Плювки, розбиті носи та голови - класика футбольних сутичок. У ролях

Підніжки, удари ліктями, грубі підкати, штовханина і хапання за майки – звична річ у футболі. І навіть бійки трапляються доволі часто. Але лише деякі протистояння стають легендарними. Насамперед – через легендарний статус учасників. Ми зібрали найбільш яскраві сутички за останні 40 років.

1982. На межі смерті

Півфінал чемпіонату світу 1982 року між Францією та ФРН міг завершитися трагедією. Учасник того поєдинку Мішель Платіні вважає його найкращим поєдинком у своїй кар’єрі, але про його партнер по команді захисник Патрик Батістон навряд чи може погодитися з такою характеристикою. Він вийшов на поле на заміну на 50-й хвилині за рахунку 1:1, а вже за 10 хвилин ледве не загинув. Захисник несподівано підключився до атаки французів, отримав класний пас від Платіні і, випередивши на мить голкіпера Харальда Шумахера, пробив по воротах (м’я пішов повз ворота – поруч зі штангою).

Усі вболівальники дивилися саме на м’яч, тож не побачили, що сталося між гравцями. А сталося те, що Шумахер, побачивши, що програв у швидкості, вирішив помститися: високо вистрибнув, злегка розвернувшись боком і верхньої частиною стегна врізався у голову французу. Удар був настільки сильним, що медики потім півгодини приводили Баттістона до тями, а сам Платіні зізнався пізніше, що був переконаний: захисник помер на полі, оскільки не рухався і навіть пульс відразу не вдалося промацати.

Уже в лікарні з’ясувалося, що у Батістона важка черепно-мозкова травма, перелом шиї, перелом трьох ребер і складна травма щелепи зі втратою зубів. Шумахер не отримав навіть жовтої картки, а після гри цинічно жартував, що готовий оплатити нові коронки для француза. Пізніше голкіпер все ж вибачився і Батістон його пробачив. Німці у серії післяматчевих пенальті перемогли, але отримали кармічне покарання, програвши фінал Італії (Шумахер пропустив тричі), а шоковані французи не налаштувалися на бронзовий матч і поступилися Польщі.

1990. Чемпіонат з плювання

На мундіалі в Італії непримиренні суперники – ФРН та Нідерланди – зійшлися на стадії 1/8 фіналу. Матч увійшов у історію, як один з найбільш брутальних на чемпіонатах світу: постійні ризиковані підкати, провокації, гра кістка в кістку… Але навіть на цьому фоні особливо яскравою плямою стало протистояння форварда німців Руді Феллера та опорника голландців Франка Райкарда. Вже на 22-й хвилині рефері показав обом по червоній картці. Що ж відбулося?

Під час однієї з атак в дебюті гри Райкард грубо скосив Феллера, який рвався до воріт «помаранчевих». Арбітр справедливо показав голландцю жовту картку, а той, образившись, пішов у бік своєї жертви і смачно плюнув тому у пишну шевелюру. Плювок був настільки потужним, що навіть тогочасне телебачення зафіксувало процес. Але не рефері. Коли шокований Феллер побіг апелювати до арбітра і показувати наслідки на своєму волоссі – той лише показав німцю «гірчичник».

Минуло дві хвилини й історія повторилася. Тепер Райкард кинувся захищати свого голкіпера, якого небезпечно атакував Феллер. Нова сутичка призвела до других попереджень збоку арбітра – і обидва футболісти вимушені були піти до роздягалень. Але дорогою туди голландець повторив свій «фокус» і знову плюнув на голову суперника. Під трибунами їх розтягували поліцейські, а німець згодом заявив, що ніколи не забуде ганебної поведінки опонента, проти мститися бажання не має. Можливо, заспокійливо на нього подіяв підсумковий результат гри. ФРН перемогла 2:1 і згодом, діставшись до фіналу, стала чемпіоном світу.

До речі, у 2018 році у матчі молодіжних команд Німеччини на Нідерландів «помаранчевий» Джордан Тезе повторив трюк Райкарда – плюнув на голову капітана німецької збірної Саліха Езджана. Самі голландці дискваліфікували «верблюда» – наступного разу футболку збірної він надягнув лише за 5 місяців після того епізоду.

1994. Зламаний ніс

Чемпіонат світу у США. Чвертьфінал, у якому зійшлися Італія та Іспанія, вийшов надзвичайно напруженим. Переможний гол італійці забили перед фінальним свистком – Роберто Баджо оформив результат 2:1 на 88-й хвилині. У іспанців лишалося 2 хвилини основного часу і 3–4 компенсованого. «Червона фурія» атакує без упину і на останніх секундах відбувся історичний епізод.

На передачу з флангу у штрафний майданчик італійців відгукнулися відразу кілька гравців збірної Іспанії. Першим на м’ячі – нинішній тренер іспанців Луїс Енріке. Він готовий був пробити по воротах суперника, але на мить раніше м’яча голова футболіста зустрічається з ліктем захисника Мауро Тассотті. Іспанець падає як підкошений, кров заюшила усе обличчя (потім стане відомо, що захисник зламав опоненту ніс – той втратив пів літра крові).

Суддя матчу проігнорував порушення, подарувавши тим самим путівку Італії до півфіналу. Після гри ФІФА за «каратистські прийомчики» дискваліфікувала Тассотті на 8 матчів (найбільше на той час покарання в історії на такому рівні), але від того Іспанії легше не стало. Тим більше, що хулігану все зійшло з рук. Італійський захисник, якому тоді було вже 34 роки, оголосив про завершення кар’єри у збірній. За три роки він взагалі повісить бутси на цвях і перейде на тренерську роботу. А ще за 20 років стане помічником Андрія Шевченка у збірній України, де працює і досі.

А з Луїсом Енріке захисник помирився аж у 2011 році. Іспанець тоді тренував італійську «Рому» і перед грою з «Міланом», у якому працював Тассотті, футболісти публічно потиснули один одному руки.

2006. Історія варта пам’ятника

Сутичка Зінедіна Зідана і Марко Матерацці у фіналі чемпіонату світу 2006 року надихнула поетів, музикантів і навіть скульпторів – за 6 років після матчу у Парижі було встановлено композицію, на яку алжирського митця надихнув саме удар головою француза в груди італійця.

Досі невідомо, що саме сказав провокатор Матерацці Зідану. Італієць рік потому зізнався, що висловився про бажання мати статеві стосунки з сестрою француза, але вірити йому непросто, адже спочатку він відмовчувався, а потім ще й книгу випустив з 200 ймовірними репліками, зібравши непоганий виторг на хайпі навколо удару.

Як би там не було, але Зідана вилучили з поля, а французи без свого лідера дотягнули до серії пенальті, в якій поступилися, віддавши золоті медалі провокатору та його партнерам по збірній. Зідан досі не пробачив опонента і неодноразово заявляв, що не прийме жодних вибачень від Матерацці.

2016. Українське класичне

В історії протистоянь «Динамо» та «Шахтаря» було чимало провокацій, сутичок і скандальних суддівських рішень. Проте найбільше запам’ятався конфлікт між Андрієм Ярмоленком та Тарасом Степаненком. Наприкінці квітня «Динамо» Сергія Реброва достроково стала чемпіоном України, а 1 травня грало проти «Шахтаря». Гірники прагнули довести, що незаслужено поступилися золотом, тому включили найвищий режим і переграли заспокоєного опонента. На 78-й хвилині рахунок став 3:0 на користь «Шахтаря», після чого й відбулася сутичка.

Тарас Степаненко не подумавши побіг провокувати фанатський сектор «Динамо», святкуючи третій гол демонстрацією ультра емблеми «Шахтаря». Коли побіг назад – зустрів ногу Андрія Ярмоленка, якою той вдарив півзахисника донеччан нижче коліна. Яскраве падіння, штовханина, червона картка Ярмоленку, друга жовта (за провокацію) і також вилучення Степаненку і навіть захиснику «Шахтаря» Кучеру, який з лавки запасних побіг на поле, аби взяти участь у розборках.

Після гри Степаненко заявив, що його дружба з Ярмоленком закінчена. Потім футболісти приїхали до складу збірної, де публічно помирилися. Згодом капітан «Шахтаря» зізнався, що слова про дружбу були сказані на емоціях: «Із Андрієм я зараз нормально спілкуюсь, потім ми лише посміялись із цього, було весело». А сам Ярмоленко визнав свою провину і виправдав її гарячковістю.