Чоловік чи жінка? Спортивні непорозуміння

Багато років як в суспільстві в цілому, так і в спорті зокрема в гендерному плані все було більш-менш чітко і зрозуміло: є турніри для чоловіків, є для жінок, і є змішані (міксти в тенісі чи бадмінтоні, змішані естафети в біатлоні, тощо). Вся боротьба за рівні права для жінок велася лише включення до програм Олімпійських ігор тих видів спорту, які довгий час вважалися лише чоловічими – важка атлетика, боротьба, хокей…

Нині, коли різні правозахисні організації оперують цифрами від 30 до 50 з гаком статей, спортивні турніри довгий час залишалися ледь не єдиним публічним острівцем стабільності: лише чоловіки, лише жінки, лише змішані дуети чи команди. Але, схоже, тенденція добралася і сюди.

Кастер Семеня – прецедент

Легкоатлетка з Південно-Африканської Республіки (ПАР) в 17 років успішно почала виступати на міжнародних змаганнях. Відразу ж виграла молодіжні Ігри Співдружності (змагання для колишніх колоній Великої Британії), а за рік стала чемпіонкою Африки серед юніорів з дорослим рекордом країни і найкращим результатом сезону в світі. Також у 18-річному віці Кастер Семеня стала чемпіонкою світу на дистанції 800 метрів. Коли за два роки її особистим тренером стала легендарна Марія Мутола, результати дещо просіли: срібло ЧС-2011 і срібло Олімпіади-2012 (втім, після дискваліфікації росіянки Савінової через допінг, Семеня отримала золоту медаль). Зате наступний цикл був надуспішним: ще одна золота медаль Олімпійських ігор-2016 і друга перемога на чемпіонаті світу-2017.

Але нині дворазова олімпійська чемпіонка і чемпіонка світу перебуває в центрі скандалу. Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (IAAF) ініціювала розслідування щодо того, якої насправді статі спортсменка. В результаті проведення гендерних тестів виявилося, що у Семені надвисокий рівень чоловічих гормонів і спровокувало позов до суду. Справа в тому, що Асоціація назвала африканку «біологічним чоловіком, що відчуває себе жінкою» і ввела правило, згідно якого в офіційних змаганнях під її егідою спортсменки з аномально завищеними показниками тестостерону можуть брати участь лише в тому випадку, якщо погодяться вживати ліки, що знижують рівень гормону. Правило стосуються лише бігових дисциплін на дистанціях від 400 до 1500 метрів. Кастер Семеня оскаржила таку заборону в Спортивному арбітражному суді (CAS).

Позиція IAAF наступна: спортсменки з такими гормональними показниками як у Семені мають таке ж збільшення м’язів і кісток та підвищений гемоглобін, які чоловіки в період статевого дозрівання – а це дає їм несправедливу перевагу перед іншими учасницями змагань. В суді з цим погодилися і позов спортсменки відхилили. Тоді Кастер Семеня звернулася з апеляцією до Федерального суду Швейцарії. Там вимоги IAAF визнали дискримінаційними і дозволили спортсменці змагатися, проте вже спортивні чиновники оскаржили такий вердикт і тим самим заблокували вступ в дію дозволу. Як наслідок – на чемпіонаті світу-2019, що 27 вересня стартує в Катарі, Семеня титул чемпіонки світу захистити не зможе.

Новий скандал – в Китаї

Чемпіонат Китаю з легкої атлетики з точки зору результатів і наявних зірок – це далеко не чемпіонат світу. Тож проблеми, які спровокував фінальний забіг на 400 метрів серед жінок викликав не таке бурхливе обговорення. Але на фоні скандалу з Кастер Семеня до нього все ж привернуто увагу спортивної спільноти.

Перше місце і титул чемпіонки (?) Китаю виборола Ляо Менсю, а другою фінішувала Тун Цзенхуань. З продемонстрованими результатами вони навіть близько не стоять з учасниками чемпіонатів світу чи навіть Європи, але вражає інше: перевага золотої і срібної медалісток над іншими суперницями склала 2 секунди і більше. Для 400-метрової дистанції – це фантастичне домінування. До речі, ця пара з двома іншими китайськими спортсменками недавно перемогли і в естафеті 4х400 метрів. На фоні партнерок по команді Ляо і Тун, м’яко кажучи, виділяються. Виділяються настільки, що вболівальники відверто сумніваються чи жінки вони взагалі. Федерація легкої атлетики Китаю спростовує усі чутки, заявляючи, що гендерні тести довели: Менсю та Цзенхуань – жінки. Проте, в світі не виключають, що Китай так захищає єдиних своїх більш-менш конкурентоздатних легкоатлеток. До того ж, деталі тестів не повідомляються. Тобто, у легкоатлеток теж можуть бути аномальні цифри щодо рівня чоловічих гормонів.

Підміну виявила поліція

Також цього року зовсім дикий випадок зафіксували в Африці. В Кенії в червні була затримана поліцією учасницю забігів на довгі дистанції (зокрема, пів марафони) Шейс Чепкосгеї. Вона три роки тому була відсторонена від офіційних змагань на 4 роки за використання заборонених препаратів. Тоді в її пробах було виявлено цілий «коктейль» з різних речовин, що допомагала спортсменці бути витривалішою. Мова йшла в тому числі і про стимулятори для підвищення рівня тестостерону.

До поліцейського відділку Чепкосгеї потрапила через спробу проникнення до лікарні в Найробі під виглядом медичної сестри. Що саме вона хотіла там робити – не повідомляється (за чутками – отримати доступ до медичних препаратів), але головне не це. Справа у тому, що під час огляду в камері попереднього затримання правоохоронці з’ясували, що зловмисниця – чоловік.

Індійські історії

Спортсменка з Індії Шанті Сундараджан в 2006 році втратила срібло Азійських ігор з бігу на 800 метрів через те, що провалила тест на визначення статі. Дослідження показало, що спортсменка не має статевих характеристик жінки. Після такої звістки і втрати нагороди та можливості далі змагатися, Шанті пробувала вчинити самогубство, але була врятована. Зараз на кошти, отримані в якості компенсації, вона заснувала спортивну секцію і навчає дітей бігу.

Також постраждала індіанка Дуті Чанд, яку в 2014 році дискваліфікували через те, що виявили гіперандрогенію – підвищений рівень чоловічих гормонів в організмі. Втім, після детального гінекологічного огляду і аналізу усіх даних представники Міжнародного олімпійського комітету і медичні експерти оголосили нові правила, згідно яких спортсменкам з гіперандрогенію можна змагатися в жіночих турнірах. Дуті Чанд після того навіть перемагала на Літній Універсіаді(біг на 100 метрів). Її історія не дуже відрізняється від Кастер Семені, проте дві ключові відмінності все ж є: дистанція (правила IAAF стосується дистанції від 400 метрів до 1500 метрів) і юрисдикція (Універсіада проходить не під егідою Асоціації).

Ще одна представниця Індії Пінкі Праманік в 16-річному віці встановила відразу 4 юніорських рекорди країни в бігових дисциплінах. В 18 вона двічі стала бронзовою призеркою дорослого чемпіонату Індії (400 м та 800 м), а в 19 – чемпіонкою країни в естафеті 4х400 метрів. Далі – більше: медалі на Азійських іграх та Іграх Співдружності… Але в 26 років спортсменка стала фігуранткою скандальної справи – її співмешканка не просто звинуватила Пінкі в згвалтуванні, але й запевнила: Праманік – чоловік, і обіцяв (чи обіцяла?) одружитися з нею. Перший тест в медичній установі підтвердив, що підозрювана є чоловіком, проте наступне більш глибоке генетичне дослідження дійшло висновку, що Пінкі Праманік генетично і анатомічно – інтерсекс. Сама спортсменка після цього списала все на ін’єкції тестостерону, які їй робили регулярно протягом кар’єри.

Жорсткі втручання

Спроби спортивних керівних структури уникнути постійних суперечок щодо можливостей інтерсексів виступати в жіночих чи чоловічих змаганнях протягом десятиріч призводили до замовчування проблеми і заподіяння шкоди учасникам турнірів. Так, в квітні 2014 року видання British Medical Journal опублікував результати досліджень, згідно яких, як мінімум 4 спортсменки з елітної спортивної категорії (переможці і призерки міжнародних змагань) були піддані хірургічному втручанню, щоб залишитися в спорті. А три роки тому в ООН виступив експерт з питань здоров’я Дайнюс Пурас. Він розкритикував існуючу політику гендерного контролю в спорті і заявив про «кілька» випадків, коли учасниці змагань піддавалися гонадектомії (видалення репродуктивних органів) та частковій кліторідектомії за відсутності медичних показань.