20 найкращих романів десятиліття. Частина 1
Авторитетний літературний портал LitHub.com підбив підсумки 2010-х, сформувавши власний рейтинг найбільш талановитих і успішних романів останнього десятиліття. Автори зазначають: брали до розгляду лише твори написані англійською та вперше видані в період між 2010 та 2019 роками.
Після тривалого аналізу, дебатів та голосувань експерти LitHub опублікували власну ТОП-20. При цьому романам не присвоювалися порядкові номери – кожен з тих, хто опинився в списку достойний посісти першу сходинку. Сьогодні – перша частина списку.
Дженіфер Еґан. «Візит загону горлорізів»
Роман – переможець Пулітцерівської премії 2011 року – складений з кількох сюжетних ліній, що розгортаються в 1970-х – 2000-х. Все, що їх об’єднує – час, в боротьбі з яким людина неодмінно програє. Як так піарниця, що вирішила створити африканському диктатору імідж демократичного лідера і загриміла у в’язницю. Або як юнак, який і не помітив шлях від гри мускулами на пляжі до лікарняного ліжка з крапельницею в будинку для літніх.
Український переклад від Софії Андрухович вийшов у 2014 році.
Девід Мітчел. «Тисяча осеней Якоба де Зута»
Автор «Хмарного атласу» не зупинився після карколомного успіху свого найвідомішого роману, а видав ще принаймні одну прекрасну роботу. «Тисяча осеней…» – роман, дія якого відбувається в Японії на межі XVIII та XIX століть. Мітчел чотири роки вивчав історію та побут Країни сонця, що сходить тих часів. Як він сам потім зізнавався, іноді пошуки відповіді на окремі деталі (наприклад, чи користувалися японці кремом для гоління) забирали цілий день.
В центрі роману – молодий голландський купець, що приїздить до далекої Японії аби заробити гроші на весілля. Але коротке бізнес-відрядження розтягнулося на все життя в країні, де до чужоземців завжди ставилися не надто прихильно.
Деніс Джонсон. «Мрії в поїзді»
Історія звичайного робітника-залізничника Роберта Грейньє, який заробляє на життя на американському Заході на початку ХХ століття. Втративши родину він заново намагається усвідомити сенс нового світу. Звичний для нього спосіб життя руйнується двічі: через власну трагедію та через ті революційні зміни, що саме відбуваються в американському суспільстві.
Українською роман не перекладений, тож назву можна трактувати багатьма способами, в чому, схоже, й полягав задум автора. Гра слів дозволяє перекласти книгу як «Мрії в поїзді», так і «Тренуй мрії» або «Потяг мрії».
Джулія Оцука. «Будда на горищі»
На човні були переважно цнотливі дівчата. Чорноволосі, невисокого зросту. Багато – 14 –річних. Це – японські наречені для японських же іммігрантів в США початку ХХ століття. Вони мають відкрити для себе інший світ, вивчити чужу мову, прийняти американську культуру. Вони не були своїми, а стали геть чужими і для друзів, і для сусідів, коли почалася Друга світова війна.
Американські літературні критики високо оцінили твір Оцуки (яка сама народилася в родині американських японців), поставивши його поруч з такими шедеврами, як «Вбити пересмішника» та «Володар мух».
Теа Обрехт. «Дружина тигра»
Американська письменниця сербського походження стала наймолодшою лауреаткою премії «Оранж» за роман «Дружина тигра» (в 26 років). Дівчина, яка так сильно любила тигрів, що ледве сама перетворилася на тигрицю. Чоловік, який став цілителем і в покарання отримав безсмертя. Тигр, який не хотів полювати дичину. Юнак, вихований ведмедем. Їхні химерні історії переплелися в не менш химерний клубок роману. Твір довгий час входив в списки бестселерів найбільш авторитетних видань: New York Times, Publishers Weekly, Library Journal та інших. Як бачимо, в магічний реалізм уміють не лише письменники з Південної Америки.
Джесмін Ворд. «Врятувати кістки»
Ураган «Катріна» ось-ось обрушиться на містечко в штаті Місісіпі, де живе родина 14-ї дівчини на ім’я Еша. Вона вагітна, а батько, що ніколи не просихає, не бере участі в тому, аби зберегти бодай якісь запаси та речі перед стихійним лихом. Тож уся відповідальність лягає на Ешу та трьох її братів. Разом вони намагаються вирішити не лише власні проблеми, але й врятувати собаку, яка щойно народила щенят.
10 днів перед катастрофою, день урагану та день після нього – оце і вся історія, яка принесла Джесмін Ворд Національну літературну премію США вже з другим її романом в кар’єрі. А за 6 років – в 2017-му – авторка стала першою жінкою в історії американської літератури, що виборола найпрестижнішу нагороду двічі. В «Співайте, непоховані, співайте» дія відбувається в тому ж вигаданому містечку, що й у «Врятувати кістки».
Рейчел Кушнер. «Вогнемети»
Юна жінка на ім’я Ріно постійно перебуває на межі. Чи тоді, коли в буремні 70-і вирушає зі свого маленького рідного містечка в Нью-Йорк. Чи тоді, коли намагається перетворити своє захоплення мотоциклами в мистецтво. Чи тоді, коли сміливо входить до компанії молодих митців Сохо. Чи тоді, коли вирушає за коханим італійцем на його батьківщину. Чи тоді, коли опиняється в чужій країні серед місцевих радикалів, що тероризують Італію…
Кожен крок героїні, кожен її вибір відбувається в умовах широкої свободи. Натомість кожна помилка призводить до жорсткого уроку життя. Це як ходіння по мінному полю – навколо купа шляхів, але далеко не кожен напрямок є безпечним.
Міріам Товс. «Всі мої дріб’язкові гризоти»
Один з тих небагатьох творів, який провокує у читачів потужну емоційну та навіть фізичну реакцію. Авторка протягом сторінки-двох може провести від гомеричного реготу до щирих сліз.
В основі сюжету – стосунки двох сестер, одна з яких віртуозна піаністка – багата і зовні щаслива в шлюбі, а інша присвячує себе тому, аби врятувати сестру від… самогубства. «Вона хотіла померти, а я хотіла, щоб вона жила. І ми були ворогами, які любили одне одного».
Дженні Оффіл. «Департамент домислів»
Після дебютного свого роману «Останні речі» американська письменниця взяла перерву на 14 років. Результатом став роман, що потрапив до ТОП-10 найкращих книг 2014 року від «Нью-Йорк Таймс».
«Департамент домислів» – це дивовижний коктейль з вдалих жартів, влучних цитат, фрагментів спостережень і різних точок зору на траєкторію шлюбу, що розвалюється. Роман як тріснуте дзеркало, в якому реальність відбивається неймовірними зображеннями у всіх напрямках – від філософських роздумів та мистецтва до дріб’язкових побутових проблем.
Пол Бейті. «Запроданець»
Провокаційний роман про расизм, політкоректність, толерантність та подвійні стандарти. Ким можна вирости в чорному гетто, якщо твій батько – жорстока людина, яка полюбляє ставити соціальні експерименти над своїми рідними? Головний герой став… очільником руху за сегрегацію у вигаданому містечку Дікенс.
Бонбон відроджує рабовласництво (хоча і рабовласник і раб – однієї раси), бореться за те, аби Дікенс не приєднали до Лос-Анджелеса і всім своїм існуванням заперечує рівність рас. Тим більше, що крім білих і чорних в світі є інша привілейована раса – люди з необмеженою кількістю грошей. За блискучу сатиру «Запроданець» в 2016 році отримав Національну літературну премію США та Букерівську премію. Унікальності додає неймовірний факт: автору відмовило 18 (!) видавництв до яких він звертався, і лише 19-а спроба була вдалою – книга вийшла друком.
Українською роман Пола Бейті побачив світ у 2017 році у видавництві «КМ-Букс» (авторка перекладу – Наталя Ференс.
