Останні футболісти Європи. Українці в чемпіонаті Білорусі

Поки вся Європа взяла паузу під час карантину до невизначеного часу, вся увага вболівальників вимушено прикута до відверто посереднього футбольного чемпіонату Білорусі (25 місце в рейтингу УЄФА – нижче Казахстану, Ізраїлю, Норвегії та Кіпру). Кількість ставок на ігри Вишейшої ліги виросла в рази, а права на показ поєдинків придбали чимало країн світу. В тому числі – й один з українських телеканалів. Увага всієї футбольної Європи прикута до північного сусіда України. А нам, враховуючи, що там виступає більше 20 футболістів з українським паспортом (ціла команда) – обов’язково потрібно бути в курсі подій. Тим більше, що серед наших співгромадян в Білорусі – недавні лідери збірної України, а два з п’яти найдорожчих футболістів чемпіонату – українці. Пора знайомитися.

Зимові втрати

Минулої зими з чемпіонату Білорусі в Україну повернулося чимало кваліфікованих гравців, які працевлаштувалися в нашій Прем’єр-лізі. Чемпіон у складі берестейського «Динамо» і один з найкращих бомбардирів сезону 2019 Олексій Хобленко перейшов до «Дніпра»; захисник Василь Прийма проміняв солігорський «Шахтар» на львівські «Карпати»; хавбек Богдан Мишенко з «Торпедо-БєЛАЗ» приєднався до «Олександрії»; оборонець Євген Зубейко з «Мінська» повернувся до рідного «Чорноморця». Оренду юного вінгера Артема Дудика у «Слуцьку» перервав «Шахтар», щоб здати гравця «напрокат» у «Маріуполь», а ветеран Артем Старгородський з «Вітебська» завершив кар’єру.

Без українців

Втім, і без згаданих вище гравців представництво українців в Білорусі потужне – 22 гравці. І вони є у 11 з 16 команд. Виняток – лише віцечемпіон БАТЕ, один з лідерів поточного сезону «Енергетик-БГУ», та два аутсайдери – «Городея» і «Смолевичі».

П’ятий – як це не дивно з огляду на громадянство тренера – солігорський «Шахтар». Минулої осені в клуб прийшов український тренер Юрій Вернидуб, але на став робити ставку на співвітчизників, як це часто буває з наставниками-легіонерами. Він навіть відмовився від єдиного українця у складі Василя Прийми і нині декларує готовність боротися за чемпіонство без «синьо-жовтих».

По одному

В заявках відразу трьох команд знайшлося місце лише для одного футболіста з українським паспортом.

В «Бєлшині» це 27-річний захисник Михайло Писко. Вихованець львівського УФК в 17 років перейшов до «Шахтаря», але до основи не пробився, вирушаючи в оренду до Луганська, Ужгорода, Маріуполя і Гомеля в 2017 році. За два роки перерви (грав у першій українській лізі за «Рух» та «Інгулець») в Білорусі про його успішний сезон-2017 не забули і запросили знову.

Захисник «Іслочі» Олександр Папуш також грав у Маріуполі (він є вихованцем місцевої школи) і теж не досягнув особливих висот на батьківщині Натомість з 2008 року футболіст добре знаний у Білорусі, де отримав місцевий паспорт, змінив уже 4 команди і зіграв 187 матчів. Могло би бути значно більше, проте у 2013 році він отримав 2-річну дискваліфікацію за участь в договірних матчах. Останнім часом 35-річний Папуш втратив місце в основі: 9 матчів в сезоні-2019 і 13 хвилин на полі та жовта картка в двох турах поточного чемпіонату.

Форвард «Немана» Володимир Коваль – теж єдиний українець у гродненській команді. 28-річний вихованець київського «Динамо» значну частину кар’єри (4 роки) провів у чемпіонаті Польщі (Екстраліга та 1-й дивізіон), а повернувшись не надто успішно почав грати за «Чорноморець» (2 голи в 23 матчах в УПЛ та 7 безгольових ігор у першій лізі восени 2019-го). В Білорусі він дебютував у стартовому складі, але в 1 турі не відзначався результативними діями.

Насправді, в заявка цих команд є ще кілька російських гравців, навпроти яких зображено український паспорт, але назвати їх українцями язик не повернеться. Роман Салімов з «Бєлшини» народився у Львівській області, але ще у дитинстві переїхав до РФ, де провів усю кар’єру. Сандро Цвейба з «Іслочі» теж лише народився в Україні – в Києві, коли на початку 90-х за «Динамо» грав його батько Ахрик Цвейба. Ще один гравець команди Владислав Крайнов до України відношення має лише тому, що три попередні сезони грав у чемпіонаті окупованого Криму. І нарешті, в «Немані» є вірмено-українець Гегам Кадимян, який з 14 років жив і навчався футболу в Україні і лише в 26-річному віці повернувся на батьківщину.

Парами – легше

Відразу 6 клубів дали роботу українцям «попарно». Найпотужніша в якісному плані міні-діаспора – в мінському «Динамо». 24-річний вінгер Дмитро Білоног свого часу вважався одним з найбільших талантів академії «Шахтаря», але вирішив проміняти УПЛ на країну-окупанта і у розпал російської агресії в Україні перебрався до «Уралу». Там за півтора роки вийшов на поле двічі. Довелося все починати спочатку, але в «Зірці» та «Олімпіку» футболіст не закріпився і рік тому переїхав до Мінська. Минулий сезон провів успішно (7+3 за системою «гол плюс пас»), але зараз через пошкодження випав з основи і пропустив перші два матчі команди. Натомість за «динамівців» двічі в старті вийшов захисник Артем Сухоцький, який виступи за братиславський «Слован» міг перетворити на трамплін для переходу в більш сильний чемпіонат, але «висоту не взяв» і тепер гратиме на правах оренди в Білорусі. В обох стартових іграх 27-річний вихованець київського «Динамо» відіграв по 90 хвилин, але його команда двічі сенсаційно програла.

Майже не відомі в Україні гравці «Славії» з Мозиря – 29-річний захисник Юрій Пантя та 22-річний форвард Максим Слюсар. Перший в Україні грав лише за рідну «Буковину» і 4 роки заробляв футболом в чемпіонаті окупованого Криму. Другий пограв лише за дубль «Зорі». Пантя в минулій першості був основним (25 ігор, 3 результативні передачі) і зараз двічі виходив у основі. Слюсар у 2019-му теж показав себе непогано (28 матчів, 4 голи, 3 асисти), але поки травмований і не грає. Є ще Юрій Недашківський (уродженець Житомирської області, вихованець київського РУФК), але він останні 14 років жив і грав у РФ, громадянство якої і отримав.

Також не надто багато чули в Україні про гравців «Слуцька». 32-річний захисник Сергій Чеботаєв за 12 років в Україні провів за клуби УПЛ лише 45 матчів у футболці «Олександрії», а решту часу «бовтався» в першій лізі (алчевська «Сталь», «Геліос», «Полтава», «Гірник-Спорт», «Дніпро»). Коли дніпряни підвищилися до Прем’єр-ліги, футболіст їм виявився непотрібним. Півроку у другій лізі за «Верес» – і тепер новий виклик». В першому турі з Чеботаєвим у складі «Слуцьк» виграв, але пропустив. В другому турі українець вже не грав. 23-річний хавбек Юрій Тетеренко (грав у «Волині» і в чемпіонаті Литви) двічі виходив у основі, як і більшу частину минулого сезону, коли провів 22 поєдинки.

Українці «Вітебська» значно відоміші. Перший – ветеран-захисник Олег Карамушка, який навіть встиг провести один офіцій ний матч за донецький «Шахтар». Нинішній сезон 35-річного центр бека став уже 10-м у Білорусі (у нього вже є громадянство Булорусі), але з року в рік він грає дедалі менше: 20 матчів позаторік, 19 – минулого року і поки що два пропущених тури з двох на старті сезону-2020. Другий – екскапітан кам’янської «Сталі» Максим Каленчук. Останні кілька сезонів за «Верес», ФК «Львів» та «Рух» з Винників були не надто вдалими – тож запрошення з Вітебська було доречним. Він отримав місце в основі, але у першій же грі заробив червону картку і був вилучений з поля.

Новачок Вишейшої ліги «Рух» з Берестя в лютому укріпив лінію оборони відразу двома українцями, які не мали достатньо ігрової практики в УПЛ. Олексій Ковтун за «Карпати» і Олександр Мігунов за «Колос» восени провели лише по 6 матчів. Натомість тепер вони – гравці основи, а Ковтун навіть в першому турі забив єдиний гол у грі проти мінського «Динамо».

Пара українців «Торпедо-БєЛАЗа» грає мало – на двох лише 25 хвилин за два тури. Уродженець Волині голкіпер Родіон Сямук у свої 31 не зіграв жодного офіційного матчу за межами Білорусі, але навряд чи після грубої результативної помилки в кубковій грі отримає більше, ніж статус запасного. 26-річний вінгер Дмитро Юсов (самі він зіграв ті самі 25 хвилин) переїхав до Білорусі 4 роки тому з рідного Запоріжжя. Минулий сезон відіграв дуже добре – 7+1 за системою «гол плюс пас».

Найбільше наших

Окремо – про дві команди. Перша – найбільш українська за кількісними показниками. Друга – за корисністю наших співвітчизників.

За ФК «Мінськ» виступає відразу 4 громадянина України. Лідер – 25-річний хавбек Олександр Васильєв, який вдома грав за дублі «Динамо» та «Дніпра» і київський «Арсенал». Минулого сезону він видав чудові показники у чемпіонаті Білорусі: 10 голів та 2 результативні передачі. Новий чемпіонат теж розпочав успішно – гол в першому турі і гольовий пас в другому. Також в основі, але без результативних дій – партнер Васильєва по центру поля 30-річний Владислав Насибулін, який є вихованцем донецького «Шахтаря», а в першій українській лізі результативно грав за «Зірку» і «Полтаву» (30 голів + 22 асисти за 6 сезонів).

Основна пара центральних захисників «Мінська» – 22-річний Євген Чаговець (вихованець донецького «Шахтаря») та 27-річний Дмитро Рижук (вихованець київського «Динамо», колишній гравець «Чорноморця»). Стартували вони в сезоні 2020 напрочуд успішно. Рижук забив гол у першому турі, а Чаговець – у другому. «Мінськ» двічі переміг і тепер є одним з лідерів чемпіонату.

Але найбільш зіркові імена – у берестейському «Динамо». Насамперед це недавні лідери збірної України та київського «Динамо» – ветерани Артем Мілевський (35 років) та Євген Хачеріді (32 роки). Мілевський навіть із зайвими кілограмами в стані обіграти ледь не кожного захисника Вишейшої ліги (4+7 в минулій першості, гол в поточному сезоні). Хачеріді через травму поки не дебютував. Третій українець – 27-річний вихованець «Шахтаря» Олександр Нойок. Він у Білорусі вже 5-й рік і щороку помітно прогресує, а як для опорного хавбека ще й забиває та асистує чимало – 13+11 за попередні сезони і вже перша результативна передача в поточній першості.