Без шампанського, але з бринзою

Цієї осені в Україні відбулося кілька інформаційних приводів, які через суспільно-політичні новини фактично загубилися. Усі вони пов’язані з «основним інстинктом» українців – бажанням смачно поїсти і випити.

Без шампанського і коньяку

Напередодні новорічних свят не зайвим буде нагадати: на столах більшості українців вже за кілька років не буде шампанського. Все просто: Верховна рада у вересні ухвалила закон, яким в українське правове поле було впроваджено європейський регламент щодо охорони назв ряду продуктів харчування. Зміни наберуть чинності з 2023 року.

Один з пунктів стосується шампанського. В Європі вже давно таку назву можуть мати лише ті ігристі вина, що виготовлені в регіоні Шампань на північному сході Франції. Усе інше може хіба що зватися «ігристим вином». Для України цей перехідний період постійно збільшували, що дозволяло використовувати назву. Але тепер депутати поставили крапку: ніякого шампанського, виробленого в країні чи деінде поза межами легендарної виноробної історичної французької області.

Схожа історія і з коньяком. Ця назва походить від французького міста Коньяк. Але тут все дещо простіше – українські виробники вже давно активно використовують нейтральну назву бренді, яка поступово витискає автентичне французьке найменування міцного напою.

Фета, пармезан, рокфор

В списку захищених «географічних продуктів-брендів» входить також ціла низка всесвітньо відомих сирів. Імпортні, вони можуть мати оригінальну назву, а от вітчизняні мусять придумувати собі щось нове. Виробники фети вже, схоже, знайшли вихід. Зокрема, за словами заступниці голови громадської спілки «Вівчарство і козоводство України» Наталія Якименко, підприємці розглядають варіант ребрендингу і відродження давнього слова «набіл». Власне, це і є м’який сир, витриманий в розсолі. Що ж стосується класичної фети, то її назва хоча й походить від італійського слова fetta, все ж є захищеним грецьким продуктом – сиром виключно з овечого (допускається додавання козячого) молока. В Європі з 2007 року так називатися має право лише сир, виготовлений за захищеним рецептом в області Фессалія та деяких інших регіонах Греції.

Схожа історія, наприклад, з пармезаном, який можна так називати лише в тому випадку, якщо сир було зроблено в провінціях Парма, Болонья, Реджо-Емілія, Модена та Мантуя італійського регіону Емілія-Романья на півночі країни. А, приміром, законний сир рокфор може бути «вирощений» тільки в околицях села Рокфор-сюр-Сульзон (регіон Руерг департаменту Аверон) на півдні Франції). Саме тут розташовані карстові печери в яких може дозрівати справжній рокфор.

Гуцульська бриндзя – наша відповідь

Оскільки Україна нарешті імплементувала норми Євросоюзу щодо захисту географічних назв продуктів харчування, то і вітчизняні бренди отримають аналогічний захист від підробок в Європі. В законі, зокрема, йдеться про такі назви, як «херсонський кавун», «мелітопольська черешня», «карпатський мед», «закарпатське вино»…

Окремо в цьому списку стоїть гуцульська овеча бриндзя. Це перше українське географічне зазначення, що відповідає всім європейським вимогам до реєстрації та має право на визнання в Європейському союзі. Заявку на реєстрацію було подано громадською спілкою «Асоціація виробників традиційних карпатських високогірних сирів» ще в грудні минулого року. Днями Міністерство економіки видало свідоцтво про реєстрацію.

Гуцульська овеча бриндзя виготовляється на високогірних пасовищах (полонинах) з овечого молока відповідно до традицій, які беруть свій початок ще з XV століття. Зона виробництва охоплює Закарпаття, Івано-Франківську область та частину Буковини.