Слово «фобія» давно увійшло в наш повсякденний лексикон. Причому обросло додатковими сенсами. А визначення «українофоби» та «гомофоби» стали одними з найпоширеніших в політичних і морально-етичних дискусіях та новинах. Але від початку мова йшла не про тих, хто не навидить, а тих, хто боїться. І українофобами варто було б називати тих, хто панічно лякається, зустрічаючись з будь-якими проявами українськості.
Фобія – давньогрецьке слово, яке означало хворобливий страх перед чимось чи кимось. Психологи та філософи здавна досліджували цю тему, додаючи до слова нові і нові префікси, що мали пояснювати чого чи кого саме боїться людина. Позбавлятися від страхів рекомендували по-різному: уникаючи подразників чи навпаки навмисно провокуючи їх аби звикнути і менш панічно реагувати; медикаментами і молитвами; аутотренінгами чи груповими заняттями…
Американські дослідники спробували вивчити нинішню ситуацію з панічними нав’язливими страхами і склали свій перелік «найпопулярніших» у світі фобій. До списку увійшли клаустрофобія (страх замкненого простору), агорафобія (навпаки – страх вийти на вулицю чи навіть просто за межі власної квартири), аквафобія (страх води), акрофобія (страх висоти), ніктофобія (страх темряви – переважно виникає у дітей), аерофобія (страх пересуватися літаками), канцерофобія (страх захворіти на рак), дентофобія (страх лікувати зуби), та різновиди зоофобії – арахнофобія (страх павуків), музофобія (страх мишей), герпетофобія (страх змій).
Втім, як і в будь-якій сфері життя крім поширених понять і речей є ще й екзотичні. Фобії – не виняток.
Психологи найчастіше пояснюють страх перед сидінням дитячими травмами, коли дорослі намагалися «лікувати» непосидючість занадто активної дітвори примусовим «сядь і посидь спокійно» з елементами покарань. Також існує латерофобія (страх лежати на боку), базофобія – страх перед необхідністю йти та стазофобія (страх стояти). З усім цим набором фобій лишається хіба що лежати горілиць. Для цього поки страху не придумали.
Страх перед дощем для людей, схильних до цієї фобії не залежить від наявності парасольки чи дощовика. Тут причиною стає сам факт випадання опадів. А далі вже можуть бути різні сценарії – страх промокнути і захворіти; страх, що дощ затопить житло; страх повені… Вбивчий коктейль омброфобія може утворити з хіанофобією (страх снігу), анкраофобією (страх вітру), бронтофобією (страх грому), керуанофобією (страх блискавок). Про урагани (лілапсофобія) взагалі промовчимо. Хоч не виходь з дому.
Ні, це не страх перед довгими незрозумілими словами. Оскільки в назві три «гекси», тобто шістки. Отже, це страх «числа диявола» – 666. І не заважає цьому той факт, що досі є сумніви щодо точності розшифрування, і насправді «число диявола» – 616.
Зазвичай цей страх притаманний занадто набожним людям і часто є не панічним станом, а лише радикальним небажанням «споганювати» бога. Зокрема, 20 років тому протестантський богослов з Північної Ірландії Іен Пейслі стверджував, що завжди вільне крісло №666 в залі засідань Європейського парламенту «заброньоване для антихриста». На Сході така фобія не поширена, адже в багатьох культурах (Китай, Сингапур, тощо) цифра 6 вважається щасливою.
Православна церква України (ПЦУ) у серпні цього року звернулася до вірян з закликом відмовитися від забобонів і перестати вірити у нібито містичну силу чисел 13 та 666. До речі, страх перед числом 13 – тріскайдекафобія. А страх перед датою «П’ятниця, 13» теж має власну назву – параскаведекатріафобія.
А оце вже – страх перед довгими словами. Зі шляхетних мотивів назву іноді скорочують – прибирають перші 16 літер з 33. Тоді виходить сескіппедалофобія. Не набагато легше, насправді. Розлад найчастіше притаманний людям з дислексією (розлад мовлення), для яких вимовити навіть звичайні слова часто є проблемою.
Єдиний нюанс – ця назва вигадана і є нічим іншим, як хаотичним поєднанням різних слів, які між собою практично неможливо поєднати у змістовному реченні. Тут і про «бегемота» і про «монстрів», і про «півтора фути», і, звісно, додаток «фобія». Це була своєрідна пародія на різке зростання кількості означених фобій (протягом десятиліття в 90-х) вчені ввели в обіг кілька сотень нових назв. Втім, слово настільки прижилося, що, хоча й не є офіційно визначеним і зафіксованим в словниках, але активно використовується в неофіційному спілкуванні.
Це – страх перед… ґудзиками. За дууууже приблизною статистикою кумпунофобія зустрічається у одного з 100–150 тисяч людей. Тобто, в якомусь місті-мільйоннику таких знайдеться до десятка. Зазвичай, розлад йде в купі з іншими психічними проблемами, тож нерідко залишається непоміченим. Люди категорично відмовляються від сорочок і кофт, віддаючи перевагу футболкам та светрам чи одягу на блискавках.
В цій же категорії – антофобія (страх перед квітами – найчастіше великими і у вазонах); лаканофобія (страх овочів), погонофобія (страх бороди), турофобія (страх перед сиром), тощо.
Якщо ви боїтеся мостів, бо під ними прірва – ви акрофоб. А якщо ви боїтеся мостів, бо вони можуть вибухнути, проломитися чи обірватися під вами чи захитатися – ви гефірофоб. Можна пошукати собі друзів серед клімакофобів. Це люди, які панічно бояться підніматися чи спускатися драбинами. Тут теж присутній елемент страху впасти з висоти, проте без явного спускового гачка (міст чи драбина) панічна атака не розпочнеться.
Страх припуститися помилки присутній багатьом. Проте лише в клінічних випадках він буквально паралізує людину. В таких стресових умовах атіхіфоб легко може впасти в апатію і депресію та згортає будь-які спроби щось зробити. Людина переконана, що будь-яка дія призведе до провалу і фізично неспроможна виконати навіть просте завдання.
«Двоюрідні сестри» атіхіофобії – гіпенгіофобія (страх відповідальності та прояву ініціативи), децидофобія (страх зробити вибір та ухвалити рішення). А мати – ергофобія. Страх будь-якої роботи.
Любите дошкульні анекдоти про тещу, а новина про майбутній приїзд в гості «другої мами» вибиває зі спокійного життя? Вітаємо! Ви – пентерафоб. Причому у цього слова є й фемінітив – пентерафобка. Справа в тому, що страх перед свекрухою – це теж пентерафобія.
Новий час – новий світ – нові технології – нові фобії. Тут окремо можна виділити страх перед тим, що ваш смайлик чи наліпку в публічному коментарі в соцмережах чи в особистому повідомленні в месенджерах інші зрозуміють неправильно.
Найбільш поширений в цій групі страх – залишитися без мобільного телефону. Це – номофобія. І якщо навіть 5 хвилин з розрядженою батареєю – вже провокують проблеми, варто звернутися до психолога.
Реттерофобія – страх помилитися під час набору слів (або якщо замість тебе «помилиться» режим Т9). Пунктумофобія – страх отримати повідомлення з крапкою наприкінці останньої репліки (це спрацьовує як сигнал, що співрозмовник злий). Селфіфобія – страх зробити невдалий самознімок, який проявляється в постійних спробах перефотографуватися, аби вийшли краще. Ігнорофобія – страх, що на твоє повідомлення не відповідають, хоча й помітили його.
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!