Від лицара до маніяка і терориста… Десять кращих фільмів Рутгера Хауера

Напередодні, 24 серпня, інформаційні агенції розповсюдили сумну звістку: на 75-му році життя не стало голландського актора Рутгера Хауера. Актор помер ще 19 липня, проте деякий час про його смерть знали лише близькі. Він народився і помер в Нідерландах, останніми роками знімався переважно в малобюджетних європейських стрічках, але дуже добре відомий у всьому світі завдяки вдалим ролям в Голівуді і співпраці з культовим співвітчизником – кінорежисером Полем Верхувеном.

Рутгер Хауер навряд чи потрапив би в список, наприклад, 50 чи навіть 100 найкращих кіноакторів. В його фільмографії надто багато невдалих робіт, які в рейтингу IMDB оцінені нижче 5 (за 10-бальної шкалою) і є навіть картини з принизливими середніми оцінками в районі трійки чи трішки вище. Але разом з тим нескладно знайти й ролі, про які би мріяв ледь не кожен актор з купою нагород та світовим визнанням. Ми пропонуємо згадати кар’єру актора, переглянувши наступні його роботи.

Флоріс ван Розмундт (у серіалі «Флоріс»)

Фактично, це був повноцінний кінодебют для 25-річного актора. І перша спільна робота з Верхувеном на знімальному майданчику. Вийшла 12-серійна телеепопея про пригоди молодого дворянина, який після тривалої подорожі повертається додому і з’ясовує, що його родовий маєток – трофей у військовий боротьбі місцевих феодалів. Разом з вірним другом – індусом-факіром – герой починає боротьбу за відновлення справедливості. Вийшла традиційна авантюрна історія пізнього середньовіччя. При цьому серіал зібрав одну з найкращих оцінок в рейтингу IMDB – 8.1 (щоправда, за відгуками усього лише 600 глядачів).

Ерік Фонк (у фільмі «Турецькі ласощі»)

Артхаусна драма для дорослих – ще один успішний приклад співпраці Хауера та Верхувена. Тут актор зіграв роль молодого скульптора, одержимого власною дружиною. Подружні зради, конфлікти, розлучення, безладні статеві зв’язки… Для 1973 року фільм вийшов досить відвертим, але це не єдина його характеристика, що заслуговує на увагу. Кіномитці оцінили роботу і «Турецькі ласощі» навіть потрапили до числа претендентів на «Оскар» в номінації «найкращий закордонний фільм».

Вульфгар (у фільмі «Нічні яструби»)

Тут відразу кілька причин подивитися фільм. По-перше, це дебют Рутгера Хауера в Голівуді, для чого він довгий час навіть брав уроки «американської» мови аби позбутися свого європейського акценту англійської. По-друге, тут у нього досить незвичне амплуа антигероя: Вульфгар – терорист, що приїхав з Європи аби влаштувати атаку на членів місії ООН. По-третє, за зловмисником полює молодий (але вже дуже відомий – на той час вийшли вже «Роккі» і «Роккі-2) Сільвестр Сталлоне з поліцейським жетоном, стильною борідкою і густою шевелюрою.

Рой Бетті (у фільмі «Той, що біжить по лезу»)

За рік після «Нічних яструбів» 38-річний голландець досягнув, на думку більшості кінокритиків, кар’єрної вершини, зігравши в картині, яка вважається класикою світового кінематографу і найкращим науково-фантастичним фільмом в історії кіно. Рейтинг IMDB – найвищий для робіт, де зіграв Рутгер Хауера – 8.2 (це 152-е місце за оцінками користувачів). Тут він – андроїд, що втік на Землю аби з’ясувати у розробників: чому термін «життя» запрограмований лише чотирма роками і як це виправити.

Значна частина фінального монологу Роя Бетті – суто імпровізація, оскільки актор в той момент відчув, що сценарій не передає всіх емоцій андроїда. Режисер не сперечався і довірився Хауеру.

Етьєн Наварський (у фільмі «Леді-яструб»)

Нетипова робота для американського періоду роботи Хауера – мелодрама в стилі фентезі за мотивами середньовічної іспанської легенди. Лицар і його кохана Ізабелла не можуть зустрітися, оскільки зачакловані. Вночі Етьєн перетворюється на вовка, а вдень не може побачитися, оскільки героїня Мішель Пфайфер перекидається на яструба. Щоб здолату цю часову і міжвидову невідповідність, лицар і його помічник оголошують «хрестовий похід» на чаклуна.

Джон Райдер (у фільмі «Попутник»)

Ще один культовий фільм. Але тепер – серед фільмів жахів. Випадковий попутник виявився маніяком, який протягом фільму вбиває близько двох десятків людей – в тому числі й поліцейських. Кажуть, Рутгер Хауер настільки увійшов в образ, що його партнери по знімальному майданчику реально почали його боятися. До того ж актор сам, без допомоги дублерів, виконував усі, навіть потенційно найбільш травматичні, трюки. Він настільки розійшовся, що продюсери, переглянувши відзнятий матеріал, наполягли на тому, аби фінальна сцена була перезнята. Вони боялися, що в першому варіанті стрічка отримає в прокаті максимально суворі вікові обмеження і втратить можливість заробити.

Нік Паркер (у фільмі «Сліпа лють»)

Класичний голлівудський сценарій: ветеран в’єтнамської війни намагається допомогти другові та його маленькому сину врятуватися від злих мафіозі. Родзинка в тому, що ветеран втратив зір під час війни і тепер його суперники мають відчутну фору під час сутичок. Спойлер: така перевага гангстерам не допомагає. Ще один плюс – наявність у фільмі достатньої кількості кумедних епізодів, що робить його не надто шаблонним.

Олександр Печерський (у фільмі «Втеча з Собібору»)

Фільм створений на основі реальних подій – єдиного в історії Другої світової війни «успішного» повстання в’язнів концентраційного табору. Чому в лапках? Бо незважаючи на те, що ув’язненим вдалося вбити частину охоронців, вони не змогли заволодіти зброєю і змінили початковий план, спробувавши прорватися через огорожу. Під кулями в процесі втечі загинуло близько 80 людей, ще 170 були спіймані в навколишніх лісах.

Актор втілив образ радянського військовополоненого, який і став організатором повстання.

Андреас Картак (у фільмі «Легенда про святого пияка»)

Наприкінці 80-х Рутгер Хауер, схоже, втомився від образу героя екшнів (а тут ще зійшла зірка Брюса Вілліса, який знявся в «Міцному горішку») і все частіше почав шукати себе в інших жанрах та амплуа, втікаючи для цього з США в Європу. Переважно такі експерименти були не надто вдалими, але в 1988 році голландець виконав головну роль волоцюги, який неочікувано отримав другий шанс і розривається між тим аби насолоджуватися життям і тим, аби повернути борг. Кінопритча «Легенда про святого пияка» перемогла на Венеціанському кінофестивалі, виборола ще кілька менш престижних нагород і подавалася Італією на «Оскар», але не потрапила до шортлисту.

Фредді Гайнекен (у фільмі «Викрадення Гайнекена»)

Про пиво Heineken чули всі. Але про резонансне зникнення власника броварні говорили свого часу не менше. В 1983 році його з водієм викрала банда з п’яти злочинців, запросивши у рідних викуп в розмірі 35 мільйонів голландських гульденів (за тодішнім курсом – близько 16 мільйонів євро). За мотивами цієї історії було знято два фільми. В Голівуді в 2015 році головну роль виконав Ентоні Гопкінс, а от на батьківщині пана Гайнекена – в Нідерландах чотирма роками раніше місцеві режисери запросили свого співвітчизника – Рутгера Хауера.