Авторитетне британське видання The Guardian склало за результатами опитування глядачів та експертних оцінок телекритків власник список ТОП-100 найбільш яскравих і успішних фільмів, починаючи від 2000 року.
Найбільш талановитими можна вважати п’ятьох режисерів – Річарда Лінклейтера, Веса Андерсона, Альфонсо Куарона, Міхаеля Ханеке та Чарлі Кауфмана. Кожен з них в ТОП-50 представлений відразу двома фільмами. Крім них в верхній частині рейтингу The Guardian присутні легендарні Девід Лінч, брати Коен, Стівен Спілберг, Хаяо Міядзакі, Ларс фон Трієр, Мартін Скорсезе, Педро Альмодовар тощо. Але вони «пролетіли» повз місця на вершині.
В ТОП-100 присутні такі несподіванки, як, приміром «Пригоди Паддінгтона-2», або мультфільм «Суперсімейка». Також, якщо брати анімацію, то слід згадати дві зовсім недитячі мальовані стрічки – «Персеполіс» та «Віднесені привидами» легендарного японського режисера Хаяо Міядзакі. Досить високо забрався сатиричний фільм «Борат» британського коміка Саші Барона Коена.
До сотні найкращих кінокритики також занесли «попсові» фільми «Геть», «Вовк з Вілл-стріт», «Готель «Гранд Будапешт», «Одинадцять друзів Оушена», «Гладіатор» і свіже творіння Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голівуді». Також не забули автори списку про культові артхаусні роботи («Догвілль» Ларса фон Трієра), гомосексуальну тематику («Назви мене своїм ім’ям» та «Горбата гора»), азійські фільми, що сходу стали світовою класикою («Служниця», «Розлучення Надера і Симін», «Тигр, підкрадається, дракон ховається») і напівдокументальний «Фаренгейт 9/11».
Нагадаємо, місця з 12 по 7 посіли фільми «Син Саула», «Малголланд-драйв», «Команда «Америка»: світова поліція», «Зама», «Місячне сяйво» та «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Перша ж шістка виглядає наступним чином…
Детективна драма, для визначення якої європейські критики навіть нове слово вигадали: «гостроколючий». Трилер, детектив, політична драма… Тут намішано декілька жанрів, які об’єдналися з однією метою – навіяти відчуття тотального страху. Такого, що вирував над Францією в жовтні 1961 року, коли тисячі алжирських демонстрантів у Парижі були жорстоко побиті, а від 70 до 200 (за різними даними) мігрантів – вбиті поліцією. Відлуння тих подій наздоганяє успішного телеведучого, який отримує лякаючі відео – зняті прихованими камерами в його ж будинку. Або розібратися, хто за цим стоїть – він має зануритися в події початку 60-х і віднайти «скелет» у власній шафі.
Австрійський режисер Міхаель Ханеке має прізвисько «совість європейського кіно» і цим фільмом сповна підтвердив його не випадковість. І заслужив нове – «Кассандра». За те, що своїми роботами попереджає про можливу прийдешню катастрофу, якщо не будуть зроблені висновки з минулого.
Чи була в історії кіно романтичніша пара, ніж Чоу Мо Ван і Сун Лі Чжен? Це не Ромео і Джульєта, але близько до того. Хоча й зовсім по-іншому. Обидвоє – сімейні. Половинки обох пропадають на роботі, а сусіди Чоу і Сун тепер починають проводити разом більше часу, ніж з власними дружиною і чоловіком відповідно. Це фільм не про подружню зраду, а про кохання і біль від розуміння того, що життя несправедливе.
В рейтингу BBC ця стрічка – на другому місці (відразу після «Малголланд-Драйв» Девіда Лінча). The Guardian вважає, що робота Вонга Карвая достойна лише 5-ї сходинки.
Єдина стрічка в ТОП-10 у жанрі наукової фантастики. Позаземний андроїд у виконанні Скарлет Йогансон вештається вулицями Глазго і пересувається між містами у автівці, полюючи на самотніх чоловіків, яких «перероблює» на енергію для власного існування. Інопланетна хижачка лишає від жертв лише шкіру, проте одна зустріч зі справжніми людськими почуттями радикально змінює її – і з мисливця істота в подобі жінки перетворюється на потенційну жертву.
Фільм Джонатана Глейзера заслужив кардинально різні оцінки – від шаленого захоплення до епітетів «сміхотворно поганий», не здобув великих серйозних премій, проте став певною мірою культовим і заслужив на регулярні порівняння з доробком легендарного Стенлі Кубрика. Цікава деталь – значна частина рідкісних для стрічки діалогів була знята прихованою камерою за участі випадкових перехожих.
Фільм в форматі реаліті-шоу. Річард Лінклейтер знімав стрічку 11 років, фіксуючи на плівку процес дорослішання спочатку хлопчика, потім підлітка, а потім юнака на ім’я Мейсон. З 6 до 18 років він змінює свої погляди і переживає важливі моменти свого життя – розлучення батьків, підліткові інтереси, перший алкоголь і легкі наркотики, перші стосунки з дівчатами, вступ до коледжу… І все це – на фоні змін в США, які відбувалися з 2002 по 2013 рік. Від війни в Іраку до другого терміну президентства Барака Обами.
Стрічка не мала постійного сценарію і щороку сюжет розвивався разом з головним героєм, що робить таку імпровізацію ще більш чесною і відвертою. Недаремно ж «Юність» отримала 6 номінацій на премію «Оскар». В тому числі – за найкращий фільм, найкращу режисерську роботу і найкращий сценарій. Втім, статуетку Кіноакадемія дала лише одну – за жіночу роль другого плану.
Історична драма Стівена Маквіна, заснована на реальних подіях. Вільнонароджений Соломон Нортуп з’явився на світ за кілька років до початку громадянської війни в США у вільному від рабства штаті Нью-Йорк. Проте його не оминула ганебна традиція торгівля людьми. Нортрупа продали в Луїзіану, де він сповна пережив усі жахи системи, що припинила своє існування лише юридично, але не фактично.
Жорстокі і часом шокуючи сцени стали відповіддю на закиди щодо надто обережного висвітлення проблеми расизму в США з боку голлівудських кінокомпаній. «12 років рабства», мабуть, найпотужніший фільм, знятий на цю тему. А головний герой – освічений талановитий чоловік, який опинився в жахливій ситуації, – уособлює трагічну велич і вміння зберегти людську гідність навіть в нелюдських умовах.
Стрічка отримала 9 номінацій на «Оскар» і стала найкращим фільмом 2013 року.
Оригінальна назва фільму – There Will Be Blood. Дослівний переклад – «І буде кров». Це цитата з Біблії: «І сказав Господь до Мойсея: Візьми свою палицю, і простягни свою руку над водою єгиптян, над їхніми річками, над їхніми потоками, і над ставами їхніми, і над кожним водозбором їхнім, і вони стануть кров'ю. І буде кров по всій єгипетській землі, і в посуді дерев'янім, і в каміннім». От тільки замість крові – тут нафта. Всюди. І наприкінці 19 – початку 20 століття вона для економіки США саме і є кров’ю, забезпечуючи розвиток країни. В гонитві за новими покладами з нафтою головний герої (у виконанні Деніела Дей-Люїса) втрачає усе людське.
Дей-Льюїс вважається одним з найвеличнішим в історії кіно актором. Доказ того – три статуетки Оскар за найкращу чоловічу роль (такого більше немає у жодного актора). І це при тому, що знімається ірландець раз на 4-5 років. А «Нафту» називають вершиною його майстерності. Як і режисера Пола Андерсона, який зняв цю епічну картину.
