400-літній бонсай пережив бомбардування Хіросіми і досі чудово виглядає (ФОТО, ВІДЕО)
Деревце бонсай, висаджене ще у 17-му столітті, пережило багато різноманітних історичних подій та катаклізмів, однак від цього не лише не втратило своєї привабливості, а й стало ще цікавішим та загадковішим.
Цей бонсай не має й метра, проте його товстий зарослий мохом стовбур натякає на похилий вік.
Зараз цей бонсай-«дідусь» росте у Національному дендрарії у Вашингтоні під назвою японська біла сосна. У 1976-му власник бонсай майстер Масару Ямакі подарував його США.
Однак неймовірна і моторошна історія дерева розкрилась лише у 2001 році, коли онуки Ямакі відвідали колекцію. Вони й розповіли про Хіросіму.
Виявилося, що сім’я Ямакі жила всього за кілька кілометрів від місця, куди американські війська скинули бомбу під час ядерного бомбардування Хіросіми в 1945 році. Як відомо, у результаті цього загинули 140 тисяч осіб, а в місті відбулися величезні руйнування. Однак Ямакі, його сім’я і бонсай, які перебували у закритому приміщенні під час вибуху, дивом залишилися цілими і неушкодженими.
Згодом Ямакі напередодні 200-річчя США пожертвував дерево Національному музею босай (National Bonsai & Penjing Museum), однак не згадував про його унікальну історію.
За деревцем доглядали 6 поколінь сім’ї Ямакі, його посадили ще у 1625 році. Ця карликова сосна є одним із найстаріших бонсаїв в світі.
Бонсай (з японської «рослина на таці») – мистецтво вирощування карликових дерев у невеликих ємностях. Не кожне деревце в низькому контейнері — бонсай, японські традиціоналісти обмежують список видами: сосна, ялина, ялівець, клен, азалія, рододендрон.
Авторство ідеї бонсай належить Китаю. Існують різні думки з приводу дати започаткування цього мистецтва, за різними твердженнями, початок своєї історії воно отримало близько 4000 років тому.
Існує легенда, що першим «бонсаїстом» був китайський імператор династії Хань, який створив мініатюрну копію своєї імперії. Згідно з легендою, там були мініатюрні гори, дерева, будинки і навіть річки. Згодом, у період середньовіччя, разом із буддизмом культура бонсай поширилася і у Японії, де вкорінилася спочатку серед аристократів і духовенства, а потім, на початку 17 століття, і на національному рівні.
У 18 столітті в Японії почали впроваджувати особливі техніки формування дерев, правила, норми, відділяти різноманітні стилі, а також проводили виставки, на яких майстри ділилися своїми досягненнями.
Бонсай-дерева можна вирощувати з дерев, зібраних в дикій природі або, в рідкісних випадках, з насіння.
Іноді, як у випадку з бонсай Ямакі, були щеплені разом багато дерев, щоб поліпшити зовнішній вигляд дерева.
Дерева бонсай вимагають щоденного піклування. Дехто порівнює догляд за бонсай із доглядом за домашньою твариною. Завдяки постійній увазі бонсаї живуть значно довше за природну тривалість життя дерев, з яких вони походять.
