Чим відрізняється футзал від міні-футболу
Збірна України з футзалу вже 1 лютого розпочне виступи на останньому відбірному етапі до чемпіонату світу з цього виду спорту. Наші суперники – Сербія, Франція та Іспанія. Матчі пройдуть у Сербії. На чемпіонат поїде лише переможець групи, а друга команда отримає шанс пробитися через матчі плей-офф. Але для початку варто було би розібратися що за фут зал такий. Адже сьогодні його досі часто плутають з міні-футболом, навіть не підозрюючи, що це не синоніми.
Різні «опікуни»
Мабуть, варто було з цього почати, перед тим, як анонсувати таку важливу для української команди подію. Але в будь-якому випадку – основні відмінності між футзалом і міні-футболом (так-так! це різні види спорту) потрібно знати. І краще дізнатися про них в окремій статті, ніж ніколи.
Перш за все, існують організаційні відмінності від двома «маленькими футболами». Змагання з футболу в залах проходять під егідою Міжнародної асоціації футзалу (AMF), а змагання з міні-футболу (вони не обов’язково під дахом) – під егідою Міжнародної федерації футбольних асоціацій (FIFA).
Справа в тому, що у 1980-х роках ФІФА спробувала взяти футзал, який тоді стрімко ставав надзвичайно популярним через свою демократичність (грати могли всі бажаючі, майданчик доступніший за справжнє футбольне поле, команд і рівнів змагань – значно більше) під контроль. Але FIFUSA – предок АМФ – пручалася і таки відстояла своє право на автономність. Логічно, враховуючи, що цей вид спорту вже існував на той момент близько 50 років.
Плутанина в назвах
Ображена ФІФА вирішила створити власний «футзал» з блекджеком і… просто власний вид – і назвала його міні-футболом, трішки змінивши правила класичного футзалу. Власне, англійською міні-футбол і називається Futsal FIFA. Так, саме – з помилкою у слові Foot, хоче по правді це й не помилка взагалі, а калька з португальської, адже саме Бразилія була і залишається законодавцем мод в цьому виді спорту і виграла три перші чемпіонати світу з міні-футболу (ця назва використовується хіба що на пострадянському просторі).
А от Futsal AMF, який все на тому ж пострадянському просторі називають просто футзалом – хоча й має значно глибші традиції, організаційно нині програє молодшому, але авторитетнішому і могутнішому брату. По-перше, чемпіонати світу АМФ почала проводити лише з 2003 року (ФІФА – з 1989). По-друге, членами АМФ є усього трохи більше 30 країн, тоді як футзал ФІФА культивують майже в 200 країнах. Власне, і той чемпіонат, на який буде намагатися зараз пробитися збірна України – це турнір ФІФА.
Чемпіони – Аргентина
До 1989 FIFUSA також проводила чемпіонати світу, але вони офіційно не визнаються. Перші два – у 1982 та 1985 роках виграла Бразилія. Далі після протистояння з ФІФА бразильці перейшли до могутнього конкурента, а чемпіонами світу ставали Парагвай, Португалія, Аргентина і навіть Венесуела. Потім 5 поспіль титулів діставалися або Колумбії, або Парагваю (тричі вони грали у фіналах між собою), а останню першість у 2019 році виграли аргентинці.
Чемпіонати під егідою ФІФА значно менш різноманітні, якщо вивчати список збірних-чемпіонів. На старті тричі перемагала Бразилія (1989, 1992, 1996), потім естафету підхопила Іспанія (2000 та 2004), а згодом бразильці повернули собі титул і захистили його (2008 та 2012). Останній чемпіонат 2016 року виграли… також аргентинці. Таким чином, висловлюючись боксерською термінологією, можна сказати, що Аргентина об’єднала два чемпіонські пояси.
Відмінності у правилах
Але повернімося до різниці в цих видах спорту. Останнім часом обидва напрямки наближаються один до одного, потроху синхронізуючи правила. І сьогодні спільного у футзалу АМФ і футзалу ФІФА (міні-футболу) значно більше, ніж особливого. Але й суттєві відмінності нікуди не поділися.
Вони є ігрові і технічні. До технічних можна віднести розмір м’яча (в міні-футболі він більший на 4 см за довжиною окружності), відстань до воріт при пробитті дабл-пенальті, що призначається після 5 фолів (ФІФА – 10 метрів, АМФ – 9 метрів) і розмір майданчика (у міні-футболі вона може бути на два метри довшою та ширшою). Через більші цифри за цими параметрами у ФІФА міні-футбол більше підходить для міцніших гравців і потужних ударів. А от футзал АМФ вимагає більш технічної гри і вишуканіших комбінацій з коротким блискавичним пасом. Втім, невелика різниця в параметрах не дуже відбивається на манері гри футзалістів обох версій.
Ігрові відмінності більш суттєві. По-перше, це правила введення м’яча з ауту (у футзалі – рукою, а в міні-футболі – ногою). По-друге, інтенсивніше гравці АМФ діють через правило, яке обмежує час розіграшу м’яча на власній половині поля – 15 секунд. У ФІФА можна хоч до фінального свистка перепасовуватися біля своїх воріт. По-третє – воротар у версії АМФ більш активно бере участь у грі – фактично на правах польового гравця. А от ФІФА дозволяє лише раз віддавати пас голкіперу під час атаки.
Крім того, ФІФА обмежує жорстку гру на майданчику двома правилами. Підкати в міні-футболі може робити лише голкіпер (іншим фіксують фол), а контактна гра в корпус розглядається арбітрами, як порушення правил. Футзал АМФ передбачає повний контакт і не забороняє підкати польовим гравцям.
Є відмінності і дисциплінарного характеру. Якщо судді ФІФА оперують жовтими та червоними картками (попередження і вилучення на 2 хвилини відповідно), то арбітри АМФ мають ще й картку синього кольору. Вона означає вилучення (як правило – за другу жовту), але команда може замінити гравця і продовжити матч в повному складі. Червону ж тут показують лише відвертим хуліганам за неспортивну поведінку (бійка, напад на арбітра, тощо).
