Хвороба Паркінсона: причини, методи діагностики та лікування
Попри те, що медицина невпинно розвивається, деякі хвороби все ж залишаються невиліковними. Особливо це стосується генетичних паталогій. Це зумовлено проблемами з доступністю до генетичної інформації, складністю її обробки, динамікою генетичних змін в організімі та багатьма іншими чинниками. Втім, вищезгадані аспекти не стоять на заваді до розробки лікування для хворих на різноманітні генетичні захворювання. Однією з них є хвороба Паркінсона, яка доволі поширена у світі.
Згідно зі статистикою Фундації Паркінсона, більше 10 мільйонів у світі мають це захворювання. Це свідчить про те, що вона є доволі поширеною, а значить ризик захворіти є у багатьох.
Що таке хвороба Паркінсона?
Хвороба Пракінсона — це захворювання центральної нервової системи, яке супроводжується поступовим сповільненням рухів, тремором та жорсткістю м’язів. Власне це лише декілька основних симптомів хвороби. Лікарі поділяють прояви Паркінсона на дві групи — моторні та немоторні.
До моторних належать:
- повільний рух
- тремор
- мимовільний рух
- жорсткість
- проблеми з ходьбою
- дисбаланс (порушення координації та контролю над рухами)
До немоторних належать:
- розлади психічного здоров’я
- деменція
- порушення сну
- біль
- сенсорні порушення.
Складно сказати, яким є походження хвороби Паркінсона та які тригери її спричиняють. Загалом прийнято думати, що захворювання проявляється виключно у людей похилого віку, які вже перейшли межу 60 років. Частково це правда, однак існує форма Паркінсона з Раннім початком (до 40 років) та ювеніальна фаза (до 20 років).
Згідно з дослідженнями Національного науково-дослідного інституту геному людини, саме спадковість може бути ймовірною причиною хвороби Паркінсона у деяких людей. Наразі відомо про сім генів, які провокують її. Дослідники виявили наявність мутацій у чотирьох добре досліджених генах: (PARK1), (PARK5), (PARK8) та (PARK3). Прикметно, що мутації в трьох інших відомих генах, а саме (PARK2), (PARK7) і (PARK6), спостерігались у випадках, коли хворобу Паркінсона діагностували в обох дітей в сім’ї, але їхні батьки були абсолютно здоровими.
З іншого боку, існують зовнішні загрози виникнення синдрому паркінсіонізму. Мова йде про гострі та хронічні інфекції нервової системи, розлади мозкового кровообігу церебрального атеросклерозу, судинних захворювань головного мозку, пухлин, травм та пухлин нервової системи.
Чи існує профілактика хвороби Паркінсона?
Загалом наразі не існує універсального методу профілактики хвороби Паркінсона, як мінімум через те, що воно може виникати на генетичному рівні. Попри це, лікарі радять підтримувати нервову систему в тонусі. Так, наприклад, як би це банально не звучало, але харчування займає не останнє місце в контексті профілактики. Варто споживати якомога більше свіжої зелені та ягід (руколу, смородину, малину, базилік та багато інших). Крім цього, варто не забувати про ОМЕГА-3, вітамін D3 (продукти тваринного походження), фізичну активність (це може бути навіть ходьба) і, певна річ, максимально зменшувати рівень стресу (зрозуміло, що це не завжди залежить від нас, однак варто докласти зусиль і все вийде 🙂
Як не крути, але найкраща профілактика будь-якої хвороби — це регулярні обстеження у лікарів.
А що з діагностикою?
Тепер ми плавно переходимо до методів діагностики хвороби Паркінсона. На жаль, тут також немає спеціального тесту, який допоміг би моментально визначити наявність захворювання. Спочатку лікарі аналізують фізичні показники людини (координація, рух та інші), а невролог проводить неврологічне обстеження.
Ґрунтуючись на цих результатах, медик може направити пацієнта на магнітно-резонансну томографію головного мозку (МРТ головного мозку), сканування транспортера дофаміну (DaT-сканування) або дослідження крові. Після цих обстежень лікар резюмує чи є хороба Паркінсона, чи ні.
Сучасні методи лікування хвороби Паркінсона
- Глибока стимуляція мозку (DBS) — це метод лікування хвороби Паркінсона, який полягає в імплантації електродів у певні ділянки мозку. Ці електроди посилають електричні сигнали, які допомагають регулювати нервову активність і покращувати рухові функції.
- Леводопа-карбідопа кишковий гель (LCIG) — це новий метод прийому ліків, який допомагає людям із хворобою Паркінсона краще контролювати свої рухи. Цей метод передбачає введення леводопи, препарату, який широко використовується для лікування цього захворювання, безпосередньо в тонку кишку.
- Неінвазивні техніки стимуляції мозку — це методи лікування хвороби Паркінсона, які не вимагають хірургічного втручання. Ці техніки передбачають застосування магнітних або електричних полів до мозку для впливу на нервову активність і покращення рухових функцій.
До неінвазивних технік стимуляції мозку належать транскраніальна магнітна стимуляція (TMS) та транскраніальна пряма струмова стимуляція (tDCS). - Генна терапія – це метод лікування, який використовує генетичні матеріали для лікування або запобігання захворюванню. У випадку хвороби Паркінсона генна терапія може використовуватися для модифікації генетичної основи захворювання, що може призвести до сповільнення або навіть зупинки прогресування захворювання.
- Портативні пристрої та штучний інтелект використовуються для допомоги людям із хворобою Паркінсона у контролі своїх симптомів. Ці технології можуть відстежувати рухові симптоми, моніторити дотримання режиму прийому ліків та надавати персоналізований зворотний зв’язок.
