Олімпійські ігри 2022. Ковзанярський спорт

Напередодні старту – головні речі, які потрібно знати про ковзанярський турнір на Олімпійських іграх 2022 року: фаворити, прогнози, форма спортсменів, календар змагань.

Олімпійські ковзани

Перегони на ковзанах у програмі зимових Олімпіад з’явився від самого початку – у 1924 році. Але жінки приєдналися лише у 1960 році. Тривалий час олімпійська програма складалася з 4 стартів (спринт, дві середні дистанції та 10-кілометровий «марафон»). З появою у програмі жіночих змагань, кількість гонок подвоїлася, а зараз це найбільш медальний вид спорту на зимовій Олімпіаді. У Пекіні буде розіграно 14 комплектів.

За весь цей час найбільше золотих медалей вибороли спортсмени Нідерландів (121, з яких 42 – золоті). Це національний вид спорту в країні і конкуренти – далеко позаду. Зокрема, у ковзанярів США – 68 медалей, з яких 29 золоті, у Норвегії – 84 і 27, у всіх німецьких збірних разом узятих (ФРН, НДР, об’єднана Німеччина) – 72 і 25, у СРСР – 60 і 24.

Рекорди

Найбільше олімпійських нагород у гонках на ковзанах здобула Ірен Вюст (Нідерланди). Вона має 11 медалей, 5 із яких – золоті. Також 5-разовими олімпійської чемпіонкою є Клаудія Пехшстайн (Німеччина), в активі якої загалом 9 олімпійських нагород та Бонні Блер (США). Найбільш золотих медалей – у Лідії Скоблікової (СРСР), яка 6 разів виграла перегони. Серед зірок світового масштабу – Гунда Німанн (Німеччина, 3+4+1), Карін Енке (Німеччина, 3+4+1), Мартіна Саблікова (Чехія, 3+2+1).

У чоловіків 5 разів олімпійськими чемпіонами ставали Клас Тунберг (Фінляндія), та Ерік Гейден (США). По 4 золота мають Свен Крамер (Нідерланди), у якого сумарно 9 нагород, Івар Баллангруд (Норвегія), Йоган Олаф Косс (Норвегія) та Євген Грішин (СРСР).

Ковзанярський спорт на Олімпіаді-2022

Усього на Олімпійських іграх у Пекіні в ковзанярському спорті передбачено 14 стартів – по п’ять заїздів класичного формату на різних дистанціях для чоловіків та жінок – два масстарти і стільки ж командних персьютів. Ось розклад стартів.

5 лютого, 10:30 – 3000 м (жінки).

6 лютого, 10:30 – 5000 м (чоловіки).

7 лютого, 10:30 – 1500 м (жінки).

8 лютого, 12:30 – 1500 м (чоловіки).

10 лютого, 14:00 – 5000 м (жінки).

11 лютого, 10:00 – 10 000 м (чоловіки).

12 лютого, 10:00 – 500 м (чоловіки).

13 лютого, 15:00 – 500 м (жінки).

15 лютого, 08:30 – командний персьют (чоловіки, жінки).

17 лютого, 10:30 – 1000 м (жінки).

18 лютого, 10:30 – 1000 м (чоловіки).

19 лютого, 09:00 – масстарт (чоловіки, жінки).

Збірна України на Олімпійських іграх

Українців серед призерів Олімпіад ніколи не було. Найвищі досягнення збірної України – 10-те місце Юрія Шульги у 1994 році на дистанції 1500 метрів. Крім нього, у топ-20 ніхто не потрапляв, а більшість із 17 стартів українських ковзанярів завершувалися місцями за межами топ-30.

Більше того, українці брали участь лише у трьох перших Олімпіадах (1994, 1998 та 2002). І ось вже п’яті поспіль зимові Олімпійські ігри пройдуть без наших ковзанярів, які не можуть завоювати бодай одну ліцензію на ці змагання.

Хто фаворит

У ковзанярів Кубок світу досить швидкоплинний – чотири етапи і від 3 до 8 стартів (лише 500-метрові дистанції проходять попарно). У поточному сезоні вони вже залишилися позаду. Попереду – фінальний турнір, який пройде у березні. Далі – суха статистика у кожній дисципліні.

Чоловіки

500 метрів (8 заїздів): Лоран Дюбрей (Канада) – 2 перемоги, 1 срібло, 5 третіх місць; Ватару Морісіге (Японія) – 1+1+1; Тацуя Сінама (Японія) – 2+1+0; Юма Муракамі (0+1+1); Артем Ареф’єв (РФ) – 0+3+0; Гао Тіньюй (Китай) – 1+1+0; Ямато Мацуї (Японія) – 1+0+0; Віктор Муштаков (РФ) – 1+0+0.

1000 метрів (4 заїзди): Томас Крол (Нідерланди) – 2+1+0; К’єлд Нойс (Нідерланди) – 0+1+2; Хавард Гольмефйорд Лоренцен (Норвегія) – 0+0+1; Гейн Оттерспер (Нідерланди) – 1+0+1; Нін Чжуньян (Китай) – 1+0+0; Кай Вербей (Нідерланди) – 0+1+0; Джордан Штольц (США) – 0+1+0.

1500 метрів (4 заїзди): Джой Мантія (США) – 2+1+1; Нін Чжуньян (Китай) – 1+2+0; Коннор Гоу (Канада) – 0+1+0; Кім Мін Сок (Корея) – 1+0+1; Аллан Даль Йоганссон (Норвегія) – 0+0+1.

5000 метрів (3 заїзди): Нільс ван дер Пул (Швеція) – 3+0+0; Тед-Ян Блумен (Канада) – 0+1+1; Давіде Гйотто (Італія) – 0+1+1; Патрік Руст (Нідерланди) – 0+1+1; Барт Свінгс (Бельгія).

10 000 метрів (1 заїзд): Нільс ван дер Пул (Швеція), Йорріт Бергсма (Нідерланди), Тед-Ян Блумен (Канада).

Масстарт (3 заїзди): Барт Свінгс (Бельгія) – 1+1+0; Руслан Захаров (РФ) – 0+1+1; Масахіто Обаясі (Японія) – 1+0+0; Альбертус Хулверф (Нідерланди) – 1+0+0; Віктор Гальд Торуп (Данія) – 0+1+0; Андреа Джованніні (Італія); Чон Чхе Вон (Корея).

Командний персьют (3 заїзди): США (2+0+0), Норвегія (0+2+0), Нідерланди (1+0+0), Канада (0+1+1), Японія (0+0+1), Італія (0+0+1).

Жінки

500 метрів (8 заїздів): Ейрін Джексон (США) – 4 перемоги, 1 срібло, 1 третє місце; Ангеліна Голікова (РФ) – 1+3+2; Нао Кодайра (Японія) – 1+4+1; Ольга Фаткуліна (РФ) – 1+0+2; Анджеліка Войчик (Польща) – 1+0+0.

1000 метрів (4 заїзди): Бріттані Боу (США) – 2+1+1; Нао Кодайра (Японія) – 1+0+2; Міхо Такагі (Японія) – 1+2+0; Ютта Лердам (Нідерланди) – 0+1+0; Ангеліна Голікова (РФ).

1500 метрів (4 заїзди): Міхо Такагі (Японія) – 3+0+0; Аяно Сато (Японія) – 0+1+2; Бріттані Боу (США) – 1+1+0; Ірен Вюст (Нідерланди) – 0+1+0; Нана Такагі (Японія) – 0+1+0.

3000 метрів (3 заїзди): Ірен Схаутен (Нідерланди) – 2+0+0; Ізабель Вейдеманн (Канада) – 0+2+0; Рагне Віклунд (Норвегія) – 0+0+1; Франческа Лоллобріджида (Італія) – 1+0+1; Антуанетта де Йонг (Нідерланди) – 0+1+0; Мартіна Саблікова (Чехія) – 0+0+1.

5000 метрів (1 заїзд): Ірен Схаутен (Нідерланди), Ізабель Вейдеманн (Канада), Рагне Віклунд (Норвегія).

Масстарт (3 заїзди): Івані Блонден (Канада) – 1+2+0; Франческа Лоллобріджида (Італія) – 1+0+1; Ірен Схаутен (Нідерланди) – 1+0+0; Єлизавета Голубєва (РФ) – 0+0+1; Мареке Груневод (Нідерланди) – 0+1+0; Гуо Дан (Китай).

Командний персьют (3 заїзди): Канада (3+0+0), Японія (0+2+0), Нідерланди (0+1+1), Китай (0+0+1), РФ (0+0+1).