Допінг в українському спорті. Топ-20 резонансних історій і дискваліфікацій. Частина 1

У середу, 27 жовтня, всесвітня антидопінгова агенція (WADA) шокувала українських вболівальників. Серед результатів дослідження, яке отримало назву «Геркулес» опинилися і представники України.

Слідство ще триває, але головна претензія до Національного антидопінгового центру України стосується порушення міжнародного протоколу тестування на допінг. Мовляв, спортсменів заздалегідь попереджували про взяття проб, щоб уникнути «неприємних результатів».

Керівники центру того ж дня пішли у відставку, але наслідки для українського спорту можуть бути катастрофічними. Аж до дискваліфікації збірних з різних виді спорту і заборону виступати під українським прапором тим спортсменам, яких вибірково допустять до змагань.

А поки ВАДА продовжує вивчати документи, згадаємо весь допінг в українському спорті – топ-20 найбільших скандалів і дискваліфікацій.

Роман Зуб

Вихованець львівського футболу на піку кар’єри, на початку 1993 року, поїхав на заробітки до польської Легії, яка боролася за чемпіонство. У другому колі сезону 1993/94 український півзахисник провів на полі 10 матчів, аж поки не спіймався на вживанні тестостерону. Роман Зуб заробив річну дискваліфікацію, і повернувся до Львова, де підтримував форму, виступаючи за міні-футбольні команди.

А Легія постраждала ще раз, втративши золоті медалі в останньому турі. І «справа Зуба» тут ні до чого. Перед останнім туром (вже без українця у складі) команда з Варшави і ЛКС із Лодзі мали однакову кількість очок, та ідентичні цифри у графах забитих і пропущених м’ячів. І влаштували справжній цирк на фініші сезону. Легія перемогла з рахунком 6:0, а ЛКС – із рахунком 7:1. За спробу маніпулювати результатом обом командам їхні результати не зарахували (так і лишилося в таблиці 33 матчі замість 34), а чемпіоном став Лех із Познані, який набрав таку саму кількість очок, але чесним шляхом заробив кращу різницю забитих і пропущених м’ячів.

Віталій Кличко

Нинішній мер Києва вважався фаворитом боксерського турніру на Олімпіаді у Атланті у далекому 1996 році. Але в США поїхав брати участь у змаганнях лише його молодший брат Володимир (і став там чемпіоном). Віталій Кличко пропустив Олімпійські ігри через те, що не пройшов допінг-тест безпосередньо перед змаганнями.

Причиною наявності заборонених речовин у тілі боксера стало загострення його старої травми ноги, отриманої ще під час занять кікбоксингом. Лікар збірної дав українцю ліки, не перевіривши їхній склад. Наслідок – втрачене майже гарантоване золото.

Сергій Нагорняк

Футболіст Сергій Нагорняк ледве не підставив усю країну у 1997 році. Тоді він виступав за Дніпро і був членом збірної України, яка зійшлася на стадії кваліфікації до чемпіонату світу з Хорватією. У Загребі «синьо-жовті» програли 0:2, але були повні сил і віри в себе аби взяти реванш на домашньому стадіоні. Втім, завдання ледве не ускладнилося.

Після першого матчу, в якому Нагорняк відіграв 59 хвилин, його запросили на допінг-контроль. І за кілька днів до матчі-відповіді стало відомо, що у пробі знайдено бромантан, який сприяє підвищенню витривалості. Хорвати вимагали перетворити 2:0 на технічну перемогу 3:0, але українська Федерація зіграла на випередження і дискваліфікувала футболіста до кінця 1999 року. УЄФА не змінила результат першої гри, а ФІФА згодом скоротила термі покарання більше, ніж на рік.

Олександр Багач та Віта Павлиш

Про історію Зуба початку 90-х мало хто чув, причини неучасті у Олімпіаді Кличка-старшого стали відомі пізніше, а допінг Нагорняка не мав по-справжньому серйозних наслідків. Тож фактично починалося усе зі штовхання ядра. Принаймні, це був перший резонансний випадок в українському спорті. Бронзовий призер чемпіонату світу та Олімпіади 1996 року Олександр Багач у 1997 році не пройшов допінг-тест на ефедрин і отримав дискваліфікацію. Повернувшись, він виграв ще одну бронзу чемпіонату світу (1999) і знову попався на заборонених речовинах. Цього разу – отримав по життєву дискваліфікацію.

Тоді ж дворічну дискваліфікацію заробила і чемпіонка світу у приміщеннях Віта Павлиш. Вона «відпочивала» два роки, а коли повернулася, пішла тренуватися до Багача. І у 2004-му вдруге попалася на допінгу. Як наслідок – пожиттєвий бан.

Юрій Білоног

Найбільш болючою була дискваліфікація ще одного відомого українського спортсмена у цій дисципліні. Юрій Білоног у прекрасному стилі переміг на Олімпіаді-2004 у Афінах. Змагання відбувалися на місці колишніх давньогрецьких олімпійських арен, за ними слідкував весь світ, а українцю пообіцяли встановити пам’ятник поруч зі стадіоном.

Статуї так і не з’явилося, але цілих 8 років спортсмен насолоджувався славою. Аж поки не настав час перевіряти старі допінг проби на новому обладнанні, яке і змогло виявити сліди стероїдів у аналізах Білонога. Результат – дискваліфікація і повернення олімпійського золота.

Олена Олефіренко

Дуже прикрий епізод, який коштував збірній Україні бронзової олімпійської медалі у Афінах-2004. У пробі однієї з чотирьох учасниць команди із академічного веслування (четвірка парна) виявили препарат етаміван. Дискваліфікували не лише спортсменку, а всю команду вже за кілька днів після нагородження, коли підтвердилася проба В.

На щастя, дискваліфікації не було. По-перше, спортсменка перед стартом вказала, що приймає інший дозволений препарат (але він також в останній момент потрапив до умовно заборонених). А по-друге лікар збірної помилково дав спортсменці інші ліки, де вже був заборонений етаміван зі схожою формулою. За українку заступилася навіть Міжнародна федерація веслування, тож єдиним покаранням стала втрата медалі. Після того Олена Олефіренко пішла в декрет, виграла два чемпіонати Європи вже з іншими партнерками по четвірці і зупинилися на 4-му місці на Олімпіаді-2008. Прикро.

Наталія Давидова і Ольга Коробка

Дві важкоатлетки-однолітки з Чернігівщини синхронно йшли як до успіхів, так і до ганьби. У 2006-му виграли срібло і золото чемпіонату Європи, у 2007-му – бронзові медалі чемпіонату світу у своїх вагових категоріях. А у 2008-му стали бронзовою і срібною призерками Олімпіади у Пекіні, відповідно.

Грім прогримів у 2012 році, коли Ольга Коробка спіймалася на допінгу і отримала 4-річну дискваліфікацію. Ледве відсидівши її, спортсменка отримала ще один удар – її пекінські проби 8-річної давнини після сучасної перевірки показали наявність заборонених препаратів. У Наталії Давидової – теж. Обох дискваліфікували і забрали медалі Пекіна-2008.

Людмила Блонська

Це міг бути унікальний для України випадок: золото і срібло Олімпійських ігор в одній дисципліні. У 2008 році олімпійської чемпіонкою з легкоатлетичного семиборства (біг, метання, стрибки) стала Наталія Добринська. Вона випередила своє подругу по збірній Людмилу Блонську. Дівчата отримали свою порцію аплодисментів, пообіймалися на п’єдесталі пошани, а за кілька днів у допінг-пробі Блонської виявили анаболічні стероїди.

Звісно, срібло в українки забрали. А на додачу – дискваліфікували пожиттєво, оскільки раніше спортсменка вже була спіймана на допінгу. Після окупації Росією Криму уродженка Сімферополя змінила громадянство на російське і нині передає «секрети вживання допінгу» студентам факультету спорту і фізичного виховання Таврійської академії Кримського університету імені Вернадського.

Василь Федоришин

Ще одна медальна втрата Олімпіади-2008 – у вільній боротьбі. Тоді в Пекіні спортсмен із Прикарпаття виграв срібну медаль, якою тішився цілих 8 років. Поки ВАДА не вирішила перевірити вдруге допінг-пробу українця (після 8 років проби якраз і утилізуються). І тут вже науковий прогрес, який відбувся за ці роки, зіграв проти борця.

Василь Федоршин, як з’ясувалося, вживав турінабол (туранабол) – стероїд, який дозволяє швидко наростити м’язи. Наслідки були не лише іміджевими, але і фінансовими: зі спортсменом, який тоді вже перейшов на тренерську роботу, розірвала стосунки Федерація боротьби Ізраїлю (українець готував одну із тамтешніх спортсменок). А нині він у статусі триразового чемпіона Європи та срібного призера чемпіонату світу (ці медалі були виграні чесно) тренує борців у збірній України.

Денис Юрченко

Нащадок спортивної слави Сергія Бубки виграв бронзову медаль пекінської Олімпіади 2008 року з дуже низьким результатом – 5,70. Просто конкуренти виступили ще гірше. Як з’ясувалося 8 років потому, навіть на такий посередній виступ спортсмен не спромігся без допінгу. У аналізах стрибуна з жердиною знайшли той самий турінабол. Дискваліфікація сенсу вже не мала (36-річний Денис Юрченко вже не виступав), а от медаль довелося повернути.

Цікаво, що після олімпійської медалі в кар’єрі стрибуна не було нічого позитивного. Він провалив усі три спроби на позначці 5,40 на двох поспіль чемпіонатах Європи (2012 та 2012), на Олімпіаді-2012 жодного разу не перелетів над планкою на висоті 5,35, а єдиним результативним турніром став чемпіонат світу-2011, де спортсмен посів 22-е місце серед 28 учасників з результатом 5,35. Натомість допінгіст «відзначився» у цивільному житті: у 2014-му брав участь у святкування Дня прапора терористичної організації ДНР, а нині у окупованому Донецьку керує спортшколою з легкої атлетики.

Вікторія Терещук

Сучасне п’ятиборство (фехтування, стрільба, плавання, біг та долання перешкод верхи) – не дуже відомий і не надто популярний серед українських вболівальників вид спорту. Проте у другій половині нульових увагу успішними виступати до нього привернула Вікторія Терещук.

Вона поступово рухалася сходинками: срібло чемпіонату світу 2006 року, перемога на чемпіонаті Європи 2008 року, бронзова медаль Олімпіади-2008, два золота (індивідуальна першість і командний залік) ЧС-2011 року, ще одне світове золото у 2013-му… Усі ці медалі з нею залишилися й досі, крім олімпійської, яку відібрали у 2017 році після перевірки проб із Пекіна-2008.