Гроші і карантин. «Барселона» і Роналду економлять, «Реал» і «ПСЖ» тримаються

Великий футбол – великі гроші. Це правило діяло останні як мінімум 15 років, коли ціни на футболістів, їхні зарплати і доходи клубів шалено зростали, встановлюючи все нові та нові рекорди. Втім, зараз на цьому графіку крива пішла стрімко вниз.

З чого складається дохід футбольних клубів

В українських реаліях найчастіше або вся сума в бюджеті, або левова її частина – гроші хазяїна, який фактично утримує збиткове «підприємство». Збитки покриваються або власним фанатичним інтересом до футболу, або побічними мотивами – престиж і входження до елітного клубу власників клубів; суспільна думка і симпатії вболівальників; перспектива використати клуб в інших сферах, наприклад, на виборах.

Ті європейські клуби, які живуть за законами ринку, мають зазвичай шість основних каналів надходжень коштів, а їхні власники є інвесторами, що вкладаються аби отримати прибуток.

Ці шість «китів» футбольного бюджету наступні:

1. спонсорські кошти (лого на футболці, орендована назва стадіону, участь футбольних зірок у рекламних кампаніях);

2. телевізійні виплати (майже завжди Ліга продає права на показ матчів телеканалам, а отриманий прибуток розподіляє між усіма учасниками змагань);

3. виховання і продаж футболістів (це «золота жила» для тих, у кого менше грошей від перших двох джерел, наприклад – малоцікавий телевізійникам чемпіонат, або ж байдужість спонсорів; за цей рахунок живе купа команд зі Східної Європи, зокрема хорвати або поляки, які щороку продають талановитих гравців за кордон);

4. продаж квитків на матчі (тут все просто – плата за видовище);

5. збори в день матчу (крім безпосередньо квитка більшість вболівальників витратить принаймні вдвічі більше на сувенірну продукцію з емблемою улюбленого клубу – кепки, футболки, чашки, тощо і на супутні послуги – перекус, розваги);

6. відрахування від УЄФА (це можуть бути як скромні бонуси для підтримки середняків чи найбідніших клубів, так і десятки мільйонів призових за участь у єврокубках).

Карантин. Рахуємо збитки

В умовах зупинки усіх футбольних змагань клуби втрачають гроші на всіх напрямках. Пункти 4 та 5 приносять рівно 0 євро, оскільки матчів немає, і навіть якщо вони відновляться, то як мінімум кілька місяців будуть проходити без глядачів. І це зовсім не копійки. Наприклад, бюджет англійських грандів в середньому на 25 % залежить саме від цих коштів, мадридський «Реал» від продажу квитків, сувенірної продукції, атрибутики та їжі з напоями в день матчу отримує 20 % сукупного доходу, а «Барселоні» кожен незіграний домашній матч не додає 3,3 мільйонів євро, які капали на рахунок у звичайних умовах. Німецькі клуби, на стадіонах яких найвища у Європі відвідуваність, втрачають ще більше.

Пункт 6 теж заморожений, оскільки діє принцип: немає матчів – немає призових. А продаж гравців ніколи не був для грандів пріоритетним. А бідніші команди втратять через кризу, яка неодмінно призведе до зниження цін на футболістів.

Але найбільший головний біль – надходження від телетрансляцій. Це левова частка бюджетів команд (особливо, коли мова йде про Англійську Прем’єр-лігу). Саме тому, зараз найбільш сильні чемпіонати наполягають на продовженні змагань навіть без глядачів. Бо якщо зупинити турніри – доведеться повертати гроші телепровайдерам. До того ж, літні виставкові турне країнами Азії та Америки, які останніми роками приносили великі кошти, цього сезону точно будуть недоступними.

Треба економити

При цьому витрати футбольних клубів майже не скоротилися – зарплати футболістам, тренерам і персоналу треба платити. І ось тут почалося найскладніше – перемовини між гравцями, агентами, футбольними профспілками, федераціями, керівництвом ліг… Ще наприкінці березня ФІФА рекомендувала сторонам погодитися на 50-відсоткове зниження на період карантину. У підсумку, хтось погодився на солідне скорочення зарплат, а дехто категорично відмовився навіть від мінімального зменшення.

Безперечно, що в центрі уваги опинилися найбагатші клуби, де зірки отримують десятки сотні тисяч євро на тиждень. Навіть невеликі скорочення можуть суттєво допомогти клубній казні. Наприклад, гравці дортмундської «Боруссії» добровільно погодилися відмовитися від 20 % зарплати. Ключова мотивація – можливість в повному обсязі заплатити персоналу клубу (а це майже 1000 людей – прибиральниці, кухарі, водії, тренери дитячих академій, стюарди, тощо). Інша німецька «Боруссія» з Менхенгладбаха зекономила 1 мільйон на зарплатах у березні. Ці гроші спрямували у фонд боротьби з корона вірусом.

Безпрецедентні скорочення – у «Барселони». Лідер команди Ліонель Мессі оголосив, що адміністрація клубу і гравці домовилися зменшити виплати на 70 %. І крім цього, гравці каталонської команди будуть скидатися грошима, аби скорочення ставок не торкнулося рядових працівників. Кілька днів ЗМІ писали про те, що частина футболістів не погодилася на таку ініціативу і вимагала зароблені кошти у повному обсязі, проте жодної заяви з цього приводу з команди не прозвучало. А Мессі гнівно відреагував на дописи, заявивши, що футболісти і клуб шукали оптимальне співвідношення цифр. Пізніше з’явилася інформація, що сторони домовляються про ще більший дисконт – 70 % зарплатної економії недостатньо для виживання.

Такі ж цифри озвучили і в «Атлетіко», де на 70 % урізали всі зарплати – від першої команди до юнацьких, включно з жіночою.

Домовляються і чекають

А от інший клуб з Мадрида – «Реал» – повідомив, що поки не розглядає такий варіант економії, а якщо пауза затягнеться і це стане неминучим, то футболісти втратять не більше 10 %.

Не зачіпають гроші своїх зірок і у найбагатшому клубі Франції – «ПСЖ». Знаючи хворобливу пристрасть до грошей оточення двох головних «діамантів» команди – Неймара і Мбаппе – катарські боси не ризикують оголошувати курс на економію. Та й, будемо відвертими, шейхи фінансово постраждали значно менше від корона вірусу, ніж європейці. До того ж, у арабів і запаси значно солідніші. Тож «ПСЖ» може навіть виграти від пандемії, отримавши змогу на кризовому ринку придбати ще кількох висококваліфікованих футболістів із солідними знижками, спокусивши їх повноцінними, а не урізаними зарплатами.

Непросто йдуть перемовини в таборі лідера італійської Серії А – «Ювентуса». Схоже, керівництво домовляється про «знижку» з кожним гравцем окремо. Але першим виступив Кріштіану Роналду, який заявив, що пожертвує більше ніж 10 % річного доходу – відмовиться від 3,8 мільйонів з 31 мільйона, передбаченого контрактом. Це фактично півтора місяці безкоштовної роботи португальця – 100 відсотків зниження зарплати на цей строк. Як мінімум стільки й триватиме перерва.

Найскладніше поки що ситуація в Англії. Спочатку усіх шокував «Тоттенгем», де вирішили скоротити зарплати не футболістам і тренеру, а… усьому іншому рядовому персоналу клубу: від лікарів до тих, хто доглядає за полем – на 20 %. Спільнотою вболівальників та журналістів прокотилася хвиля обурення. Цинічності ситуації додає той факт, що власник «шпор» – один з найбагатших бізнесменів у світі Джо Льюїс.

В інших клубах також не поспішають оголошувати екстрені заходи. Поки тривають перемовини між власниками клубами і профспілкою футболістів. Все крутиться навколо цифри у 25 %, проте жодного офіційного повідомлення поки не було. Звучали лише шляхетні заяви окремих гравців та тренерів про готовність зменшити власні апетити заради спільної справи.

Битва за гроші програна

На тлі англійських заяв статус найбільш жадібних у Європі футболістів отримали кілька гравців скромного швейцарського «Сьйона». Клуб просто поставив до відома гравців, що скорочує зарплати. Група досить відомих спортсменів, які дограють в цій команді обурилася і категорично відмовилася – тож керівництво просто звільнило їх, виплативши передбачену за контрактом компенсацію. Виявилося, що так вийде навіть вигідніше. Серед страйкарів виявилися, наприклад, Йоан Джуру (колишні клуби – «Арсенал», «Гамбург»), Алекс Сонг («Арсенал», «Барселона») та Сейду Думбія (ЦСКА, «Рома»). Усього – до 10 гравців.

Програла фінансову війну і словацька «Жиліна». Клуб став першим і поки єдиним на рівні елітних дивізіонів країн Європи, який оголосив про банкрутство через карантин. Керівництво заявило, що неминуче падіння цін на гравців не дозволить влітку отримати за лідерів адекватні гроші, які би дозволили сформувати бюджет на наступний рік. Тож команда знялася зі змагань, а усі футболісти отримали статус вільних агентів, опинившись без роботи.

А що в Україні?

Як не дивно, але у клубів УПЛ чи навіть першої ліги все набагато краще. Повертаючись до початку матеріалу – тут природні надходження (квитки, сувеніри, спонсори, трансфери, телебачення) приносять краплю в морі, а власникам за великим рахунком все одно платити гравцям, які виходять на поле, чи тренуються вдома. Все одно – будуть в мінусі.

Зокрема, про зарплати на тому ж рівні вже оголосили президенти «Динамо» Ігор Суркіс та власник першолігівського «Інгульця» Олександр Поворознюк. І тільки ФК «Львів», за інформацією ЗМІ пішов на скорочення зарплат, порізавши їх навпіл. Якщо в травні чемпіонат відновиться – то оголошень про економію чекати й не варто, а от у разі більш суттєвого форс-мажору, можливі варіанти. Втім, ті ж «Карпати» чи «Ворскла» і без карантинів навчилися не платити своїм гравцям зарплати по кілька місяців – тож футболістам не звикати.