Від Фарер до Нової Зеландії. Екзотичні відрядження українських футболістів

Чемпіонат України з футболу останні 5 років стає все слабшим, і за кордон потягнулося все більше футболістів. Причому часто вони обирають не надто футбольні країни, намагаючись зачепитися бодай десь, де платять пристойні кошти. Адже сьогодні в УПЛ крім гравців «Динамо» і «Шахтаря» розраховувати на серйозні зарплати можуть хіба що десяток футболістів в інших клубах. Більше того, на перше місце вже виходить не розмір зарплатні, а гарантії її виплати. Бо наприклад у «Ворсклі» про кількамісячні борги говорять вже давно. А за кордоном навіть в екзотичних чемпіонатах з цим складнощів не буває. Отже, вивчаємо як далеко занесла футбольно-економічна доля наших спортсменів.

Кирило Сіліч. Фарерські острови

28-річний вихованець одеського футболу в Україні грав зовсім мало – лише близько 80 матчів за 8 років. Та й то більшу частку – в другій лізі. Зрештою півзахисник подався до країн Балтії. Спочатку грав за естонський «Калев», з яким виграв срібло місцевого чемпіонату і дебютував в єврокубках, а потім були латвійська «Єлгава» (виграв Кубок Латвії) і литовські «Дайнава» та «Йонава».

В 2018 році Кирило Сіліч змінив першість Литви на чемпіонат Фарерських островів. Оскільки сезон там проходить за системою весна-осінь, то за плечима українця – рівно один чемпіонат за клуб «07 Вестур». Команда представляє відразу два села, що розташовані на острові Воар. Сумарна кількість населення в цих двох селах – менше 2000 осіб, а стадіон здатний прийняти до 500 глядачів. За підсумками сезон клуб Сіліча посів останнє місце з 10 команд і вибув в нижчий дивізіон. Але українець, який в чемпіонаті зіграв в 25 матчах з 27 (і навіть двічі забив) поки не змінює місце роботи. Новий сезон для нього стартує вже 9 березня.

Володимир Ординський. Камбоджа

Схожа доля і в 35-річного півзахисника, який нині грає в Південно-Сіхдній Азії. Володимир Ординський вдома грав за команди з рідної Білої Церкви («Рось» та «Арсенал»), засвітився в «Миколаєві» та «Колосі» з Ковалівки. Це все – друга та перша ліги. Пограти на вищому рівні вдалося лише за кордоном. Спочатку в Грузії за ФК «Гагра» (виграв Кубок країни) , а потім в Чорногорії – за «Дечіч» та «Работнічкі».

В 2017 році футболіст поїхав в екзотичну Камбоджу, де місцевий клуб «Пномпень Кроун» тренував наш співвітчизник Олег Старинський. Однак відрядження вийшло короткостроковим – в Кубку Азії команда Ординського вже в першому раунді програла (українець виходив на поле в обох матчах) суперникам з Сингапуру, а для місцевого чемпіонату послуги легіонерів «Короні» не знадобилися. Менш ніж за місяць довелося повертатися додому і грати на аматорському рівні – в чемпіонатах Черкаської та Київської областей.

Роланд Білала. Індія

Обирати екзотичну кар’єру футболісту на роду написано: його тато – громадянин Конго, а мама – за Запоріжжя. В академії київського «Динамо» афроукраїнець в середині 2000-х вважався одним з найперспективніших гравців, грав за юнацьку збірну, виступав за дубль киян разом з Ярмоленко, Зозулею, Кравцем, Гармашем. Але до першої команди так і не добрався – з’їздив в оренду до Молдови, потім без особливого успіху намагався перезапустити кар’єру на Західній Україні – Стрий, Чернівці, Тернопіль…

Влітку 2017 року Роланд Білала поїхав до чемпіонату Литви грати за «Паневежис», але вже за півроку вигулькнув на Мальдівських островах. Вдалий сезон за місцевий «Грін Стрітс» – і тут же зелена вулиця для переходу в чемпіонат, класом вище. Індійський клуб «Мінерва Пунджаб» минулого року став чемпіоном країни і тепер буде виступати в азійській Лізі чемпіонів. Чудовий шанс для опорного півзахисника з України.

Валерій Гришин, Олег Єфимчук, Дмитро Жданов. Мальдівські острови

Курорт, який став всім відомий в Україні після відпочинку на ньому президента Петра Порошенка, манить і українських футболістів. В 2016 році першопрохідцем став Роман Світличний з Харкова, який допоміг команді «Грін Стрітс» виграти чемпіонат в першій лізі і піднятися до вищого дивізіону. Сам він повернувся додому, але йому на зміну острів’яни запросили відразу трьох гравців: Петра Ковальчука, Іллю Соболя (не того, що належить «Шахтарю», а повного тезку) та Дмитра Жданова. Згодом через структуру того ж клубу пройшов Білала і Сергій Дрига, а сьогодні на Мальдівах знову грає троє: Дмитро Жданов і Олег Єфимчук за «Грін Стрітс» та Валерій Гришин за «Валенсію».

На трьох у них – 10 матчів в Прем’єр-лізі Україні і 26 в першій лізі. Натомість серед Індійського океану вони гравці основного складу. Гришин – вихованець донецького «Шахтаря», Єфимчук раніше грав за запорізький «Металург», Жданов починав грати в Алчевську та Луганську. Хтозна, може хтось з них скоро повторить маршрут Білали.

Борис Орловський. Косово

Україна не визнає незалежну державу Косово, але це не заважає футбольним стосункам між країнами. Збірні України й Косова вже зіграли офіційні матчі між собою, а в УПЛ вступали косовари. Першим в зворотному напрямку вирушив Борис Орловський, який рік тому поїхав з ФК «Львів» то ФК «Трепча-89». В складі нового клубу посів 4-е місце в чемпіонаті (лише 1 очка не вистачило до бронзи), а влітку повернувся до України, де зараз виступає в другій лізі за «Верес».

Володимир Прийомов. Бруней-Сингапур

Весь минулий рік вихованець одеського «Чорноморця», який за кар’єру змінив вже півтора десятка клубів (від Німеччини до Ірану) провів у складі Duli Pengiran Muda Mahkota Football Club (скорочено – ДПММ). В перекладі на україсньку цю абревіатуру можна розшифрувати, як «Футбольний клуб його королівської величності – принця Брунею). Так відразу зрозуміло, що власником команди є одна з найбагатших люди світу – Аль-Мухтаді Білла Болхіах.

Цікаво, що Володимир Прийомов грає в чемпіонаті Сингапуру. Місцева ліга занадто слабка для найсильнішого клубу Брунею, тому він конкурує з командами сусідньої країни.

Сергій Шаповал, Олексій Шляхотін. Гонконг

Вже більше двох років в чемпіонаті Гонконгу виступає голкіпер, який пройшов академію київського «Динамо» Олексій Шлякотін. Тепер йому буде не так сумно: з січня 2019 року сюди переїхав з білоруського «Гомеля» півзахисник Сергій Шаповал.

Щоправда, гратимуть вони в різних лігах. Шлякотін з «Рейнджерс», де він є гравцем основи, минулого сезону понизився у класі і тепер бореться в першому дивізіоні за те, аби повернутися в еліту. А Шаповал в Прем’єр-лізі намагається врятувати «Лі Ман», який поки посідає передостанню сходинку.

Максим Коваль. Нова Зеландія

Тут дещо інша історія. Не фінансова. Максим Коваль – уродженець Канади, де й починав грати за «Торонтських Рисей». Спроба заграти в Європі – спочатку в Англії, а потім в Польщі – не вдалася, а тому повний тезка голкіпера київського «Динамо» (який також виступає в екзотичному чемпіонаті – в Саудівській Аравії) вирішив їхати якнайдалі. Оскільки в Антарктиді в футбол не грають, то вибору особливого не було – лише Нова Зеландія.

На «краю світу» нащадок українців грав за два клуби – «Тасман Юнайтед» і «Кентербері Юнайтед». В минулому чемпіонаті забив 6 голів (клуб посів 6 місце), а в поточному відзначився вже 3 рази і разом з «Кентербері» бореться за срібні нагороди, відстаючи від другого місця після половини чемпіонату на 1 очко.