорди були встановлені 10 років тому і досі не побиті: 9.58 секунд на 100 метрах і 19.19 секунд на 200 метрах.

Найчастіше Болт перемагав опонентів з величезним відривом. Яскравий приклад – перше олімпійське золото на 100-метрівці, коли спринтер на останніх 20 секундах розставив руки в сторони, вдарив себе кулаком в груди і спокійно перетнув фінішну лінію першим. Пізніше спеціалісти порахували – якби Усейн Болт не скинув оберти, то показав би космічний результат – 9.55. А ще він часто любить озиратися на конкурентів, втрачаючи дорогоцінні соті долі секунди.

Після завершення кар’єри Усейн Болт спробував втілити свою дитячу мрію – стати професійним футболістом. Але поки не судилося. Минулого року він провів пів року в «Мамелоді Сандаунз» (чемпіонат Південно-Африканської республіки), влітку спробував себе в тренувальному таборі норвезького «Стремгодсет», а восени займався з австралійським «Сентрал Кост Марінерс», але клуб та спортсмен не дійшли згоди щодо умов оплати праці.

Асафа Павелл

Бігун номер 1 в «доболтівський період». Саме у нього Усейн відібрав світовий рекорд. В 2005 році Асафа Павелл встановив найвище на той час досягнення на 100-метрівці – 9.768 секунд. Протягом двох років він тричі підвищував планку і довів її до 9.735.

З медалями ж спринтеру катастрофічно не щастило. На чемпіонаті світу-2003 він вважався головним фаворитом, показав найкращий час в попередніх забігах, але у фіналі вибув зі змагань через фальстарт. Тоді ж в естафеті Ямайка всіма букмекерами називалася без однієї хвилини чемпіоном, але спортсмени втратили при передачі паличку – Павелл, який мав бігти останній етап, так і не дочекався своєї черги. Нерідко заважали бігуну інші суб’єктивні фактори. І лише в 2008 році Павелл нарешті став олімпійським чемпіоном, а в 2009 – чемпіоном світу. В 2015 – друге золото на ЧС, а в 2016 – друге золото на ОІ. Щоправда, всі вони здобуті в естафетах, коли першу скрипку в команді грав вже Болт.

Мерлін Отті

До 2017 року рекордсменкою з кількості здобутих на чемпіонатах світу медалей (14 штук, з яких 3 – золоті) була Мерлін Отті або, як її найчастіше називали «королева бігової доріжки». Нині вона друга, але як і раніше є лідером в рейтингу мультимедалісток-легкоатлеток Олімпіад. У Отті – 9 нагород. Щоправда – жодного олімпійського золота (3 срібла і шість бронз).

Її кар’єра унікальна для цього виду спорту, де після 35 років мало хто затримується. Спринтерка з Ямайки не лише бігала до 52 (!) років, але й брала участь в цьому віці у чемпіонаті Європи, змінивши раніше громадянство на словенське. Без особливого успіху, але сам факт відбору на змагання такого рівня вражає. Втім, навіть в 40 років Отті ставала срібною і бронзовою призеркою Олімпіади-2000 в Сіднеї.

Артур Вінт

Перший олімпійський чемпіон в історії країни. Сталася історична подія в Лондоні в 1948 році на 400-метровій дистанції. Там же Артур Вінт додав срібло на 800-метрівці. В 1952 році в Гельсінкі спортсмен повторив досягнення: срібло на 800 метрах та золото на 400. Правда – уже в складі естафетної четвірки.

Після того, як Вінт зав’язав з активним спортом, він зосередився на лікарській практиці і довгий час працював хірургом в Англії та на батьківщині. Допрацювався аж до крісла першого президента асоціації спортивної медицини Ямайки.

Вероніка Кемпбелл-Браун

За кількістю олімпійських нагород в історії жіночого спорту Ямайки Вероніка Кемпбелл-Браун поступається лише Мерлі Отті. Натомість вона випереджає попередницю за золотом. Тричі спринтерка піднімалася на найвищу сходинку п’єдесталу пошани: в 2004 році (200-метрівка та естафета 4х100) та в 2008 році (200-метрівка).

Також в її активі – три перемоги на чемпіонатах світу – всі в різних дисциплінах (2007 – 100 м; 2011 – 200 м; 2015 – естафета). Усього Кемпбелл-Браун п’ять разів (2004, 2007, 2008, 2010, 2011) визнавалася найкращою спортсменкою Ямайки.

Патрік Юінг

Баскетбольна збірна Ямайки жодного разу не пробивалася на чемпіонати світу чи Олімпіади. Натомість країна може пишатися дворазовим олімпійським чемпіоном – уродженцем Кінгстона Патріком Юінгом, який в 1984 та 1992 роках входив до складу американської дрім-тім. В 13 років він з родиною переїхав з острову до США і став найвідомішим баскетболістом Ямайки.

В 1985 році він став кращим новачком сезону НБА, виступаючи на «Нью-Йорк Нікс». Усього ж за 15 сезонів в Нью-Йорку Патрік Юінг 11 разів потрапляв до збірної усіх зірок Ліги. В 1999 році 213-сантиметровий центровий став 10-м гравцем в історії НБА, якому підкорилися показники в 22 тисячі очок і 10 тисяч підбирань. Юінг – член Зали баскетбольної слави та один з 50 найкращих баскетболістів Ліги за всю її історію.

Кріс Гейл

Спорт номер 2 після бігу на Ямайці – крикет. В чомусь цей вид схожий на бейсбол, проте надто багато відмінностей, щоб називати їх «родичами». Хіба що далекими. Якщо бейсбол шалено популярний в США, Японії та на Кубі, то крикет – національний вид в Індії, Пакистані, Австралії та Океанії, ПАР і Англії. Аби конкуренція в цьому виді була вищою, до міжнародних змагань допускається об’єднана команда Вест-Індії, складена зі спортсменів, що представляють країни Карибсього регіону: Барбадос, Тринідад і Тобаго, Гайана, Ямайка та інші.

Кріс Гейл – найбільше зірка цієї команди. Він встановив кілька рекордів світового рівня і своєю грою заслужив контракти з клубами найсильніших ліг світу – Індії, Пакистану, Бангладеш та Афганістану. На батьківщині в 2015 році крикетист заснував власну академію для того аюи хлопчики з бідних родин могли повторити його кар’єру.

Дадлі Стокс

Наприкінці 80-х років минулого століття американці Фітч та Магоні під час відпустки на Ямайці побачили дивовижне видовище – змагання на мінікарах, які були невід’ємною частиною місцевого дозвілля. Саморобні «машинки» спускалися заасфальтованими серпантинами з гір, набираючи при цьому швидкість до 50 кілометрів на годину. Так і з’явилася ідея познайомити Ямайку з бобслеєм, який саме набирав популярність.

Втім, спортсмени, почувши про це крутили пальцем біля скроні і відмовлялися міняти возики на боб, а дорогу на льодовий жолоб. Переконати вдалося лише кількох відчайдухів з… Збройних сил Ямайки. Серед них був і капітан авіації Дадлі Стокс. В 1988 році він з трьома партнерами по команді влаштував для Ямайки дебют на Зимових Олімпіадах. Вийшло не надто вдало, але в одному з заїздів екіпаж фінішував на 22-й сходинці серед більш ніж 30 учасників. Потім збірна Ямайки ще кілька разів брала участь в Олімпіадах, але незмінним прізвищем у складі було прізвище Дадлі Стокса. В підсумку він домігся фантастичного для країни результату – 10-го місця відразу в двох заїздах на Іграх 1994 року. Загальний результат – 14-й рядок.

Давід Веллер

Єдина людина не з легкої атлетики, яка завоювала для Ямайки олімпійську медаль не могла опинитися поза цим списком. В 1980 році, поки більша частина цивілізованого світу ігнорувала Олімпіаду в Москві, Давід Веллер став бронзовим призером в заїзді на 1000 метрів (гіт з місця) на велотреці. Роком раніше за срібло на Панамериканських іграх він став найкращим спортсменом Ямайки, а у 1980 знову безальтернативно переміг.

Футбольна збірна-1998

На чемпіонаті світу у Франції збірна стала однією з ключових тем для обговорення. В Ямайку закохалися усі вболівальники, а їхні перемога над Японією стала національним святом на острові. І хоча розгром від Аргентини з рахунком 0:5 не викреслити з літопису – та футбольна команда була найсильнішої в історії острова. А перед стартом чемпіонату світу-1998 в країні відбулася безпрецедентна акція з призов під прапори Ямайки британських футболістів з ямайським корінням. Як наслідок – склад поповнився кількома досвідченими гравцям з досвідом виступів у Прем’Єр-лізі чи Чемпіоншипі.

Лідерами тієї збірної були Роббі Ірл з «Вімблдону» (перший гол Яма йки на турнірі у ворота Хорватії), Теодор Вітмор з «Галл Сіті» (переможний дубль у ворота Японії), Маркус Гейл з «Вімблдону», Рікардо Гарднер з «Болтону» (більше 10 сезонів в АПЛ, найкращий футболіст команди 2006 року), Фіцрой Сімпсон та Пол Холл з «Портсмуту», Іан Гудісон з «Галл Сіті», Деріл Павелл та Діон Бартон з «Дербі Каунті». Найтитулованіший гравець тієї команди – Френк Сінклейр з «Челсі», який в тому ж 1998 році став переможцем Кубку УЄФА та виграв Кубок Англійської ліги. Вся ця «банда» достойно програла майбутнім бронзовим призерам чемпіонату хорватам (1:3) та зірковим аргентинцям на чолі з Ортегою, Батістутою, Сімеоне, Вероном та Дзанетті (0:5). А в останньому матчі на груповому етапі з рахунком 2:1 здолала Японію.