Смерть на ринзі. Хронологія трагедій

В Чікаго (США) в лікарні напередодні, 16 жовтня, помер американський боксер-середньоваговик Патрік Дей. До шпиталю спортсмен попав після бою 12 жовтня. Той поєдинок на професійному ринзі проходив в рамках «розігріву» до головної події вечора – дебютної сутички українця Олександра Усика в надважкій вазі.

Дей тоді програв своєму супернику в 10-му раунді. Після пропущеного удару він опинився в нокауті. Рефері відразу оцінив ситуацію і навіть не розпочинав відлік – відразу покликав медиків на ринг. Боксера госпіталізували, проте він за чотири дні не вийшов з коми.

Смертей стало більше

За останні чотири місяці це вже четверта трагедія у професійному боксі. В липні боксерська спільнота втратила відразу двох бійців. Спочатку росіянин Максим Дадашев в Чеверлі (США) невдало провів бій за статус обов’язкового претендента на титул чемпіона світу за версією IBF проти Сабріеля Матіаса з Пуерто-Ріко. В 11-му раунді суддя зупинив бій, оскільки зробив висновок, що Дадашев не контролює хід поєдинку і пропускає занадто багато ударів в голову. До роздягальні боксер пішов сам, але не дійшов – його екстренно відправили до лікарні з попереднім діагнозом «набряк мозку». В лікарні спортсмену провели трепанацію черепа, ввели у медикаментозну кому… За три дні після бою лікарі зафіксували смерть Максима Дадашева.

Росіянина ще не встигли поховати, а з аргентинського Сан-Ніколаса (передмістя Буенос-Айреса) надійшла нова трагічна новина. Місцевий боксер Уго Сантільян на кілька днів раніше Дадашева потрапив у лікарню після бою з уругвайцем Едуардо Абреу. Бій тривав усі заплановані 10 раундів і завершився унічию. Сантільян не виглядав побитим і навіть дочекався у ринзі оголошення результату і зненацька знепритомнів. В лікарні медики виявили кров’яний згусток в мозку спортсмена, зробили операцію, але після того у аргентинця двічі зупинялося серце. Вдруге перезапустити його не вдалося.

Ще один випадок – менш відомий, оскільки відбувся у вересні 2019 року на регіональному рівні проте шокуючий обставинами виявленої недбалості з боку організаторів. Болгарський 21-річний боксер Борис Станчов вперше вийшов на професійний ринг аби дебютувати проти албанця Казима Дервеші. Бій став для юнака останнім у житті, а вже після поєдинку стало відомо, що Станчов взагалі не мав права виходити в ринг, оскільки не отримав ліцензію. Він надав документи, що належали його двоюрідному брату Ісусу Велічкову і таким чином обійшов правила.

Темні часи

Бокс – один з найдавніших видів спорту, і трагічні епізоди в ньому були завжди, особливо під час ери становлення (друга половина ХIX – початок ХX століть), коли спортсмени були незахищені, а медицина не настільки розвинена, як зараз. Та й статистику тоді вели недбало – частина боїв не мала офіційного статусу, а боксер, якого винесли з рингу живим (нехай він навіть помирав відразу після того) не вважали жертвою боксу.

Чим ближче до цивілізації – тим частішими були офіційні випадки. В 1933 році зафіксовано відразу дві смерті на рингу. 24-річний син німецьких емігрантів американець Ерні Шааф в поєдинку з майбутнім чемпіоном світу Максом Бером тримався на ногах майже до фінального гонгу, але за кілька секунд до нього опинився на підлозі. Як з’ясувалося пізніше, тоді він отримав важку травму мозку і мало не щодня скаржився на сильні головні болі, але оскільки поглибленими медичними обстеженнями боксери тих часів, як правило, не переймалися, то за півроку «Морський тигр» (таке прізвисько боксер отримав за службу на флоті) знову вийшов у ринг проти італійського велетня Прімо Карнери. І цього разу він тримався довго – аж до 13-го раунду. Після чергового удару Шааф впав і більше не піднімався. За чотири дні, не виходячи з коми він помер у лікарні.

Боксер з Нової Зеландії Альберт Сідні Лоу також пішов з життя в 1933 році. Йому виповнився лише 21 рік, але він встиг до того часу двічі виграти чемпіонат країни і навіть взяти участь в Олімпіаді 1932 року, що проходила в Лос-Анджелесі (США). В тому ж році він перейшов в професіонали, але кар’єру на профі-ринзі вибудувати не вийшло. Лоу встиг виграти три поєдинки, але сутичка з Гаррі Лістером стала роковою: зупинка бою в 12-му раунді через нокаут, крововилив в мозок, летальний підсумок.

Нова ера

Чим більше ставало можливостей (створення офіційних боксерських асоціацій, трансляції боїв, підвищений інтерес з боку ЗМІ), тим частіше надходили новини про смерті боксерів-професіоналів. До 1980-х найбільш резонансними були три випадки.

В 1954 році перший в історії Олімпіад чорношкірий чемпіон у важкій вазі Ед Сандерс проводив свій 9-й поєдинок після переходу в професіонали. Його боялися суперники. Ще на Олімпіаді Сандерс усі бої завершив достроково, а суперник по фіналу не бився, а бігав з кутка в куток, аби уникнути ударів (за що отримав дискваліфікацію і не отримав срібну медаль). На профі-ринзі справи йшли не так добре – 6 перемог, 1 нічия і 2 поразки. А поєдинок проти Віллі «Каділлака» Джеймсона став останнім. Ед Сандерс пропустив серію ударів в 11-му раунді і більше ніколи не був у свідомості – помер у лікарні під час операції на мозку. Вважається, що роковими стали травми отримані раніше – а удари Джеймсона лише запустили процес, який і без того був неминучим.

У 1962-му році вперше смерть боксера на рингу показали по телебаченню в прямому ефірі. Кубинець Бенні Парет у свої 25 років за спиною мав 50 (!) боїв не професійному ринзі, в яких здобув 35 перемог. Бій за титул абсолютного чемпіона світу в напівсередній вазі проти американця Еміля Гріффіта очікувася з величезним інтересом. По-перше, боксери до цього суперничали двічі (здобули по одній перемозі), а по-друге, пристрасті розгорілися ще на зважуванні – Парет назвав Гріффіта гоміком. В 6-му раунді бій міг закінчитися достроково на користь кубинця, проте американця врятував гонг – після нього відрахунок 10 секунд для фіксації нокауту припиняється. А в 12 раунді все перевернулося з ніг на голову. На голову Парета, який менше ніж за хвилину пропустив 30 ударів в голову – від останніх вже навіть не захищався, опустивши руки. Рефері відверто пізно зупинив матч (після цього йому більше ніколи не довіряли суддівство), а кубинець впав в кому, з якої так і не вийшов, померши через 10 днів у лікарні. Після цього більше 10 років боксерські поєдинки не транслювали по ТБ.

Смерть 5-разового чемпіона світу Дейві Мура (59 перемог в 67 матчах, 30 з них – нокаутом) в 1963 році також могла не відбутися. Цього разу хід історії змінив не гонг, а тайфун. Через нього бій Мура з кубинцем Шугаром Рамосом довелося переносити. В 10-му раунді чемпіон пропустив удар від претендента на титул і впав на канати, вдарившись об них шиєю. Ця травма стала роковою, хоча боксер зміг не лише закінчити бій, але й дати флешінтерв’ю, в якому висловив намір провести бій-реванш і повернути чемпіонський пояс. Саме під час спілкування з журналістами Мур знепритомнів, а за 75 годин помер у лікарні.

Далі буде