Навколо фехтувальники. А наші – Д’Артаньяни

В Угорщині, яка завжди була серед лідерів світового фехтування, сьогодні, 15 липня, стартував чемпіонат світу з цього виду спорту. Українська збірна традиційно – серед головних претендентів на нагороди.

Чи багато є видів спорту, де Україна – в десятці найсильніших в світі. А якщо взяти до уваги лише олімпійські види? Фехтування якраз той вид. Без участі збірної України відбувся 41 чемпіонат світу з 1921 року по 1992. За участі наших спортсменів – 25. І при цьому ми – на 10 місці за кількістю нагород.

Історія в розвитку

Чемпіонати світу з фехтування проходять з 1921 року, і перші два турніри відбулися у Франції. Звісно, адже саме з цією країною асоціюються мушкетери. Втім, якщо першого разу змагання виграв француз (тоді розігрувався один комплект нагород – індивідуальна чоловіча шпага), то вже в 1922 обидва золота (шпага та шабля) французи віддали в фіналі представникам Нідерландів та Норвегії.

До 1937 року змагання мали неофіційний статус, а кількість нагород коливалася від 1 до 8 і знову до 1. Мінімум – в рік Олімпійських ігор, коли всі спортсмени їхали на ключовий турнір чотириліття, а чемпіонатам лишався вид, який не входив до програми Олімпіад. Вже тоді приблизно сформувалися дисципліни: три види зброї (шпага, шабля, рапіра), додалися командні змагання, почали брати участь жінки (лише рапіра).

Перед другою світовою відбулося два перших офіційних чемпіонати світу з фехтування, а потім вони відновилися аж в 1947 році. Відтоді вони були щорічними за деякими винятками. В 1960, 64, 68, 72, 76, 80 та 84 роках чемпіонати не проводилися – всі вісім дисциплін (шість чоловічих та дві жіночих) були в програмах Олімпійських ігор. З 1989 року програма розширилася до 10 видів змагань (додалися жіночі індивідуальна та командна шпага), а з 1999 настало повне рівноправ’я статей – по 6 комплектів нагород у чоловіків і жінок. Виняток – Олімпійські ігри. Тоді на чемпіонаті світу розігрують усього два золота – в дисциплінах, які почергово не попадають до Олімпіад. В 2020 році в Токіо вперше в історії буде визначено 12 олімпійських чемпіонів з фехтування, тож чемпіонат світу взагалі не буде проводитися.

Україна – в ТОП-10

Світові лідери – команда Італія, спортсмени якої вибороли 118 золотих нагород. На другому та третьому місцях – Угорщина та СРСР (по 90 титулів). На одну перемогу менше здобули французи. В українців фехтувальників – 11 золотих, 11 срібних і 15 бронзових медалей. Це 10-е місце в загальному заліку за всю історію чемпіонатів світу.

В особистому заліку далеко попереду італійка Валентина Веццалі, яка 16 разів ставала чемпіонкою світу – 6 в індивідуальних виступах і 10 разів у складі команди рапіристок. Також у неї шість золотих олімпійських медалей.

Головні дійові особи українського фехтування – рапірист Сергій Голубицький, який тричі поспіль ставав чемпіоном світу в індивідуальному заліку (1997-1999). Йому шалено не щастило на Олімпіадах – в 1996 то 2000 роках киянин двічі програвав на стадії чвертьфіналів.

У жінок три золота в індивідуальній шаблі виборола Ольга Харлан. І ще в її активі – два титули чемпіонки світу в командній першості, а також сім срібних медалей, дві бронзові і повний комплект олімпійських нагород (золото 2008; срібло 2016; бронза 2012 та 2016).

В складі команди разом з Харлан чемпіонками світу ставали Галина Пундик (двічі), Олена Хомрова, Ольга Жовнір, Олена Вороніна та Аліна Комащук. Решта три золота – заслуга шабліста Володимира Лукашенка (2003), шпажистки Наталії Конрад (2003) та чоловічої команди шпажистів в 2015 році. Тоді склад золотого квартету був таким: Анатолій Герей, Дмитро Карюченко, Максим Хворост, Богдан Нікішин.

Наша збірна

В 2018 році збірна України завоювала лише дві бронзові медалі. Обидві на рахунку чоловіків-шпажистів. В фехтуванні нема дуелі за третє місце – ті, хто програв у півфіналах відразу отримують бронзу. Цього разу це були Богдан Нікішин та Роман Свічкар.

Цього разу серед учасників чемпіонату світу – 24 учасники від України: повний комплект (по 4) в кожній дисципліні і заявлена участь у всіх командних змаганнях.

Шабля. Жінки. Ольга Харлан, Аліна Комащук, Олена Вороніна, Юлія Бакастова

Чемпіони світу 2013 року на чолі з Харлан. Причому золотий склад зберігся на три чверті. А замість Галини Пундик четвертою учасницею стане Юлія Бакастова. В такому поєднанні дівчата минулого року стали срібними призерками чемпіонату Європи.

Шабля. Чоловіки. Юрій Цап, Дмитро Пундик, Андрій Ягодка, Олексій Стаценко

В 2010 році Пундик та Ягодка стали срібними призерами Євро, а в 2013 – бронзовими. Тоді їхніми напарниками були більш досвідчені Бойко і Штурбабін. Тепер вже Пундик і Ягодка будуть наставниками для молодших. Цап – чемпіон України, Стаценко – переможець Кубка України в цій дисципліні.

Шпага. Жінки. Олена Кривицька, Яна Шемякіна, Ксенія Пантелеєва, Джоан Фейбі Бежура

Шемякіна – олімпійська чемпіонка-2012 та бронзова призерка чемпіонату світу-2014 в індивідуальному заліку. В 2015 українська команда стала третьою в світі в складі Шемякіна, Кривицька, Пантелеєва. Четвертою тоді була Анфіса Почкалова, а тепер буде спортсменка українсько-угандійського походження Джоан Фейбі Бежура. А Кривицька, до речі, ще й бронзова в індивідуальному заліку ЧС-2017.

Шпага. Чоловіки. Володимир Станкевич, Ігор Рейзлін, Богдан Нікішин, Роман Свічкар

Нікішин та Свічкар – бронзові призери минулорічного чемпіонату світу. Станкевич і Нікішин – срібні призери Євро-2017 з іншими партнерами. До того ж у Богдана є ще й командне золото 2015 року. Правда, від того складу в збірній лишився лише він. Рейзлін теж має успішний досвід виступів з Нікішиним. Вони (і два інших спортсмени) ставали срібними призерами чемпіонату світу ще в 2010 році.

Рапіра. Жінки. Олександра Сенюта, Катерина Ченцова, Анна Тараненко, Аліна Рапинець

Мабуть, найслабша українська дисципліна. Ні поодинці, ні в команді ці дівчата нічого на міжнародному рівні не вигравали.

Рапіра. Чоловіки. Дмитро Чучукало, Ростислав Герцик, Андрій Погребняк, Клод Юнес

Лідер команди – Ростислав Герцик, у якого є індивідуальна бронза чемпіонату світу-2013. Погребняк був бронзовим на Євро-2008. І теж в особистому заліку. Чучукало – чемпіон Універсіади 2017 року. В команді ці мушкетери нічого не здобували.

Шабля, Шпага, Рапіра. В чому різниця

Для неспеціалістів не завжди зрозуміло, чим відрізняються ці три види спортивної зброї, і чому вони настільки специфічні, що випадків успішних виступів спортсменів в кількох дисциплінах – унікальні. Насамперед, вони різні по формі і жорсткості клинка. Але це не все.

Шабля на відміну від інших двох видів – не лише дозволяє робити точкові уколи, але й «рубати» усім клинком. Від ударів важче захиститися, ніж від уколів – тож ця дисципліна є більш динамічною. Зона враження – лише вище поясу (тулуб, голова, руки – крім зап’ясть). Мушкетери атакують по черзі – перед тим, як почати власний випад, потрібно відбити атаку суперника.

Рапіра теж передбачає черговість атаки і захисту. Але тут опонента можна лише вколоти вістрям зброї. Зона для успішної атаки – лише тулуб і пах.

Шпага важча і трохи довша від рапіри чи шаблі. Тут не існує порядку дій – можна атакувати коли бачиш вигідну нагоду. Але й нарватися при цьому на контратаку. Тому шпажисти часто обмінюються точними уколами протягом одної фази. Для того, аби це сталося, проміжок між уколами має бути не більше чверті секунди. Зона враження – все тіло включно з ногами і головою. Виняток – потилиця.