Достовірність OSINT-розвідки в умовах інформаційного сміття — де пролягає межа між правдою та дезінформацією?
Журналістські розслідування воєнних злочинів російських військ в Україні активно спираються на відкриті дані та методи OSINT. Це спричинило популяризацію сфери відкритих розслідувань та появу вузькопрофільних фахівців. Фактично, в Україні, та за її межами, відбувся справжній OSINT-бум.
І справді, така робота є результативною — на основі аналізу публічної інформації в мережі вдається задокументувати чимало фактів катувань, страт військовополонених та цивільних осіб російськими військами. Ці матеріали стають незаперечними доказами злочинів РФ проти людяності, що матиме важливі правові наслідки.
Одним з найбільш резонансних розслідувань авторства Bellingcat є «Розслідування безликих вбивць, які понівечили та стратили українського військовополоненого». У цьому випадку Христо Грозев використовував компіляцію даних із соціальних мереж. В результаті, йому вдалося та його команді вдалося ідентифікувати особу російського військового, який катував українського військововполоненого.
Втім, існує інша сторона медалі, а саме — достовірність. Мати доступ до величезних масивів даних недостатньо для якісної діяльності в цій сфері розслідувань. Серед величезного обсягу інформації, доступної для OSINT в мережі, є не лише об’єктивні факти та дані, але й чутки, фейки, пропаганда та цілеспрямована дезінформація.
Одразу постає питання: як правильно працювати з публічною інформацією? Які є ризики повної довіри до OSINT-розслідувань та чи дійсно вони є ефективними?
Коротко про OSINT
Перш за все, варто розтлумачити поняття OSINT та класифікувати типи даних, які можна до нього віднести.
OSINT-розвідка (або розслідування на основі відкритих даних) — це збір та аналіз публічно доступної інформації для отримання розвідувальних даних. Спектр джерел інформації, які використовуються в процесі проведення журналістських OSINT-розслідувань доволі широкі. До основних можна віднести:
- Інформацію державних органів: бюджети, статистика, звіти про діяльність;
- Наукові дані: статистика, архіви, результати досліджень;
- Дані компаній: ціни, тарифи, умови надання послуг;
- Дані громадських організацій та ЗМІ: звіти, опитування, публікації;
- Соціальні мережі: відеоролики, пости, аудіо, світлини;
- Супутникові знімки, вуличні відеокамери та цифрові карти.
Варто зазначити, що це доволі універсальний інструмент, який активно застосовується в різних сферах. Їхнє використання не обмежується лише національною безпекою, а навпаки, OSINT активно експлуатується в більш побутових галузях, як от державному управлінні та обороні, бізнесі, журналістиці, освіті та науці.
Повна довіра чи верифікація?
Тепер перейдімо до найважливішого аспекту OSINT – достовірністі. Наявність величезного масиву інформації дає не лише можливості, але й обмеження. І тут варто зачепити тему фактчекінгу та верифікації, оскільки робота з відкритими даними напряму пов’язана з цими процесами.
Візьмемо до прикладу новину про те, «київський режим почав активно кидати жінок на забій». Вона виникла через відеоролик, який начебто завірусився в соціальних мережах рф. Чи є цей матеріал відкритими даними? Звичайно, оскільки він знаходиться у віддкритому доступі, а отже його можна використати в ході OSINT-розвідки та дискредитувати таким чином українське військове керівництво.
Втім, так можна зробити, якщо не провести верифікацію вищезгаданого відео. Журналісти зі “StopFake” дослідили матеріал та дійшли висновку, що це ніщо інше, як постановний ролик від росіян. Розслідувачі навели переконливі аргументи стосовно правдивості своїх висловлювань (неприродна українська мова так званої “військовослужбовиці”, невідповідність тону оповіді обстановці бою, невідповідність звуків “прильотів” та “картинки” в окопі).
Окрім цих декількох аргументів фактчекери перевірили акаунт в соціальній мережі ТікТок, на якому власне було оприлюднено це відео. Як виявилось, попередньо на цьому обліковому записі публікувались виключно матеріали на антиукраїнську тематику та українськими військовополоненими. Це у свою чергу свідчить про те, що відео постановне.
Отже, на цьому прикладі можна прослідкувати взаємозалежність між верифікацією відкритих даних та проведенням OSINT-розвідки. Без ретельного аналізу вихідних даних неможливо провести якісне дослідження. Попри цей факт, не варто остерігатися такого підходу до проведення журналістських розслідувань, адже вони надзвичайно результативні. Основною перевагою роботи з відкритими даними є доступність. Розслідувачі можуть аналізувати значний масив інформації, не перебуваючи безпосередньо на місці подій. Це дозволяє розкривати приховані факти та обставини.
Взяти хоча б розслідування Джеффрі Льюїса, яке опублікував сайт Business Insider. Завдяки використанню Google Maps йому та його команді вдалося зазначити початок повномасштабного вторгнення росії за 25 хвилин до його фактичного старту. Сформувати ці висновки розслідувачу вдалося завдяки порівняльному аналізу знімків та визначення характеру динаміки видозмін на конкретній території.
Наскільки тонка межа між достовірністю та дезіфнормацію?
Повертаючись до головного запитання про те, де пролягає межа між правдою та дезінформацією, відповідь є лише одна — її фактично не існує. Не можна чітко окреслити, яким саме відкритим даним можна довіряти в ході OSINT-розслідування, а яким ні. Журналісти, які працюють в цьому напрямку, постійно стикаються із загрозою фейкових новин, неправильними трактуваннями та інтерпретаціями загальнодоступної інформації, порушення конфіденційності або навіть кібератаками та зливами даних.
Втім, саме ці небезпеки мають спонукати розслідувача до більш ґрунтовного аналізу матеріалів за допомогою верифікації та фактчекінгу. Тому довіра до даних має базуватися на критичному ставленні, перехресних перевірках та здоровому глузді. І тільки за цих умов OSINT може бути ефективним інструментом розслідувань.
